ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
14 грудня 2015 року № 813/5582/15
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В.
судді Брильовського Р.М.,
судді Сасевича О.М.,
за участю секретаря судового засідання Шугало С.А.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
треті особи не прибули
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України, за участю третіх осіб Державної казначейської служби України, приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія “АСКА” про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів, -
ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3А.) звернулась до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), за участю третіх осіб Державної казначейської служби України (далі - Казначейство), приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія “АСКА” (далі - ПрАТ “УАСК “АСКА”), у якому згідно уточнених позовних вимог просить суд:
“ - визнати бездіяльність відповідача щодо не укладення договору на страхування посадових осіб контролюючих органів протиправною в 2013-2014 роках;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 страхову суму в розмірі 73558,80 грн.”
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що працюючи з 1995 року в органах податкової служби, під час виконання своїх службових обов'язків втратила працездатність, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 10ААБ № 111302 та довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серії ЛВА-3 № 013522, згідно яких позивачу встановлено ІІ групу інвалідності загального захворювання та визначено ступінь втрати професійної працездатності 70 %. Зазначає, що ст. 18 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст. 347 Податкового кодексу України та Порядком та умовами обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.1994 року № 349, визначено наявність у позивача як посадової особи органів державної податкової служби, яка підлягала обов'язковому державному особистому страхуванню за рахунок коштів державного бюджету на випадок інвалідності, яка сталася у зв'язку із виконанням службових обов'язків, права на одержання страхової суми в розмірі 73558,80 грн. Проте ПрАТ “УАСК “АСКА” не виплатило страхову суму та повернуло оригінали поданих документів у зв'язку із повним виконанням страховою компанією своїх зобов'язань за договором від 29.10.2012 року № 3126676 про надання послуг з страхування посадових осіб органів державної податкової служби України, який припинив свою дію та втратив чинність. Вважає, що ДФС України як правонаступник ДПС України не виконала своїх зобов'язань за договором від 29.10.2012 року № 3126676 та не уклала нового договору з страхування посадових осіб органів державної податкової служби України, чим порушила законне право позивача на отримання належної страхової суми.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, подав додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просить позов задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила. Зазначила, що при вирішенні питання страхової виплати має бути встановлено, що інвалідність виникла саме внаслідок професійної діяльності застрахованої особи та зумовлена дією на організм виключно або переважно факторів виробництва, характерних для конкретної професії. Вказує про відсутність причинного зв'язку між встановленою ОСОБА_3 інвалідністю та тим, що така виникла у зв'язку із виконанням нею службових обов'язків. Також вважає, що ДПС України повністю виконала умови договору від 29.10.2012 року № 3126676. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.
Представник третьої особи, Державної казначейської служби України, у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник третьої особи, ПрАТ “УАСК “АСКА”, в судове засідання не з'явився, подав до суду пояснення на позовну заяву від 02.11.2015 року (вх. № 36067), у якому зазначив, що між ПрАТ “УАСК “АСКА” та ДПС України було укладено Договір СТД від 29.10.2012 року № 3126676 про надання послуг з страхування посадових осіб органів державної податкової служби України, ціна якого становила 3768394,00 грн. З урахуванням передбаченої умовами договору 6% премії страховика за послуги, що ним надавалися - 226103,64 грн, загальний розмір страхових виплат не міг перевищувати 3542290,36 грн. Згідно з даними річного звіту щодо використання коштів станом на 31.12.2012 року ПрАТ “УАСК “АСКА” виплатило страхові виплати в повному обсязі ціни договору. Листом від 17.01.2013 року № 154-22/19 позивача було повідомлено про відмову у виплаті страхової виплати, у зв'язку з повним вичерпанням на спеціальному рахунку страховика сплачених ДПС України страхових платежів. Просить розгляд справи здійснювати без його участі.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, якими такі обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини справи.
ОСОБА_3 з 01.09.1995 року по 21.05.2012 року працювала в органах державної податкової служби.
29.10.2012 між ДПА України (Замовник) та ПрАТ “УАСК “АСКА” (Виконавець) було укладено договір № 3126676 про надання послуг з страхування посадових осіб органів державної податкової служби України.
Відповідно до довідки Сихівської МСЕК серії ЛВА-3 від 03.05.2012 № 013522 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, ОСОБА_3 встановлено ступінь втрати професійної працездатності 70%.
Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 10 ААБ від 03.05.2012 № 111302 позивачу встановлена 2 група інвалідності загального захворювання безтерміново.
Позивач звернулася до ПрАТ “УАСК “АСКА” із заявою від 30.05.2012 на виплату страхової суми.
Листом від 17.01.2013 № 154-22/19 ПрАТ “УАСК “АСКА” повідомило позивача про відмову у страховій виплаті, у зв'язку з повним вичерпанням на спеціальному рахунку страховика сплачених Державною податковою службою України страхових платежів.
Вважаючи, що бездіяльністю відповідача порушено її права та інтереси, позивача звернулась з даним позовом до суду.
При вирішенні спору суд керувався наступним.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 347.1 ст. 347 Податкового кодексу України, що діяла на момент спірних правовідносин, посадові особи органів державної податкової служби підлягають обов'язковому державному особистому страхуванню за рахунок коштів державного бюджету на випадок загибелі або смерті на суму десятирічної заробітної плати за останньою посадою, а у разі поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися у зв'язку з виконанням службових обов'язків, - у розмірі від шестимісячної до п'ятирічної заробітної плати за останньою посадою (залежно від ступеня втрати працездатності).
Пунктом 347.2 ст. 347 Податкового кодексу України передбачено, що порядок та умови страхування посадових осіб органів державної податкової служби встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.1994 № 349 затверджено Порядок та умови обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби, який є чинним до теперішнього часу (далі - Порядок).
Відповідно до п. 1 вказаного Порядку обов'язкове державне особисте страхування (далі - обов'язкове страхування) посадових осіб органів державної податкової служби здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Пунктом 2 Порядку встановлено, що обов'язковому державному особистому страхуванню підлягають посадові особи органів державної податкової служби (далі - застраховані).
Згідно з п. 3 Порядку страхові платежі сплачуються Державною податковою службою (далі - страхувальник) до 25 числа кожного місяця у розмірі 0,25 відсотків фонду оплати праці, включаючи встановлені чинним законодавством доплати та надбавки застрахованих минулого місяця.
Відповідно до абз. "б" п. 5 Порядку страховик виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності в результаті поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися під час виконання службових обов'язків, - у розмірі, що залежить від ступеня втрати працездатності, який визначається у відсотковому відношенні до суми п'ятирічної заробітної плати за останньою посадою, яку він займав до встановлення втрати працездатності, але не може бути меншим шестимісячної заробітної плати за зазначеною посадою.
Згідно з п. 11 Порядку, для вирішення питання про виплату страхової суми у випадках, передбачених пунктом 5 цього Порядку та умов, застрахований або його спадкоємець оформляють у відповідному органі державної податкової служби та подають страховику заяву за встановленою формою (додаток № 2), а також пред'являють документ, що засвідчує особу.
Крім цього, у разі втрати застрахованим працездатності подається копія довідки медико-соціальної експертної комісії про ступінь втрати працездатності, засвідчена в нотаріальному порядку.
Відповідно до заяви ОСОБА_3 на виплату страхової суми, форма якої передбачена вищевказаним Додатком № 2, така 30.05.2012 підписана керівником державної податкової служби у Львівській області та скріплена печаткою, містить інформацію, що страхова подія настала під час виконання службових обов'язків із зазначенням місячної заробітної плати застрахованого за останньою посадою.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне вказати, що в матеріалах справи відсутні відомості про відкликання Державною податковою службою у Львівській області свого погодження про те, що страхова подія щодо позивача настала під час виконання позивачем службових обов'язків, про що зазначено у заяві на виплату страхової суми від 30.05.2012.
Також, разом із вказаною заявою позивачем подано Довідку серії ЛВА-3 від 03.05.2012 № 013522 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, форма якої затверджена Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.05.2003 № 224.
Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 158/o “Довідка про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках”, форма №158/о заповнюється щодо хворих, які підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню у разі втрати ними працездатності в результаті поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, що сталися при виконанні службових обов'язків.
У формі № 158/о зазначається кожний хворий, який звернувся до МСЕК для визначення ступеня втрати працездатності в результаті поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності, що настала внаслідок виконання службових обов'язків (п.4 Інструкції).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що втрата працездатності позивача знаходиться у причино-наслідковому зв'язку з захворюванням, що сталося при виконанні ним службових обов'язків, що підтверджено висновком експертної комісії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 160 утворено Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.
Згідно з п. 7 ст. 5 Закону України “Про центральні органи виконавчої влади” від 17.03.2011 № 3166-VI Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.07.2014 № 651-р підтримано пропозицію Голови Державної фіскальної служби про завершення здійснення заходів з утворення зазначеної Служби та можливість виконання нею функцій і повноважень Міністерства доходів і зборів України.
Оскільки, законодавством встановлено здійснення страхових виплат за рахунок бюджету та враховуючи невиконання суб'єктом владних повноважень, яким є ДФС України, обов'язку проведення таких виплат, колегія суддів приходить до висновку про недопустимість порушення права позивача на отримання відповідної страхової суми при втраті працездатності в результаті захворювання (інвалідності), що настало внаслідок виконання службових обов'язків, з причин нереалізації встановленого порядку, а тому неукладення відповідачем як страховиком договору страхування, не позбавляє його обов'язку здійснити страхові виплати на користь позивача.
Порядком № 349 встановлено необхідність визначення страхової суми виходячи із заробітної плати, яку отримував застрахований за останньою посадою, яку він займав до встановлення втрати працездатності, тобто до втрати працездатності у зв'язку із встановленням інвалідності.
Таким чином, сума страхової виплати визначається виходячи із заробітної плати позивача за займаною посадою на час встановлення інвалідності - 03.05.2012.
Відповідно до Довідки від 16.11.2012 № 13056/04-014 заробітна плата ОСОБА_3 станом на 03.05.2012 становила 1751,40 грн, виходячи з 70% втрати працездатності страхова сума становить 73558,80 грн = 1751,40 грн *12*5*70%.
Враховуючи те, що розмір виплат перебуває у прямій залежності від відсотків втрати працездатності відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.1994 № 349, а відсоток втрати працездатності встановлено МСЕК та підтверджується відповідною довідкою форми 158/о та у п.2 якої вказано, що така довідка заповнюється щодо хворих, які підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню у разі втрати ними працездатності в результаті поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, що сталися при виконанні службових обов'язків, а тому позивач має право на спірні виплати у вищевказаному розмірі.
Крім того, колегія суддів зазначає, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги ґрунтуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Згідно з рішенням Європейського Суду з прав людини у справі Yvonne van Duyn v.Home Office (Case 41/74 van Duyn v.Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію (в даному випадку це виплата одноразової грошової допомоги при втраті працездатності) така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Відповідно до положень статті 12 Європейської соціальної хартії від 03.05.1996, яка ратифікована Законом України № 137-V від 14.09.2006, метою забезпечення ефективного здійснення права на соціальне забезпечення Сторони зобов'язуються: започаткувати систему соціального забезпечення або підтримувати її функціонування; підтримувати систему соціального забезпечення на задовільному рівні, принаймні на такому, який дорівнює рівню, необхідному для ратифікації Європейського кодексу соціального забезпечення; докладати зусиль для поступового піднесення системи соціального забезпечення на більш високий рівень; вживати заходів шляхом укладання відповідних двосторонніх і багатосторонніх угод або в інший спосіб і відповідно до умов, визначених у таких угодах, для забезпечення: рівності між їхніми власними громадянами та громадянами інших Сторін у тому, що стосується прав на соціальне забезпечення, включаючи збереження пільг, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, незалежно від пересування захищених осіб по територіях держав Сторін; надання, збереження та поновлення прав на соціальне забезпечення такими засобами, як сумарний залік періодів страхування або роботи, що були здійснені за законодавством кожної зі Сторін.
Виплату страхових сум, відповідно до пунктів 3, 5 Порядку, здійснює страховик, який одержав відповідну ліцензію в Нацкомфінпослуг і визначений за погодженням з страхувальником, тому за відсутності укладеного з таким страховиком договору обов'язок з відшкодування позивачеві суми страхової виплати суд покладає на відповідача, який зобов'язаний вчинити дії згідно з вимогами ст. 347 Податкового кодексу України в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.1994 № 349.
У силу вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За результатами судового розгляду справи відповідачем не подано доказів, які б спростовували позовні вимоги та встановлені судом обставини, не доведено, що він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, обґрунтовано та розсудливо, з урахуванням всіх необхідних обставин.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо неукладення у 2013-2014 роках договору на страхування посадових осіб органів державної податкової служби України суперечить вимогам чинного законодавства та не відповідає критеріям, наведеним у ч. 3 ст. 2 КАС України, тому її слід визнати протиправною, задовольнивши першу позовну вимогу.
Оскільки протиправна бездіяльність відповідача зумовила неможливість отримання ОСОБА_3 страхових коштів у розмірі 73558,80 грн, то позовна вимога про стягнення цих коштів з відповідача є обґрунтованою і також підлягає до задоволення шляхом стягнення 73558,80 грн з Державної фіскальної служби України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” позивач звільнений від сплати судового збору, тому немає підстав для відшкодування судових витрат відповідно до положень статті 94 КАС України.
Керуючись ст. ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо неукладення договору на страхування посадових осіб державної податкової служби України у 2013-2014 роках.
Стягнути з Державної фіскальної служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 страхову суму у розмірі 73558 (сімдесят три тисячі п'ятсот п'ятдесят вісім) гривень 80 копійок.
Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.
Головуючий суддя Кедик М.В.
Суддя Брильовський Р.М.
Суддя Сасевич О.М.
Повний текст постанови складено 21.12.2015 р.