Провадження № 11-кп/774/1958/15 Справа № 200/15484/15-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
17 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів: - ОСОБА_3
- ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12015040030000442 від 03 червня 2015 року за апеляційними скаргами заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_6 на вирок Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровськ від 28 серпня 2015 року та першого заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_7 на ухвалу Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровськ від 28 серпня 2015 року про виправлення описки у резолютивній частині того ж вироку, ухваленого у відношенні
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Дніпропетровськ, громадянина України, такого, що не працює, не одруженого, мешканця АДРЕСА_1 , такого, що раніше не судився,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_9
захисника - ОСОБА_10
обвинуваченого - ОСОБА_8
Вироком Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровськ від 28 серпня 2015 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Також, стягнуто судові витрати та вирішено долю речових доказів.
Ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровськ від 28 серпня 2015 року на підставі ст. 379 КПК України було внесене виправлення в резолютивну частину вказаного вище вироку, а саме зазначено, що ОСОБА_8 на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання.
Згідно оскаржуваного вироку 02 червня 2015 року близько 17 год. 50 хв. водій ОСОБА_8 , керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ-2110» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_11 , рухався в Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ по вул. Запорізьке шосе з боку проспекту Гагаріна в напрямку вул. Космічної.
Під час руху ОСОБА_8 в порушення вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змін, при виникненні небезпеки для руху у вигляді стоячого на його полосі руху автобусу марки «БАЗ-А079.24» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_12 , заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди не прийняв і, продовжуючи рух, в районі електричної опори №19 допустив зіткнення з ним.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля під керуванням ОСОБА_8 . ОСОБА_13 спричинені тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя, що в момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і які без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю.
Заступником прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу на вказаний вирок Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровськ, в якій він, не оспорюючи фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, доведеності вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та правової кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України, просить вказаний вирок суду першої інстанції скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України обвинуваченого ОСОБА_8 від відбуття основного покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, та покласти на нього обов'язки, передбачені п.п.2-4, ч. 1 ст. 76 КК України.
В іншій частині прокурор просить вирок залишити без змін.
В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги заступник прокурора Дніпропетровської області зазначає, що відповідно до вимог ст. 77 КК України при звільненні особи з випробуванням від відбування основного покарання, суд може призначити додаткове покарання, в тому числі і у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. В такому випадку додаткові покарання підлягають реальному і самостійному виконанню, про що суд має зазначити у резолютивній частині вироку.
Однак, в порушення вказаної норми закону суд першої інстанції звільнив обвинуваченого від відбування як основного, так і додаткового покарання.
Не погодившись із вказаною вище ухвалою суду про внесення виправлення у вирок, перший заступник прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції від 28 серпня 2015 року про виправлення описки в резолютивній частині вироку суду від 28 серпня 2015 року скасувати, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає, що ухвала суду першої інстанції від 28 серпня 2015 про виправлення описки в резолютивній частині вироку суду є незаконною і підлягає скасуванню через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки судом фактично було змінено зміст резолютивної частини вироку щодо вирішення питання по суті, а саме про звільнення на підставі ст. 75 КК України обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування основного покарання за ч. 2 ст. 286 КК України.
Як стверджує прокурор в апеляційній скарзі, будь-яка зміна змісту вироку суду першої інстанції тим же судом не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, і це може бути усунено лише судом вищої інстанції.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи прокурора ОСОБА_9 , яка вимоги апеляційних скарг заступника прокурора Дніпропетровської області та першого заступника прокурора Дніпропетровської області підтримала у повному обсязі та просила їх вимоги задовольнити, думку обвинуваченого та його захисника, які кожен окремо не заперечували проти задоволення вимог апеляційних скарг прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги заступника прокурора Дніпропетровської області та першого заступника прокурора Дніпропетровської області підлягають задоволенню з наступних підстав.
Нормами ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в матеріалах кримінального провадження доказами в тій частині, в якій воно було оскаржено.
Висновки суду першої інстанції стосовно фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність правової кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України заступниками прокурора Дніпропетровської області в апеляційних скаргах не оспорюються.
Інші учасники кримінального провадження апеляційних скарг не подавали.
За викладених обставин, колегією суддів при розгляді вимог апеляційних скарг прокурора питання стосовно фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність правової кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України не перевіряються.
Перевіривши матеріали кримінального провадження в межах вимог апеляційних скарг, колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими доводи заступників прокурора області про неправильне застосування судом першої інстанції закону про кримінальну відповідальність та істотне порушення норм кримінального процесуального закону.
Згідно норм ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, серед іншого є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню, чи неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, встановлених у санкціях статті (санкції частини статті) Особливої частини того ж Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 КПК України, відповідно до положень Загальної частини того ж Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Оскаржуваним вироком ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і йому призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням його права керування транспортними засобами на строк 2 роки.
Вказане покарання не оскаржується жодним учасником кримінального провадження.
Прокурор в своїй апеляційній скарзі оспорює правильність застосування норм ст. 75 КК України щодо звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування призначеного додаткового покарання.
Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначення покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно вимог ч. 1 ст.75 КК України суд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, якщо він дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційного суду, звільнення від відбування призначеного покарання можливе у випадку призначення покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі та позбавлення волі на строк не більше п'яти років. Щодо звільнення від інших видів покарання, в тому числі і додаткових, нормами ст. 75 КК України така можливість не передбачена.
Такий висновок колегії суддів підтверджується і нормами ст. 77 КК України, відповідно до яких у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
Згідно оскаржуваного вироку суду, що обвинуваченого ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, та на підставі ст.75 КК України звільнено від призначеного покарання з встановленням іспитового строку 2 роки і покладено на обвинуваченого відповідні обов'язки передбачені ст.76 КК України.
Таким чином, обвинуваченого ОСОБА_8 звільнено від відбування як основного покарання у виді позбавлення волі, так і додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, тобто суд першої інстанції в частині звільнення від додаткового покарання застосував норми ст. 75 КК України, які в даному випадку не підлягали застосуванню, що згідно норм ст. 413 КПК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення.
Колегією суддів апеляційного суду не може бути взято до уваги ухвалу того ж суду від 28 серпня 2015 року, якою внесено виправлення до оскаржуваного вироку саме в тій частині застосування норм ст. 75 КК України, в якій вирок суду першої інстанції оскаржується прокурором.
За змістом ст. 379 КПК України суд вправі за власною ініціативою або за заявою учасників кримінального провадження або іншої зацікавленої особи виправити допущені в судовому рішенні описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.
Однак, при цьому іде мова про виправлення описки або арифметичної помилки, яке за своєю суттю не змінює змісту судового рішення.
В даному випадку суд першої інстанції при внесенні виправлення в резолютивну частину оскаржуваного вироку, фактично змінив зміст судового рішення - звільнив обвинуваченого від відбування лише основного покарання у виді позбавлення волі, хоча за вироком обвинуваченого було звільнено з випробуванням від відбування як основного, так і додаткового покарання. Тим самим суд першої інстанції своєю ухвалою від 28 серпня 2015 року фактично змінив свій же вирок від того ж таки 28 серпня 2015 року.
Приймаючи рішення за вимогами апеляційної скарги прокурора, колегія суддів погоджується з його твердженнями, що при постановленні ухвали від 28 серпня 2015 року про виправлення описки у резолютивній частині вироку, суд першої інстанції в порушення вимог ст. 370 КПК України, вийшов за межі повноважень, наданих йому ст. 379 КПК України, оскільки виправив не описку, допущену при складанні вироку, а вніс зміни до вироку, що не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України у цій стадії.
Зважаючи на наведене, відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України, при постановленні ухвали від 28 серпня 2015 року, суд допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Зазначені обставини, відповідно до положень ст. 409 КПК України є підставою для безумовного скасування судового рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно норм п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування вироку суду першої інстанції відносно ОСОБА_8 в частині призначеного покарання та ухвалення нового вироку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 413, 420 КПК України, колегія суддів апеляційного суду
Вимоги апеляційної скарги першого заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_7 задовольнити - ухвалу Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровськ від 28 серпня 2015 року про виправлення описки у резолютивній частині вироку Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровськ від 28 серпня 2015 року, ухваленого стосовно ОСОБА_8 , скасувати.
Вимоги апеляційної скарги заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_6 ,задовольнити.
Вирок Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровськ від 28 серпня 2015 року, ухвалений відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, в частині звільнення його на підставі ст. 75 КК України від призначеного йому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 роки скасувати.
В решті вирок суду залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.
Судді: