Справа: № 826/10587/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
Іменем України
17 грудня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Мамчура Я.С.,
Шостака О.О.,
при секретарі: Вітковській К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія перспективного розвитку» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія перспективного розвитку» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві та просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 грудня 2013 року №000032150122, податкову вимогу від 12 лютого 2014 року №264-25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 13 лютого 2014 року №8/26-59-25-01-14.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року та прийнято нову, якою відмовлено в задоволенні позову.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу ТОВ «Компанія перспективного розвитку» задоволено частково, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При цьому, колегією суддів касаційної інстанції зазначено, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року, не вказав у чому, з урахуванням вимог статей 202, 206 КАС України, полягає незаконність чи необґрунтованість цього рішення, а тому під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно дослідити на підставі належних доказів питання правомірності спірних операцій, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до вказаних правовідносин, та прийняти обґрунтоване судове рішення.
Виконуючи вказівки суду касаційної інстанції, під час апеляційного перегляду справи судом встановлено, що податковим органом проведено камеральну перевірку TOB «Компанія перспективного розвитку» щодо податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, за результатами складено Акт від 05.12.2013 № 232/15-01-61/338770383.
В ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем п. 200.4 ст. 200 ПК України, пп.пп. 4.6.4, 4.6.5 п. 4.6 розділу V, пп. 14.2 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування в частині декларування бюджетного відшкодування на суму 1 670 872,00 грн. за жовтень 2013 року.
На підставі вищеозначеного Акту перевірки, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів України у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.12.2013 №000032150122, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2013 року в сумі 1 670 872 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 417 718 грн.
З огляду на те, що станом на 13.06.2014 за ТОВ «Компанія перспективного розвитку» обліковувався податковий борг з податку на додану вартість в сумі 390 743,50 грн., податковим органом направлено позивачу податкову вимогу від 12.02.2014 № 264-25 на суму 390 743,50 грн. та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 13.02.2014 року № 8/26-59-25-01-14.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не наведено достатніх доводів та не подано жодних доказів, які б засвідчили недобросовісність позивача як платника податків та правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 200.3 статті 200 ПК України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно пункту 200.6 статті 200 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.
Аналіз наведених правових норм свідчить, що для отримання платником податку права на бюджетне відшкодування необхідними та достатніми умовами є фактична сплата податку на додану вартість отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, та відображення рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, у відповідній податковій декларацію.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Компанія перспективного розвитку» подало до ДПІ у Шевченківському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, в якій:
- у рядку 21 «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового періоду) (рядок 21.1 + рядок 21.2 + рядок 21.3)» задекларовано суму у розмірі 1 700 632 грн.;
- в рядку 22 «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 21 - рядок 18)» задекларовано суму у розмірі 1 700 632 грн.;
- в рядку 23 та 23.2 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 3 Д3) (рядок 23.1+рядок 23.2) у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів» задекларовано суму у розмірі 1 670 872 грн.
- в рядку 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду)» задекларовано суму у розмірі 29 760 грн.
Відповідно до підпункту 4.6.4 пункту 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року №1492 (далі по тексту - Порядок), якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2).
Згідно з підпунктом 4.6.5 пункту 4.6 Порядку платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V ПК України мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 Д3 (додаток 3).
Значення рядка 3 Д3 (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації 0110 за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 податкової декларації 0110.
Підпункт 4.6.6 пункту 4.6 Порядку визначає, що залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).
Досліджуючи правильність задекларованих сум в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, колегією суддів встановлено, що суми, задекларовані позивачем у вищеозначеній декларації, арифметично обчислені правильно.
Разом із податковою декларацією позивач подав додаток 2 «Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2)» (далі по тексту - додаток 2) та додаток 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3)» (далі по тексту - додаток 3).
Однак, у додатку 2 позивач помилково не заповнив графу 4, зазначивши у графі 3 дані з рядка 24 замість даних рядка 22; у додатку ж 3 позивач помилково не заповнив графи 2 і 3.
Таким чином, при заповненні додатків до податкової декларації з податку на додану вартість мали місце помилки, які позивач виправив шляхом подання відповідних уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість від 11 грудня 2013 року та від 09 січня 2014 року, що підтверджується квитанціями про їх прийняття.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято податковим органом за результатами камеральної перевірки, яка у відповідності до ст. 76 ПК України проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення та за відсутності позивача.
Доказів отримання позивачем Акту перевірки від 05.12.2013 №232/15-01-61/338770383 та/або податкового повідомлення-рішення від 25.12.2013 №000032150122 до 09.01.2014 податковим органом не надано.
Враховуючи вищезазначений порядок проведення перевірки камеральної перевірки, в т.ч. відсутність у податкового органу обов'язку повідомляти платника про початок проведення камеральної перевірки, позивач на момент подання як першої, так і другої уточнюючої декларації не міг знати про проведення камеральної перевірки та про встановлення будь-яких порушень податковим органом.
Більше того, колегія суд звертає увагу, що відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою, чинною на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
Враховуючи, що допущені позивачем помилки не вплинули на правильність обчислення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість або на розрахунки із бюджетом за жовтень 2013 року в частині завищення суми бюджетного відшкодування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки акта перевірки про завищення ТОВ «Компанія перспективного розвитку» суми бюджетного відшкодування за жовтень 2013 року на суму 1 670 872,00 грн. є помилковими, а зменшення оскаржуваним податковим повідомленням-рішення суми бюджетного відшкодування на вказану суму та зобов'язання сплатити штрафні (фінансові) санкції, відповідно,- протиправними.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 12 лютого 2014 року №264-25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 13 лютого 2014 року №8/26-59-25-01-14, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
У свою чергу, податковий борг, за визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 88.1 статті 88 ПК України визначено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Таким чином, вищенаведені правові норми визначають, що податкова вимога надсилається, а майно платника передається у податкову заставу виключно у разі наявності податкового боргу.
Разом з цим, встановлена в ході судового розгляду даної справи протиправність податкового повідомлення-рішення від 25 грудня 2013 року №000032150122, яке було єдиною підставою для надсилання позивачу податкової вимоги від 12 лютого 2014 року №264-25 та винесення рішення про опис майна у податкову заставу від 13 лютого 2014 року №8/26-59-25-01-14,- виключає наявність у позивача податкового боргу, з огляду на що оскаржувані податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу підлягають скасуванню.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що підстави для її задоволення відсутні.
Таким чином, допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 22 грудня 2015 року.
.
Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.
Судді: Шостак О.О.
Мамчур Я.С