ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
справа № 201/11664/13-к
провадження № 1кс/201/3975/2013
14 жовтня 2013 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі:
Головуючого - слідчого судді Галічого В.М.
При секретарі - Баштаненко І.О.
За участю:
Прокурора - Ганжи Н.В.
Заявника - ОСОБА_1
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність прокуратури Дніпропетровської області щодо невнесення відомостей стосовно кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 09 вересня 2013 року, -
ОСОБА_1, звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність прокуратури Дніпропетровської області щодо невнесення відомостей стосовно кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою від 09 вересня 2013 року. В обґрунтування своєї скарги заявник вказував на те, що ним було надано заяву про скоєне кримінальне правопорушення, однак на теперішній час відомості про вказаний у ній злочини внесені до ЄРДР не були, у зв'язку з чим скаржник просив зобов'язати прокуратуру внести відомості до реєстру, виконавши вимоги ст.214 КПК України.
Заявник у судовому засідання скаргу підтримав, на її задоволенні наполягав.
Прокурор у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував, посилаючись на те, що подана скаржником заява не містила ознак кримінального правопорушення, у зв'язку з чим була розглянута в порядку звернення громадян.
Заслухавши думку сторін, а також дослідивши матеріали скарги, суд приходить до наступного.
Частиною 1 ст. 303 КПК України встановлено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно до вимог статті 169 кодексу, а також у нездійснені інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим кодексом строк, заявником, потерпілим, його представником, чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Частиною 1 ст. 214 КПК України, встановлено, що слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, 09 вересня 2013 року, звернувся з заявою до прокуратури Дніпропетровської області. Листом прокуратури Дніпропетровської області від 16 вересня 2013 року, вказана заява була направлена в прокуратуру Жовтневого району м. Дніпропетровська для проведення перевірки та вжиття заходів прокурорського реагування.
Як вбачається з тексту листа та пояснень прокурора, наданих у судовому засіданні, факти, викладені у зверненні ОСОБА_1, не містили в собі ознак кримінального правопорушення, тому така заява в порядку ст..21 Закону України «Про прокуратуру» була направлена за належністю.
Аналізуючи доводи прокурора в контексті з вимогами кримінального процесуального кодексу суд приходить до наступного.
Статтею 214 КПК України визначено обов'язковість внесення заяв та повідомлень саме про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР.
При цьому, зважаючи на наявність інших форм звернення особи за захистом своїх законних прав та інтересів до правоохоронних органів, а також заходів реагування на їх порушення, передбачених, окрім іншого, Законом України «Про прокуратуру», слід відокремлювати заяви на ті, що містять в собі ознаки злочину та ті, що не містять таких. Форми реагування на них, за таких обставин, встановлюються іншими нормативними актами, а не КПК України.
Надаючи оцінку заяві ОСОБА_1, яку останній розцінює, як заяву про вчинений злочин, суд погоджуючись з позицією прокуратури, вважає, що в ній відсутні ознаки складу кримінального правопорушення. Так, доводи скаржника в цілому, не можуть розцінюватися як вчинений злочин, оскільки наявність між його сином та особою, яку він просить притягти до кримінальної відповідальності цивільних правовідносин, що виникли із договору кредиту, не свідчать про вчинення злочину. Стосовно ж інших доводів скаржника ОСОБА_1 про допущення порушень з боку позичальника при виконанні договору кредиту, є виключно предметом спору щодо захисту порушених цивільних прав та інтересів особи.
Враховуючи відсутність ознак злочину у поданій ОСОБА_1 заяві, суд вважає, що підстави для задоволення його скарги відсутні, оскільки предметом оскарження відповідно до положень ч.1 ст.303 КПК України може бути виключно факт невнесення до ЄРДР заяви, що містить відомості про вчинене кримінальне правопорушення, обов'язок вносити до реєстру зави, що не містять в собі таких відомостей, у прокурора відсутній.
З урахуванням вищевикладеного, а також приймаючи до уваги відсутність факту невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, суд вважає вимоги скаржника не обґрунтованими, у зв'язку з чим у задоволенні скарги слід відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 110, 214, 303-307 КПК України,-
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність прокуратури Дніпропетровської області щодо невнесення відомостей стосовно кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 09 вересня 2013 року - відмовити.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: Галічий В.М.