Справа: № 759/12575/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Лопатюк Н. Г.
Суддя-доповідач: Беспалов О.О.
Іменем України
24 грудня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Беспалова О. О.
суддів: Грибан І. О., Губської О. А.
за участю секретаря: Дзекан В. В.
представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 01 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_3 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнання протиправними дій щодо застосування розміру середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузі економіки України за 2007 рік при здійсненні розрахунку пенсії; визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії за віком; зобов'язання здійснити розрахунок пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2012, 2013, 2014 роки; зобов'язання призначити пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, які передують року призначення пенсії: за 2012, 2013, 2014 роки, на підставі заяви від 31.07.2015 р. та доданих до неї документів.
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 01 грудня 2015 р. позовні вимоги залишено без задоволення.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, особу, що з'явилась, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржувану постанову суду - змінити в частині мотивування з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
31 липня 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком (а. с. 59).
До заяви згідно розписки повідомлення позивач долучив копію трудової книжки, копію наказу, копію паспорта та ідентифікаційного коду, довідку від 19.05.2015 р. № 14/2219 (а. с. 60).
Листом від 05.08.2015 року № 1468/8-П відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для призначення пенсії за віком, оскільки позивач вже отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві (а. с. 9).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором.
Пунктом 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 р. (далі - Порядок) визначено, що поновлення виплати раніше призначеної пенсії здійснюється за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії. У цьому разі заробітна плата для обчислення пенсії визначається з урахуванням середньої заробітної плати працівників зайнятих у галузях економіки України за календарний рік, який враховується при призначенні (перерахунку) пенсії, виплата якої відновлюється.
У такому самому порядку за бажанням пенсіонера здійснюється переведення з одного виду пенсії на інший.
У відповідності до ч. 5 п. 2.8 Порядку особи, які одержували пенсію від інших органів і звертаються за іншим видом пенсії до органів, що призначають пенсію, надають документ, що підтверджує розмір пенсії, строки її виплати та дату зняття з обліку за попереднім місцем отримання пенсії.
З огляду на вищезазначені норми, у справі, що розглядається, йдеться про призначення пенсії позивачу, а не проведенні переведення з одного виду пенсії на інший.
Такий висновок колегії суддів підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, який у постанові від 09.06.2015 р. у справі № 21-550а15 зазначив, що у випадку, коли особі було призначено пенсію за вислугу років за Законом № 2262-XII, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж Закон № 1058-ІV, у подальшому при розрахунку пенсії за віком за Законом № 1058-ІV такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.
За таких обставин ВС України зауважив, що суд апеляційної інстанції, з яким погодився й Вищий адміністративний суд України, безпідставно дійшов висновку про застосування у цій справі частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV.
В той же час, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Можливість переведення з одного виду пенсії на інший передбачена виключно у Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV та виключно в межах його дії.
Водночас, діюче законодавство України не передбачає процедури переведення пенсіонера зі спеціального виду пенсії на загальний, що дає підстави для висновку, що відмова відповідача у переведенні на інший вид пенсії у зв'язку з поданням позивачем заяви із зазначенням у ній про бажання саме призначити пенсію є необґрунтованою.
Право позивача на обрання ним виду пенсії з тих, на призначення яких він має право, є беззаперечним.
Так само, колегія суддів не заперечує проти доводів апеляційної скарги в частині права позивача на застосування при обчисленні його пенсії показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки правова позиція з цього питання висловлена у постанові Верховного Суду України від 09.06.2015 р. у справі № 21-550а15.
Натомість, обґрунтовуючи правомірність своєї відмови, відповідач послався на ненадання позивачем пенсійному органу атестату про припинення виплати пенсії за вислугу років.
Вказану підставу суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованою, позаяк, з вищепроцитованої норми ч. 5 п. 2.8 Порядку випливає, що призначенню пенсії за віком має передувати зняття з обліку пенсіонера за попереднім місцем отримання пенсії.
Така позиція суду апеляційної інстанції узгоджується з попереднім висновком про відсутність процедури переведення між видами пенсій, призначеними за різними законами, та підтверджується імперативністю норм діючого законодавства стосовно неможливості отримання однією особою кількох видів пенсії одночасно.
Так з матеріалів справи вбачається, що позивачем до заяви про призначення пенсії було долучено довідку ГУ ПФ України в м. Києві від 19.05.2015 р. № 14/2219, відповідно до якої позивач перебуває на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців ГУ ПФ України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (а. с. 14).
Таким чином, на момент звернення позивача з заявою про призначення пенсії за віком відповідач правомірно відмовив позивачу у призначенні цієї пенсії з підстав перебування на обліку у іншого пенсійного органу.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії.
Зважаючи на те, що інші позовні вимоги є похідними від зазначеної, суд першої інстанції правомірно відмовив і у їх задоволенні.
В свою чергу, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції помилково здійснив посилання на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 23 липня 2015 року як на підтвердження правомірності дій відповідача, оскільки дана справа не є предметно тотожною заявленому позову.
Аналогічно, зазначивши про необхідність подання позивачем до пенсійного органу заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, суд першої інстанції помилково застосував норми матеріального права, що спростовується позицією колегії суддів, викладеною вище, та практикою ВС України.
Вказані висновки суду першої інстанції також спростовуються доводами апеляційної скарги, а відтак, враховуються колегією суддів при вирішенні справи, незважаючи на правомірність прийнятого рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У відповідності до п. 1 статті 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення частково не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, однак до неправильного вирішення справи це не призвело, а тому наявні підстави для його зміни в мотивувальній частині.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 01 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 01 грудня 2015 року змінити в частині мотивування.
В іншій частині постанову Святошинського районного суду міста Києва від 01 грудня 2015 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя О. О. Беспалов
Суддя І. О. Грибан
Суддя О. А. Губська
(Повний текст постанови виготовлено 24.12.2015 року)
Головуючий суддя Беспалов О.О.
Судді: Грибан І.О.
Губська О.А.