Справа: № 826/16372/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
23 грудня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Бистрик М.В.,
Межевича М.В.
за участю секретаря судового засідання: Строй Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою відповідача - Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-Сервісний Дім «Богдан» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ТОВ «Торгово-Сервісний Дім «Богдан» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві №0003012201 від 26 вересня 2013 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року, у задоволенні позовних вимог - відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 червня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року - скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2015 року позовні вимоги - задоволено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2015 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Торгово-Сервісний Дім «Богдан» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року.
За результатами перевірки податковим органом складено Акт перевірки від 12 вересня 2013 року №984/26-56-22-01-03/35185556, яким встановлено порушення ТОВ «Торгово-Сервісний Дім «Богдан»:
пункту 198.1 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено залишок від'ємного значення в сумі 1 654,00 грн.;
підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 14.1.203 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.4, 138.6 статті 138, підпунктів 138.8.1, 138.8.2 пункту 138 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, який перевірявся, у розмірі 140 336,00 грн., завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування у сумі 6 335 842,00 грн.
На підставі Акта перевірки від 12 вересня 2013 року №984/26-56-22-01-03/35185556 прийнято податкове повідомлення-рішенні від 26 вересня 2013 року №0003012201, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 160 705,25 грн., у тому числі: 140 338,00 грн. - основний платіж, 20 367,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Підставою для висновку податкового органу про неправомірність формування позивачем валових витрат були наступні обставини:
по господарських операціях здійснених в межах основної діяльності товариства за ІІІ квартал 2010 року, ІV квартал 2010 року та І квартал 2011 року, наявна невідповідність між даними отриманого доходу у бухгалтерському обліку та сумами задекларованого валового доходу по рядку 01.1 декларації з податку на прибуток, а саме: показники бухгалтерського обліку перевищують показники податкового;
по операціях з умовно нарахованих відсотків поворотної безпроцентної фінансової допомоги (дохід від реалізації запчастин) з підстав нарахування відсотків лише в тому звітному періоді, в якому було отримано допомогу, однак повертаючи останню у наступному звітному періоді, товариством не здійснено нарахування відсотків за кожен день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги;
декларування товариством від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року, яке не підтверджується поданим товариством фінансовим звітом, а саме: у поданому звіті не заповнені рядки. З якими можна було б відкоригувати показники витрат у майбутніх періодах в деклараціях з податку на прибуток;
передчасне віднесення на валові витрати вартості товарів (робіт, послуг), що придбаваються (виготовляються) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, тобто без врахування застереження, встановленого податковим законодавством, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, з таких підстав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає можливість платника податків виправити самостійно виявлену помилку у показниках раніше поданої податкової декларації у будь-який момент (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону), тоді як згідно з вимогами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових результатах», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виправлення помилок, допущених під час складання звіту (балансу) у попередніх періодах передбачає коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року.
Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Згідно з п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу.
Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з пп.. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Згідно з п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору; датою збільшення витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів), визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку.
Відповідно до пп.. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до валових доходів платника податку включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу»; сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.
Згідно пп.. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Згідно з пп.. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), фінансовою допомогою є фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги. Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Відповідно до пп.. 152.9 ст. 152 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що для цілей цього розділу (розділ III «Податок на прибуток підприємств») використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал.
Отже, обов'язковою умовою для умовного нарахування процентів на суму поворотної фінансової допомоги є її неповернення на кінець звітного періоду.
Зазначена правова позиція знайшла своє відображення в Узагальнюючій податковій консультації щодо податкового обліку поворотної фінансової допомоги, затвердженій Міністерством доходів і зборів України від 01 липня 2014 року № 367 (в редакції наказу від 07 липня 2014 року № 402).
За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення №0003012201 від 26 вересня 2013 року.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятого ним рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2015 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві розстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення остаточного судового рішення по справі.
Відповідно до пп. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на дату виникнення у апелянта права на апеляційне оскарження рішення), за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, розмір судового збору складає 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні адміністративного позову до суду першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1607,05 грн.
Таким чином, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2015 року становить 1767 грн. 75 коп. (1607,05 *110%=535,92).
Відповідно до ч. 1 ст. 98 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2015 року - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2015 року - залишити без змін.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39467012, адреса: 04080, м. Київ, вул. Турівська, 12) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1767 (тисяча сімсот шістдесят сім) грн. 75 коп.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.
Повний текст ухвали виготовлено 24.12.2015
Головуючий суддя Л.В.Бєлова
Судді Г.М. Бистрик,
М.В. Межевич
Головуючий суддя Бєлова Л.В.
Судді: Межевич М.В.
Бистрик Г.М.