"25" листопада 2015 р. м. Київ К/9991/11090/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,
при секретарі: Корецькому І.О.,
розглянувши у судовому засіданні
касаційну скаргу Дніпропетровської митниці
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2011
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011
у справі № 2а-17834/09/0470 Дніпропетровського окружного адміністративного суду
за позовом Приватного акціонерного товариства (ПАТ) «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»
до Дніпропетровська митниця
за участю прокурора Дніпропетровської області
про скасування податкових повідомлень в частині,
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 17.12.2009 № 89 та № 90 в частині донарахування митних платежів у сумі 1717271,59 грн. та штрафних санкцій у розмірі 85635,80 грн.
У касаційній скарзі Дніпропетровська митниця просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Представник митниці та прокурор підтримали касаційну скаргу.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.
Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань із податку на додану вартість, ввізного мита та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями, з приводу правомірності яких виник спір, що є предметом судового розгляду, стали висновки Дніпропетровської митниці, викладені в акті перевірки від 25.11.2009 № 15/9/110010007/5393043, про порушення позивачем норм ст.ст. 81, 267 Митного кодексу України (далі - МК) внаслідок заниження митної вартість товарів (сировини), які ввозилися на митну територію України в режимі імпорту, що призвело до заниження суми обов'язкових платежів, які підлягають сплаті при митному оформленні, на 290665,54 грн., у т.ч.: податок на додану вартість - 263461,11 грн. , мито 25829,52 грн., митні збори - 1374,91 грн.; заявлені неточні відомості щодо кількості ввезеного на митну територію України товарів (сировини), що призвело до несплати до бюджету обов'язкових платежів у сумі 171271,59 грн., у т.ч.: 4289,16 грн. - ввізне мито, 166982,42 грн. - податок на додану вартість.
За наслідками перевірки Дніпропетровською митницею стосовно Відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», правонаступником якого є позивач, прийняті податкові повідомлення від 17.12.2009: № 89 -про визначення податкового зобов'язання із ввізного мита у сумі 45178,02 грн. (у тому числі: 30118,68 грн. за основним платежем та 15059,34 грн. за штрафними санкціями); № 90 - про визначення податкового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 645665,31 грн. (у тому числі: 430443,54 грн. за основним платежем та 215221,77 грн. за штрафними санкціями), які оскаржуються позивачем у частині донарахування обов'язкових платежів у сумі 1717271,59 грн. (у т.ч.: із ввізного мита - 4289,16 грн. та з ПДВ - 166982,42 грн.) та штрафних санкцій у розмірі 85635,80 грн.
Як встановлено у судовому процесі, спір виник у зв'язку з тим, що після ввезення позивачем товарів (сировини) на митну територію України та здійснення відповідного митного оформлення на підставі вантажних митних декларацій (далі - ВМД) митним органом була проведена перевірка, в процесі якої на підставі співставлення показників ВМД щодо кількості (ваги) імпортованого товару (сировини) та даних бухгалтерського обліку підприємства щодо оприбуткування імпортованого товару (сировини) (останнє здійснено на підставі даних щодо переважування товару після доставки на підприємство) встановлено недостовірність заявлених позивачем при митному оформленні товарів даних щодо їх кількості.
Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 ст.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) контролюючими органами є митні органи - стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.
За визначенням пункту 12 ст. 1 МК (втратив чинність з 01.06.2012 згідно з Митним кодексом України від 13 березня 2012 року N 4495-VI) митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.
За визначенням пункту 35 цієї статті пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.
Відповідно до частини 1 ст. 81 МК декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Згідно зі статтею 86 МК митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.
Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.
Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу.
З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.
Пунктом 10.3 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платники податку, визначені у пункті 2.4 статті 2 цього Закону (будь-яка особа, що імпортує (для фізичних осіб - ввозить (пересилає)) товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України), відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) особі, визначеній у підпункті "б" пункту 10.1 цієї статті.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що митний орган не мав правових підстав для донарахування сум ввізного мита та ПДВ щодо товарів, митне оформлення яких закінчено, оскільки при митному оформленні погодився з інформацією щодо кількості (ваги) ввезених на митну територію України товарів, задекларованої у ВМД, а донарахування податкових зобов'язань лише на підставі бухгалтерського обліку позивача є неправомірним.
Однак, з таким висновком судів попередніх інстанцій не можна погодитись, оскільки він не відповідає вищенаведеним правовим нормам.
Пунктом 15 ст. 1 МК визначено, що митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
Відповідно до ст. 69 цього Кодексу незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.
Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.
Метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу (абзац перший ст. 70 МК).
Абзацом першим ст. 88 МК визначено, що декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.
За визначенням пункту 2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. № 574 (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) (постанова втратила чинність з 01.06.2012 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012р. № 450) вантажна митна декларація (далі - ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.
За змістом наведених правових норм повноваженням митного органу щодо митного контролю та митного оформлення товару передує обов'язок декларанта повідомити митному органу точні відомості про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також інші відомості, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення шляхом відображення таких відомостей у вантажній митній декларації.
Пропуск товарів митним органом після їх митного оформлення не позбавляє імпортера обов'язку щодо сплати податків (зборів) у випадку виявлення ним неточностей у заповненій ним вантажній митній декларації, оскільки обов'язок щодо відображення точних даних у ВМД покладено саме на декларанта.
Відповідно до абзацу першого ст. 11 Закону України «Про систему оподаткування» (втратив чинність з 1 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України) відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.
Суди попередніх інстанцій за встановлених у судовому процесі обставин декларування позивачем неточних (занижених) даних щодо кількості ввезеного товару (цей факт не заперечувався позивачем у судовому процесі та підтверджений його представником у суді касаційної інстанції), що призвело до заниження податкових зобов'язань із ввізного мита та податку на додану вартість, зробили помилковий висновок про неправомірність донарахування митним органом податкових зобов'язань із ввізного мита та податку на додану вартість та про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці задовольнити, скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011; у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко
Судді: підписО.А. Веденяпін
підписМ.П. Зайцев