03 грудня 2015 року 810/3870/15
Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції, Управлніння державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа - ОСОБА_2 про скасування рішень та запису,
26 серпня 2015 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції (далі - відповідач 1) про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за реєстраційним № 146601332231.
У судовому засіданні 30 вересня 2015 р. протокольною ухвалою залучено в якості третьої особи - ОСОБА_2 (далі - третя особа).
11 листопада 2015 р. позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог. Так в зазначеній заяві він просив, зокрема:
- скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 про відмову у скасуванні від 17 липня 2015 р. № 22957060;
- скасувати рішення відповідача 1 про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером № 146601332231, а саме на 1/2 частину земельної ділянки розміром 0, 1000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в м. Обухів, вул. Київська, 47а, кадастровий номер 3223110100:01:003:0088;
- скасувати запис про нерухоме майно за номером розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 146601332231 спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 128-132).
У судовому засіданні 19 листопада 2015 р. протокольною ухвалою залучено в якості співвідповідача - Головне територіальне управління юстиції у Київській області (далі - відповідач 2).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було протиправно винесено рішення про відмову у скасуванні від 17 липня 2015 р. № 22957060, оскільки, рішення Обухівського районного суду Київської області від 6 червня 2013 р., яке стало підставою для реєстрації за третьою особою 1/2 права власності на земельну ділянку розміром 0,1000 га, скасоване рішенням Апеляційного суду Київської області від 12 червня 2014 р. Крім того, стверджує, що за наведених обставин рішення відповідача 1 про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за реєстраційним № 146601332231 та запис про нерухоме майно за номером розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним № 146601332231, також підлягають скасуванню.
Відповідач 1 позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що заяву позивача про скасування від 15 липня 2015 р. реєстраційний номер 12345091 ним було лише прийнято та передано на розгляд до Головного територіального управління юстиції у Київській області, яке і прийняло відповідне рішення.
Відповідач 2 позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що рішення Апеляційного суду Київської області від 12 червня 2014 р. не може бути підставою для скасування запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки, воно не містить вимог щодо скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності). Крім того, зазначив, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації, а отже, втручання в його діяльність забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Відповідач 1 у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з вимогами ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.
15 липня 2015 р. позивачем було подано до відповідача 1 заяву про скасування запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним № 12345091 (а.с. 212).
17 липня 2015 р. відповідачем було винесено рішення про відмову в скасуванні № 22957060 (а.с. 211).
Вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним позивач звернулися до суду з даним адміністративним позовом.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” від 1 липня 2004 р. N 1952-IV (далі - Закон України N 1952-IV), Порядком прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 р. N 3502/5 (далі - Порядок).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 вказаного Закону України N 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Як убачається з ч. 2 ст. 3 Закону України N 1952-IV, держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 Закону України N 1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:
1) право власності на нерухоме майно;
2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном;
3) інші речові права відповідно до закону;
4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
Як убачається з п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України N 1952-IV орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 15 Закону України N 1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 Закону України N 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Як убачається з ч. 2 ст. 24 Закону України N 1952-IV, за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 24 Закону України N 1952-IV відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Наявні матеріали справи свідчать про таке.
Щодо позовних вимог, зазначених у п. 2 прохальної частини заяви про уточнення позовних вимог, а саме, скасування рішення відповідача 1 про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за реєстраційним № 146601332231. Зокрема, 1/2 частину земельної ділянки розмірлом 0,1000 га. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в м. Обухові, вул. Київська, 47а, кадастровий номер 3223110100:01:003:0088, судом встановлено таке.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 6 червня 2013 р. у цивільній справі № 372/2308/13-ц задоволено позов ОСОБА_2 до Обухівської міської ради Обухівського району Київської області, третя особа: Державна реєстраційна служба Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області про визнання права власності на земельну ділянку. Зокрема, визнано за третьою особою 1/2 права власності на земельну ділянку розміром 0,1000 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в м. Обухів, вул. Київська, 47а, кадастровий номер 3223110100:01:003:0088, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №754675, відповідно наданого кадастрового плану (а.с. 74-76).
На підставі зазначеного рішення суду третя особа зареєструвала право власності на 1/2 частини вищевказаної земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 146601332231.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 12 червня 2014 р. у справі № 22ц-3899/2014 (№ 372/2308/13-ц) рішення Обухівського районного суду Київської області від 6 червня 2013 р. скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Обухівської міської ради Обухівського району Київської області, третя особа - Реєстраційна служба Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області про визнання права власності на земельну ділянку - відмовлено (а.с. 77-80).
Дане рішення суду 12 червня 2014 р. набрало законної сили.
Наведене свідчить, що єдиною підставою для реєстрації відповідачем 1 за третьою особою речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером № 146601332231, а саме на 1/2 частину земельної ділянки розміром 0, 1000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в м. Обухів, вул. Київська, 47а, кадастровий номер 3223110100:01:003:0088 було скасоване рішення Обухівського районного суду Київської області від 6 червня 2013 р. у цивільній справі № 372/2308/13-ц.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги в даній адміністративній справі (810/3870/15) скеровані на забезпечення виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 12 червня 2014 р. у справі № 22ц-3899/2014 (№ 372/2308/13-ц), яке набрало законної сили, а тому підлягають задоволенню, тобто рішення відповідача 1 про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за реєстраційним № 146601332231, а саме 1/2 частину земельної ділянки розмірлом 0,1000 га. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в м. Обухові, вул. Київська, 47а, кадастровий номер 3223110100:01:003:0088, підлягає скасуванню скасуванню.
Щодо позовних вимог, зазначених у п. 1 прохальної частини заяви про уточнення позовних вимог, а саме, щодо скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідача 2 (ОСОБА_3) про відмову у скасуванні від 17 липня 2015 р. № 22957060 , судом встановлено таке.
Як вже зазначалося, 15 липня 2015 р. позивачем було подано до відповідача 1 заяву про скасування запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним № 12345091 (а.с. 212).
17 липня 2015 р. відповідачем було винесено рішення № 22957060 про відмову в скасуванні запису (а.с. 211).
Відповідно до вимог п. 2.1. Порядку № 3502/5 для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком.
Згідно з вимогами п. 2.6 Порядку № 3502/5 для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.
Згідно з вимогами п. 2.10. Порядку № 3502/5 визначено, що за результатами розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор приймає рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав або рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав.
Судом встановлено, що позивачем до відповідача 1 було подано заяву про скасування запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним № 12345091 та рішення Апеляційного суду Київської області від 12 червня 2014 р. у справі № 22ц-3899/2014, яким скасовано рішення Обухівського районного суду від 6 червня 2013 р. у справі № 372/2308/13-ц та увалене нове рішення, яким у задоволенні позову третьої особи - відмовити.
Зокрема, у рішенні Апеляційного суду Київської області вирішено лише питання щодо скасування рішення Обухівського районного суду від 6 червня 2013 р., що було підставою для проведення у подальшому державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за третьою особою (а.с. 10-13).
Наведене свідчить, що рішення Апеляційного суду Київської області від 12 червня 2014 р. не муже бути підставою для скасування запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки, воно не містить вимог, відповідно до пункту 2.6 Порядку № 3502/5, щодо скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності).
Отже, на дату звернення позивача до відповідача 1 із заявою про скасування запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним № 12345091 у нього було відсутнє рішення суду про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що рішення державного реєстратора про відмову у скасуванні від 17 липня 2015 р. № 22957060 прийнято в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а отже, є правомірним.
Водночас, позовні вимоги в частині скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідача 2 (ОСОБА_3) про відмову у скасуванні від 17 липня 2015 р. № 22957060 є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог, заявлених у п. 3 прохальної частини позовної заяви, а саме, щодо скасування запису про нерухоме майно за номером розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 146601332231 спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, слід зазначити таке.
Згідно з вимогами Рекомендації №R (80) 2 Комітету ОСОБА_4 Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність критеріям, що закріплені в ч. 3 ст. 2 КАС України, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Зміст адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 9 Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.
Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
У зв'язку з тим, що суд не має права перебирати на себе дискреційні повноваження суб'єктів владних повноважень, а саме, повноваження щодо скасування запису про нерухоме майно за номером розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 146601332231 спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно отже, позовні вимоги в цій частині є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Вищого адміністративного суду України від 31 липня 2014 р. № К/800/62158/13, від 02 жовтня 2014 р. № К/800/21085/14, 16 вересня 2014 р. № К/800/40733/14.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем в частині позовних вимог, викладених у п. 2 прохальної частини заяви про уточнення позовних вимог.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, чого відповідачем щодо зазначеної частини позовних вимог зроблено не було.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні викладені у п. 2 прохальної частини заяви про уточнення позовних вимог, а саме, скасування рішення відповідача 1 про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за реєстраційним № 146601332231, а саме 1/2 частину земельної ділянки розміром 0,1000 га., для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в м. Обухові, вул. Київська, 47а, кадастровий номер 3223110100:01:003:0088 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, в частині.
Водночас суд вважає, що позовні вимоги, викладені у п. 1, 3 прохальної частини заяви про уточнення позовних вимог, є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 2 вересня 2013 р. № 5492850 щодо нерухомого майна за реєстраційним номером № 146601332231, а саме на 1/2 частини земельної ділянки розміром 0, 1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована у м. Обухів, вул. Київська, 47а, яка була зареєстрована за ОСОБА_2.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Виноградова О.І.