21 грудня 2015 року м.Житомир справа № 806/5020/15
категорія 8.3.2
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шимоновича Р.М.,
секретар судового засідання Бойко Т.О.,
за участю: представників позивача, відповідача та третьої особи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Новоград-Волинське відділення Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Новоград-Волинська ОДПІ) від 01.10.2014 № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб розміром 68618,11 грн, у тому числі: 54894,49 грн - за основним платежем та 13723,62 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідно до положень Податкового кодексу України, основною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, - є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі. На переконання позивача, відсотки за користування кредитом, нараховані банком відповідно до умов договору та прощені за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню. Відтак, дії позивача щодо невключення до річної податкової декларації за 2013 рік суми прощеної банком заборгованості в розмірі 324258,19 грн по нарахованим відсотках за користування кредитом, є такими, що відповідають нормам Податкового кодексу України, оскільки прощені банком відсотки за кредит, не є доходом.
Представник позивача в судових засіданнях позов підтримала повністю та, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та надані під час судового розгляду усні пояснення, просила адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала в повному обсязі, зазначивши при цьому, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є правомірним, а тому підстави для його скасування відсутні.
Представник третьої особи у судовому засіданні просила відмовити у задоволення позовних вимог.
Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог з огляду на слідуюче.
Встановлено, що 10.09.2014 посадовою особою Новоград-Волинської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт № 1234/01-208/98/17-02/54/НОМЕР_2 від 12.09.2014 (а.с. 8-17).
Даним актом зафіксовано порушення ОСОБА_1 пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 176.1 ст. 176, п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 54894,49 грн за 2013 рік.
За результатами розгляду акту перевірки № 1234/01-208/98/17-02/54/НОМЕР_2 від 12.09.2014, 01.10.2014 Новоград-Волинською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб розміром 68618,11 грн, у тому числі: 54894,49 грн - за основним платежем та 13723,62 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 18).
Перевіряючи спірне рішення на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.
У акті перевірки відповідач вказує, що згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України, ПАТ "Укрсоцбанк" відображено отримання доходів платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 протягом періоду з 01.01.2013 по 31.12.2013 у вигляді додаткового блага за ознакою доходів "126", а саме: прощення (анулювання) боргу кредитором за його самостійним рішенням в сумі 324258,19 грн. Наведені обставини слугували для контролюючого органу висновком про порушення ОСОБА_1 податкового законодавства щодо недекларування отриманого додаткового податкового блага.
Так, матеріалами справи підтверджено, що 01.10.2013 між ПАТ "Укрсоцбанк" (Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір про внесення змін № 6 до договору невідновлювальної кредитної лінії № 287/1-656 від 19.06.2008 (а.с. 23-25).
Згідно пункту 2 договору про внесення змін № 6 від 01.10.2013, станом на дату укладення даного договору, заборгованість Позичальника перед Кредитором за договором кредиту становить: 66162,74 долари США - заборгованість за Кредитом; 40567,77 доларів США - заборгованість за процентами за користування Кредитом.
Із пункту 3.4.1 договору про внесення змін № 6 від 01.10.2013 вбачається, що проценти за користування Кредитом нараховані станом на 04.02.2013.
Пунктом 3.7 договору про внесення змін № 6 від 01.10.2013 передбачено, що у разі належного виконання Позичальником умов, які викладені у пунктах 3.1 та 3.4.2 цього Договору про внесення змін, заборгованість Позичальника перед Кредитором за процентами, зазначеними у пункті 3.4.1 цього Договору про внесення змін, а також неустойки, нараховані Кредитором за Договором кредиту на дату укладення цього Договору про внесення змін підлягає прощенню з урахуванням вимог Податкового кодексу України, про що Позичальник повідомляється шляхом направлення відповідного листа на адресу Постачальника, зазначену в Договорі кредиту.
Згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю
Як передбачено підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
У відповідності до підпунктів 162.1.1, 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Відповідно до пункту 164.1. статті 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Згідно з абзацом "д" підпункту 164.2.17. пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України (у редакції на момент укладення Додаткового договору про анулювання (прощення) боргу) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Аналізуючи вищевикладені норми можна дійти висновку, що законом чітко визначено поняття додаткове благо та передбачено умови, за яких боржник вважається повідомленим про отримання такого додаткового блага.
При цьому, суд звертає увагу, що передбачено не виключно одну умову, а декілька, а саме: направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення, укладення відповідного договору під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу, надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу.
Тобто, боржник вважається повідомленим про анулювання (прощення) боргу у будь-який вищевказаний окремий спосіб, який в сукупності є альтернативним для обрання кредитором.
Із матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Укрсоцбанк" виконало обов'язок визначений підпунктом "д" 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України щодо повідомлення кредитором платника податку - боржника про анулювання боргу шляхом укладення вищевказаного Договору про внесення змін № 6 від 01.10.2013 до договору невідновлювальної кредитної лінії № 287/1-656 від 19.06.2008.
Також, ПАТ "Укрсоцбанк" під розписку ознайомило Позичальника - ОСОБА_1 про необхідність відобразити суми прощеного боргу в річній декларації та сплатити суму податку на доходи фізичних осіб (а.с. 69).
Проте, як вбачається з матеріалів справи позивач не вказала у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік суму отриманого додаткового блага, оскільки вважає, що основною ознакою доходу платника податку, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податків в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі та трактує, що відсотки за користування кредитами, нараховані банком відповідно до умов договорів, не є доходом платника податків в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню.
Суд вважає помилковими такі судження позивача та з цього приводу зазначає наступне.
У відповідності до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Враховуючи, що відповідна сума процентів за користування кредитом входить до загального розміру анульованого (прощеного) боргу, посилання позивача щодо безпідставного включення до оподаткованого доходу суми анульованих за Кредитним договором процентів є помилковими.
Отже, з урахуванням наведеного, суд вважає, що анульована (прощена) заборгованість по Договору про внесення змін № 6 від 01.10.2013 до договору невідновлювальної кредитної лінії № 287/1-656 від 19.06.2008 є додатковим благом, і в розумінні наведених положень Податкового кодексу України підлягає оподаткуванням податком з доходів фізичних осіб.
З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими висновки акту перевірки про заниження позивачем суми податку з доходів фізичних осіб.
Частина 2 статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно положень, закріплених у статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, в контексті статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідачем надано достатньо аргументів та доказів, які свідчать, що оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень контролюючого органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх позовних вимог, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 86, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Р.М.Шимонович
Повний текст постанови виготовлено: 23 грудня 2015 р.