Справа № 810/4680/15 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
22 грудня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Твердохліб В.А.
За участю секретаря: Савін І.В.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишнівська взуттєва фабрика" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вишнівська взуттєва фабрика" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.02.2015 року № 0000582201.
Відповідно до постанови Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2015 року позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач - Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що у грудні 2014 року ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Аркона Лідер" (код за ЄДРПОУ 39238978) за серпень 2014 року.
За результатами перевірки податковим органом складено Акт від 30.12.2014 року №102/10-13-22-05/05468558, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, а сааме: п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за серпень 2014 року на загальну суму 52 156,00 грн.
На підставі висновків Акту перевірки відповідачем 03.02.2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000582201, яким ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 78 234,00 грн., з яких 52 156,00 грн. - за основним платежем та 26 078,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Позивач, вважаючи, що таке рішення винесено податковим органом незаконно, звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом першої інстанції встановлено, що 29 липня 2014 року між ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика" та ТОВ "Аркона Лідер" укладено договір поставки №290714/1, відповідно до умов якого ТОВ "Аркона Лідер" (Постачальник) в порядку та на умовах визначених договором зобов'язується передати у власність Покупця (ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика") товар, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити товар.
Відповідно до п. 2.2 Договору умова поставки товару - самовивіз за рахунок Покупця. Товар вважається поставленим з моменту прийняття його в повному обсязі від Постачальника. Пунктом 2.3. Договору встановлено, що Постачальник зобов'язується видати Покупцеві належним чином оформлені документи на товар.
Пунктом 4.1. Договору визначено, що розрахунки за продукцію можуть здійснюватись Покупцем у безготівковому порядку протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з моменту отримання товару зустрічними поставками товарів в оплату заборгованості, а також векселями за згодою Сторін.
На підставі видаткової накладної від 15.08.2014 року №1508/050 ТОВ "Аркона Лідер" передало у власність позивачу наступний товар: підносок металевий - 720 п., шкірпідкладка - 15,1 кв.м. на загальну суму з ПДВ 18 151,57 грн.
Транспортування вищевказаного товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 15.08.2014 року №1508/050.
ТОВ "Аркона Лідер" на адресу позивача було виписано податкову накладну від 15.08.2014 року №522.
На підставі видаткової накладної від 14.08.2014 року №1408/077 ТОВ "Аркона Лідер" передало у власність позивачу наступний товар: підносок металевий - 2450 п. на загальну суму з ПДВ 58800,00 грн.
Транспортування вищевказаного товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 14.08.2014 №1408/077.
ТОВ "Аркона Лідер" на адресу позивача було виписано податкову накладну від 14.08.2014 №521.
На підставі видаткової накладної від 11.08.2014 року №1108/098 ТОВ "Аркона Лідер" передало у власність позивачу наступний товар: клей резиновий - 555 кг., петля взуттєва антикорозійна - 100т. шт., пластина металева - 590 п. на загальну суму з ПДВ 58680,00 грн.
Транспортування вищевказаного товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 11.08.2014 року №1108/098.
ТОВ "Аркона Лідер" на адресу позивача було виписано податкову накладну від 11.08.2014 року №532.
На підставі видаткової накладної від 08.08.2014 №808/040 ТОВ "Аркона Лідер" передало у власність позивачу наступний товар: блочка Б-97 - 30 т. шт., голки для пром. машин - 1200 шт., коробки упаковочні - 40 шт., неткані матеріали В270 - 455 пог. м., петля взуттєва антикорозійна - 100 т. шт., термопласт ТЕРМО 15/2 - 20 кв.м., шкірпідкладка - 300 кв.м. на загальну суму з ПДВ 58671,00 грн.
Транспортування вищевказаного товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 08.08.2014 року №808/040.
ТОВ "Аркона Лідер" на адресу позивача було виписано податкову накладну від 08.08.2014 року №531.
На підставі видаткової накладної від 05.08.2014 року №508/061 ТОВ "Аркона Лідер" передало у власність позивачу наступний товар: клей нейрит - 90 кг., клей резиновий - 500 кг., краска НЦ - 120 кг., крем-краска - 120 кг., підносок металевий - 250 п., шарголін - 145 кв.м. на загальну суму з ПДВ 59115,00 грн.
Транспортування вищевказаного товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 05.08.2014 року №508/061.
ТОВ "Аркона Лідер" на адресу позивача було виписано податкову накладну від 05.08.2014 року №518.
На підставі видаткової накладної від 04.08.2014 №408/061 ТОВ "Аркона Лідер" передало у власність позивачу наступний товар: клей резиновий - 1000 кг., петля взуттєва антикорозійна - 28 т. шт., підносок металевий - 500 п. на загальну суму з ПДВ 59520,00 грн.
Транспортування вищевказаного товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 04.08.2014 року №408/061.
ТОВ "Аркона Лідер" на адресу позивача було виписано податкову накладну від 04.08.2014 року №530.
Транспортування придбаного товару здійснювалось водієм ОСОБА_2 транспортним засобом ГАЗ марки 3302-414, що належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу автомобіля №ЮО-04 від 21.04.2009 року.
Оплата за придбаний товар була здійснена позивачем у повному обсязі, що підтверджується виписками по рахунку №26004325693, а саме: 15.09.2014 року у розмірі 312937,57 грн.
Вказані вище документи досліджувались в ході перевірки, про що відображено в Акті, і на їх підставі позивачем сформовано дані податкової звітності.
Суму ПДВ сплачену на користь ТОВ "Аркона Лідер", позивачем віднесено до складу податкового кредиту за перевіряємий період.
Зі змісту Акту перевірки вбачається, що висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на обставинах, викладених в листі ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 03.11.2014 року №1/7/26-50-22-08 щодо діяльності ТОВ "Аркона Лідер" по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками за серпень 2014 року, згідно з яким стан платника ТОВ "Аркона Лідер" - 8, до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням. Також зазначено, що СУ ФР ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві надано висновок про результати відпрацювання ризикового платника податків від 22.09.2014 року №819/10-26500703. Згідно даного висновку, засновник та директор ТОВ "Аркона Лідер" ОСОБА_3 надав заяву, в якій зазначив, що підприємство зареєстрував на своє ім'я за грошову винагороду, наміру ведення фінансово-господарської діяльності він не мав, до бухгалтерської та податкової звітності, заключення договорів, зняття коштів ніякого відношення не мав.
На підставі цього посадова особа податкового органу дійшла висновку, що ТОВ "Аркона Лідер" має ознаки нереальності здійснення фінансово-господарських операцій, у зв'язку з чим фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та даним підприємством визнані такими, що є фіктивними та вчинені без наміру створення правових наслідків.
Також, документи оформлені сторонами вказаного правочину містять повний перелік всіх обов'язкових реквізитів, визначених ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88).
Разом з тим, вказані господарські операції відображені і у податковій звітності позивача, що не заперечувалось податковим органом та підтверджується відомостями Акту перевірки.
Відповідно до п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.
Згідно пп. "а" п. 198.1, п. 198.2, абз. 1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів робіт/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК України).
Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріпленою печаткою (за наявності) податкову накладну.
З викладеного слідує, що законодавством визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця, фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів, податкових накладних або видача їх юридичною особою, яка не є платником ПДВ. У свою чергу Порядком заповнення податкової накладної визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту - якщо вона заповнена юридичною особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ.
Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Водночас статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 2 цієї статті та пунктів 2.4., 2.5., 2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.
Отже, враховуючи норми чинного законодавства, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які повинні мати всі необхідні реквізити, передбачені законодавчими вимогами.
Правочин, що відображає здійснення фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ "Аркона Лідер", належним чином задокументовано і оформлено з дотриманням вимог бухгалтерського законодавства, та відображено у податковій звітності позивача.
Також, позивачем надано суду докази того, що придбані у ТОВ "Аркона Лідер" ТМЦ були використані позивачем у власній господарській діяльності під час виробництва взуття, що підтверджується належним чином оформленим обліком товару по бухгалтерським рахункам - облік та списання матеріальних цінностей та подальшою реалізацією виробленої продукції.
Тому суд, дійшов правильного висновку, що договір між позивачем та його контрагентом є реальним, товарним, взаємним, оплатним, таким, що відбувався та потягнув за собою реальні зміни у майновому стані його учасників, а отже, господарські взаємовідносини позивача з ТОВ "Аркона Лідер" здійснені в межах його господарської діяльності, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
Крім того, відповідно до Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Отже, отримання податковим органом відомостей про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.
Також, в Акті перевірки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не викладено належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій вказаним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагента, про відсутність використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності.
Разом з тим, первинні документи, які були надані податковому органу, не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог КАС України не виявлено.
Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.
Згідно ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
У ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, зазначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Вимоги до первинного документу встановлені у ст. 9 Закону, де визначено, що: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, первинними документами є видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, складені за результатом проведення операції між позивачем та ТОВ "Аркона Лідер", які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Наслідки в податковому обліку створюють тільки реально здійснені господарські операції, тобто ті, які пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань або власного капіталу платника податку. Не може не визнаватися право на витрати в тому випадку, якщо відповідні товари реально були придбані платником податків або витрати на таке придбання реально були понесені.
Тому, суд дійшов правильного висновку, що всі господарські операції позивача підтверджені первинними документами згідно вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.
Також суд враховував і вимоги ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", згідно якої відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Отже, враховуючи норми чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що відносини позивача з контрагентом дійсно мали реальний характер, договори укладені між позивачем та ТОВ "Аркона Лідер" відповідать вимогам закону, а ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика" прамовірно включило до складу податкового кредиту вказані суми, що відображені в отриманих від контрагента первинних документах сум податку на додану вартість, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 03.02.2015 року № 0000582201 є протиправним.
З урахованням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно зі ст.ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Крім того, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Частиною 1 ст. 4 статті Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Зважаючи на те, що Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області при зверненні до суду з апеляційною скаргою не було сплачено судовий збір, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з вказаного суб'єкта владних повноважень до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору у розмірі 1 339,80 грн. (1218*110%/100%=1 339,80) за ставкою звернення до суду з адміністративним позовом майнового характеру та з урахуванням змін до Закону України «Про судовий збір», що набрали чинності з 01 вересня 2015 року.
Керуючись ст.ст. 41,94, 159,160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2015 року - без змін.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 339,80 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31211206781007, код бюджетної класифікації 00015622; код ЄДР суду 38004897).
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: Бужак Н.П.
судді: Костюк Л.О
Твердохліб В.А.
Головуючий суддя Бужак Н.П.
Судді: Твердохліб В.А.
Костюк Л.О.