м. Вінниця
21 грудня 2015 р. Справа № 821/3084/15-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Чернюк А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом: Управління Пенсійного фонду України в місті Ладижин Вінницької області
до: Фізичної - особи підприємця ОСОБА_1
про: стягнення заборгованості
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла з Херсонського окружного адміністративного суду адміністративна справа за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Ладижин Вінницької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 не сплачує єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 3543,47 грн. (три тисячі п'ятсот сорок три гривні сорок сім копійок).
Представник позивача подав клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами. Заявлений адміністративний позов повністю підтримує.
Відповідач у судове засідання не прибув, хоча про місце, час та дату розгляду справи був належним чином повідомлений про що свідчать матеріали справи (а. с.22, 28, 39)
Згідно з ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на викладене, суд вважає можливим розглянути дану справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Фізична особа-підприємець - ОСОБА_2 (далі-Відповідач) зареєстрований в управлінні Пенсійного Фонду України в м. Ладижин Вінницької області (далі - Позивач) 03.03.1998 року і є платником єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У зв'язку з набранням чинності з 1 січня 2011 року Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-УІ (далі - Закон № 2464), абзацом 5 ч.7 Прикінцевих та перехідних положень Розділу VIII Закону № 2464 передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Відповідно до абзацу 6 ч. 7 Прикінцевих та перехідних положень Розділу VIII Закону № 2464 за період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058), страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Статтею 15 вказаного Закону, чинної на момент виникнення спірних правовідносин передбачено, що платниками внесків є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, що обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством або за договорами цивільно-правового характеру.
Згідно п. 6 ст. 20 Закону № 1058, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період (тобто за місяць), не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Відповідно до ч. 2 ст. 106 Закону № 1058, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Згідно ч. 8 ст. 106 Закону № 1058 на недоїмку нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу (п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058).
В порушення вимог ст. 20 Закону № 1058 Відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував страхові внески.
За період з липня 2008 року по вересень 2011 року у Відповідача виникла заборгованість до Пенсійного фонду по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (включаючи фінансові санкції та пеню) у сумі 14 410,30 гривень. У період з серпня 2009 року по червень 2011 року Відповідачем сплачено 10 866,83 гривні.
Судом встановлено, що відповідач в силу вимог закону ігнорує сплату єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (включаючи фінансові санкції та пеню) за період з липня 2008 року по вересень 2011 року становить 3543,47 грн. (а.с.10)
Відповідно до ч. 5 ст. 106 Закону № 1058 за рахунок сум, що надходять від страхувальника в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.
Згідно ч. З ст.106 Закону № 1058 Позивачем на адресу Відповідача направлялась вимога про сплату боргу № Ф - 136.1 від 02.01.2013 відповідно узгоджена із Відповідачем рекомендованим листом з повідомленням у відповідності до п. 8.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованим особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 року. Дана вимога є узгодженою та набрала чинності 02.02.2013 року (а.с. 8).
Відповідно до п. 8 ч. З ст. 106 Закону № 1058, у разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також: у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Позивач зазначає, що на момент подання адміністративного позову в добровільному порядку заборгованість Відповідачем не була сплачена.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню. Враховуючи відсутність судових витрат у цій адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (вул. Перекопська, буд.187, корп. А, кв.16, м.Херсон, Херсоньска обл., код ЄДРПОУ - НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Ладижин Вінницької області ( вул.Процишина, 91, м.Ладижин, Вінницька обл., код ЄДРПОУ - 26285320), р/р №37198104000237 у відділенні ГУ ДКСУ у Вінницькій обл., МФО - 802015) борг зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (включаючи фінансові санкції та пеню) у сумі 3543,47 грн. (три тисячі п'ятсот сорок три гривні сорок сім копійок).
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Чернюк Алла Юріївна