ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
справа № 201/7189/2012
провадження №1кс/201/1918/2012
06 серпня 2013 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі:
Головуючого - судді Галічего В.М.
При секретарі - Баштаненко І.О.
За участю:
Заявника - ОСОБА_1
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпропетровську скаргу ОСОБА_1 на постанову прокурора Дніпропетровської області від 26 квітня 2012 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, а також ознайомившись з матеріалами доданими до неї,-
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою в якій просить суд скасувати постанову прокурора Дніпропетровської області від 26 квітня 2012 року про порушення кримінальної справи №99126407 відносно ОСОБА_1 за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, посилаючись на те, що оскаржувана постанова є незаконною та винесена з порушенням кримінально процесуального кодексу 1960 року.
У судовому засіданні заявник доводи викладені у скарзі підтримав на її задоволенні наполягав.
Прокурор у судове засідання не з'явився, про час та місце його проведення повідомлявся, що відповідно до положень ч.8 ст.236-8 КПК України 1960 року не перешкоджає розгляду скарги.
Суд вислухавши заявника та дослідивши матеріали скарги, приходить до наступного.
18 червня 2013 року до суду надійшла скарга ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи в порядку ст. 236-7 КПК України в редакції закону 1960 року.
Як вбачається зі штампу поштового відділення, наявного на конверті в якому надійшла поштою скарга, остання була подана у відділення поштового зв'язку 15 листопада 2012 року, тобто до дня набрання чинності кримінальним процесуальним кодексом 2012 року.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 1735/0/4-12 від 26 листопада 2012 року «Про деякі питання застосування розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України», якщо до суду першої інстанції 19 листопада 2012 року чи раніше (згідно з реєстраційним штампом) надійшла скарга на постанову про порушення кримінальної справи, відмову в її порушенні чи закриття кримінальної справи, суд, з огляду на положення п. 7 розділу XI "Перехідні положення" КПК, має розглянути відповідну скаргу, керуючись положеннями КПК 1960 року. У такому ж порядку розглядаються скарги на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи чи на постанову про закриття кримінальної справи, які надійшли до суду 20 листопада 2012 року або пізніше, якщо вони подані з дотриманням строку оскарження, передбаченого КПК 1960 року, а також скарги на постанову про порушення кримінальної справи, які надійшли до суду 20 листопада 2012 року або пізніше, однак згідно штампу відділення поштового зв'язку були подані до 19 листопада 2012 року включно.
Зважаючи на викладене суд розглядає дану скаргу керуючись положеннями кримінально-процесуального кодексу 1960 року.
Так , у відповідності зі ст. 236-8 КПК України (1960 року), розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи , суддя вправі з'ясовувати лише питання про те , чи були в наявності на момент порушення справи, передбачені ч. 1 ст. 94 КПК України (1960 року) приводи, а саме чи мала особа, яка порушила кримінальну справу, достатньо даних, що вказують на наявність ознак злочину (ч. 2 ст. 94 КПК 1960 року), чи компетентна особа, що прийняла рішення про порушення кримінальної справи, і чи був дотриманий нею встановлений для цього порядок (ст. 98 КПК 1960 року).
Спираючись на ці положення закону, суд, з'ясовуючи і перевіряючи зазначені питання, встановив наступне.
Як випливає з оскаржуваної постанови прокурора від 26 квітня 2012 року, кримінальну справу було порушено в результаті розгляду прокурором матеріалів дослідчої перевірки відносно директора ТОВ «Днепробетон».
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 94 КПК України (1960 року) одним з приводів до порушення справи є безпосереднє виявлення прокурором ознак злочину.
Виходячи з цього, суд вважає, що кримінальна справа, постанова про порушення якої оскаржується, була порушена за наявності встановленого законом приводу.
Частина 1 ст. 98 КПК України (1960 року) передбачає, що рішення про порушення кримінальної справи вправі прийняти прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя.
Оскільки кримінальна справа була порушена прокурором, суд приходить до висновку про те, що дана кримінальна справа була порушена компетентною особою.
Частиною 2 ст. 98 КПК України (1960 року) передбачено, що якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути порушено щодо цієї особи.
Дана вимога закону також була виконана прокурором, так як кримінальна справа була порушена за фактом несплати податків в особливо великих розмірах підприємством ТОВ «Днепробетон» щодо директора вказаного підприємства.
Частиною 2 ст. 94 КПК України (1960 року) визначено, що справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. При цьому частина 1 ст. 98 КПК України (1960 року) також вказує, що прокурор зобов'язаний винести постанову про порушення кримінальної справи за наявності приводів і підстав, зазначених у статті 94 КПК України (1960 року), вказавши їх у постанові.
Аналіз положень ч. 1 і ч. 2 ст. 94 КПК України (1960 року), а також їх співвідношення з ч. 1 ст. 98 КПК України (1960 року) дозволяє зробити висновок про те, що навіть при дотриманні вимог закону про наявність приводу до порушення справи і компетентності особи, приймаючої таке рішення, кримінальну справу не може бути порушено без достатніх даних, що вказують на наявність ознак злочину. Суд вважає, що вимоги ч. 2 ст. 94 КПК України (1960 року) прокурором дотримані не були і виходить з такого.
З оскаржуваної постанови випливає, що кримінальну справу було порушено про те, що ОСОБА_1 будучи депутатом Самарського районної ради м.Дніпропетровська, займаючи посаду директора ТОВ « Днепробетон» , при здійсненні фінансово - господарської діяльності підприємства, з метою ухилення від сплати податку на додану вартість, при складанні та поданні податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2008 року, січень-лютий 2011 року, у порушення вимог ст. 198 ПК України, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», умисно незаконно занизив суму податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 4 464 356 гривень за сумами операцій з купівлю товарів, робіт і послуг у ТОВ «Укрсервісцентр». Таким чином ОСОБА_1 умисно ухилився від сплати податку на додану вартість на загальну суму 4 464 356 гривень, що більш ніж в 5000 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що спричинило фактичне ненадходження до державного бюджету коштів в особливо великих розмірах.
Виходячи з цього, прокурор зробив висновок про наявність в діях ОСОБА_1 ознак злочину і як наслідок підстав для порушення кримінальної справи, порушивши кримінальну справу, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
Суд не може погодитися з даними висновками прокурора з наступних підстав.
Судом з матеріалів скарги, а також оскаржуваної постанови, встановлено, що на момент порушення кримінальної справи у прокурора були відсутні результати перевірки платника податків посадовими особами державної податкової служби, які повинні бути оформлені відповідно до вимог ст. 86 ПК України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства , затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984. Тобто відсутній акт , який виходячи з положень ст. 86 ПК України є документом , який свідчить про наявність виявлених порушень податкового законодавства.
Щодо висновку судово-економічної експертизи, на який посилався прокурор у своїй постанові про порушення кримінальної справи, то такий не може бути виключною підставою для порушення кримінальної справи.
Аналізуючи законність винесеної постанови слід звернути увагу і на таке. Стаття 212 КК України передбачає кримінальну відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах.
Так, диспозиція зазначеної статті говорить про те, що відповідальність настає в тому випадку якщо існує факт ненадходження до бюджету грошових коштів, які повинні були бути внесені.
У наслідок того, що підприємством ТОВ «Днепробетон» були оскаржені податкові повідомлення рішення Лівобережної міжрайонної ДПІ м.Дніпропетровська і в результаті постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2011 року було скасовано податкові повідомлення - рішення Лівобережної міжрайонної ДПІ м.Дніпропетровська від 09.09.2011 року № НОМЕР_1 про зменшення ТОВ «Днепробетон» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 074 051 грн. та № НОМЕР_2 про збільшення ТОВ «Днепробетон» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 460 217 грн., а також податкові повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної ДПІ м. Дніпропетровська від 28.11.2011 року № НОМЕР_1 про зменшення ТОВ «Днепробетон» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 074 051 грн., № НОМЕР_3 про збільшення ТОВ «Днепробетон» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 460 217 грн. та № НОМЕР_4 про збільшення ТОВ «Днепробетон» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями 24 245, 75 грн , факт ненадходження до бюджету коштів у вигляді податків встановлено бути не може, так як термін і обов'язок сплати податкових зобов'язань відповідно з чинним законодавством для підприємства ТОВ «Днепробетон» відсутній, у зв'язку з тим, що ТОВ «Днепробетон» в порядку п. 56.15 ст. 56 , п. 56.17 ст. 56, п. 56.17.3 ст. 56, п. 56.18 ст. 56 ПК України зазначені повідомлення рішення були оскаржені і термін сплати спірної суми податку був припинений до моменту прийняття остаточного рішення, яке було прийнято в порядку оскарження рішення контролюючого органу Дніпропетровським окружним адміністративним судом. Оскільки в даному випадку податкові зобов'язання, несплата яких і послужила підставою для порушення кримінальної справи прокурором, відсутні, через скасування відповідних повідомлень-рішень, то і такий елемент складу злочину за ст. 212 КК України як фактичне ненадходження грошових коштів до бюджету - також відсутній.
Враховуючи викладене, суд вважає, що прокурор, приймаючи рішення про порушення кримінальної справи, не дав належної оцінки тим обставинам, які спричинили за собою винесення оскаржуваної постанови, і, як наслідок, прийшов до необґрунтованого висновку про достатність цих підстав з точки зору ч. 2 ст. 94 КПК України (1960 року).
За таких обставин, суд вважає, що скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувана постанова, яка не може залишатися в силі, підлягає скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись п.7 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року, ст.236 -7, 236-8 КПК України 1960 року, суд
Скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову прокурора Дніпропетровської області від 26 квітня 2012 року про порушення кримінальної справи №99126407 відносно ОСОБА_1 за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України - скасувати.
Відповідно до ч. 16 ст. 236-8 КПК України (1960 року), після вступу постанови в законну силу, скасувати запобіжні заходи, повернути вилучені предмети і документи, щодо яких на час досудового слідства встановлювались обмеження, скасувати постанови про арешт грошових коштів що знаходяться на розрахункових рахунках в банківських установах, постанови про накладення арешту на майно, винесені судом, а також органом досудового слідства у провадженні якого перебувала кримінальна справа.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом семи діб з дня її винесення шляхом безпосередньої подачі апеляції до апеляційного суду Дніпропетровської області. При цьому подача апеляції не зупиняє виконання цієї постанови.
Головуючий Галічий В.М.