Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 грудня 2015 р. Справа № 805/5005/15-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Козаченка А.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.
В обргунтування позовних вимог позивач зазначає, що 06.10.2015 року на підставі положень КЗпП України, Закону України «Про інформацію», Закону України «Про звернення громадян» направив до відповідача заяву від 06.10.2015 року про надання певної інформації. Позивач зазначає, що на час подання позову запитувана інформація до нього не надійшла та ним не отримувалася.
Також позивач зазначає, що ненадання ГТУЮ у Донецькій області своєчасної відповіді на заяву від 06.10.2015 року спричинило йому моральну шкоду, яку позивач оцінює в 1 грн.
На підставі викладеного позивач просив визнати протиправною бездіяльність ГТУЮ у Донецькій області, зобов'язати ГТУЮ у Донецькій області надати інформацію за заявою від від 06.10.2015 року, стягнути моральну шкоду.
Позивач до судового засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи через канцелярію суду не надавав.
Представник відповідача через канцелярію суду надав письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позову та клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
06.10.2015 року позивачем направлено на адресу відповідача заяву про надання інформації, яка зареєстрована в установі відповідача 19.10.2015 року за вхідним № М-181.
Як вбачається з Журналу обліку виданих довідок, 18.11.2015 року за вих. № 04.2-14/965 позивачу було надано відповідь на його звернення.
З приводу спірних відносин суд зазначає наступне.
Згідно преамбули Закону України “Про звернення громадян” від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР, цей закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Відповідно ч. 6 ст. 5 Закону України “ Про звернення громадян ”, письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України “Про звернення громадян ”, звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Відповідно ч. 1 ст. 14 Закону України “Про звернення громадян”, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Частиною 1 ст. 15 “Про звернення громадян” передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Як вбачається зі змісту ч. 1 ст.20 “Про звернення громадян”, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Згідно наведеного суд звертає увагу, що право визначати потребу додаткової підготовки та вивчання звернення громадянина, та відповідно встановлювати строк розгляду звернення належить установі, яка надає відповідь, а не громадянину, як помилково вважає позивач.
Таким чином суд зазначає, що направлене поштою звернення позивача було зареєстровано в ГТУЮ у Донецькій області 19.10.2015 року за вхідним № М-181. 18.11.2015 року за вих. № 04.2-14/965 позивачу було надано відповідь на його звернення, тобто відповідь на звернення позивача була надана у місячний термін. Таким чином суд вважає, що відповідачем було дотримано норми Закону України «Про звернення громадян» в контексті даного спору.
Отже, у відповідності до вказаних вище положень законодавства, суд зазначає, що відповідач виконав свій обов'язок щодо надання відповіді на звернення позивача, а, отже, суд вважає, що відповідачем не порушені положення Закону України “Про звернення громадян ”.
Згідно з пп. 1, 2 ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з вищенаведених правових норм та досліджених обставин, суд вважає, що відповідачем доведений факт правомірності своїх дій, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача в частині визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Також суд зазначає, що так як позовні вимоги про стягнення моральної шкоди є похидними від вимог про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, то вони також не підлягають задоволенню.
Відповідно до вказаного вище суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 121, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167 КАС України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, - відмовити.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Козаченко А.В.