21 грудня 2015 р. м. Вінниця Справа № 802/3960/15-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Мошняги В.І.
представника відповідача: ОСОБА_1
у відсутність позивача
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Вінбудсервіс"
до: Вінницького міського відділу головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області
про: визнання незаконним та скасування повідомлення-рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Вінбудсервіс" (далі - ТОВ "Вінбудсервіс", товариство, позивач) з адміністративним позовом до Вінницького міського відділу головного управління Державної служби України з питань надзвичайних ситуацій у Вінницькій області (далі - ВМВ ГУ Державної служби України з питань надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, відповідач) про визнання незаконним та скасування повідомлення-рішення від 28.10.2015 р. №2897 про проведення планової перевірки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в листопаді 2015 року позивачем отримано повідомлення-рішення від 28.10.2015 р. про проведення планової перевірки з питань додержання і виконання вимог законодавства у сфері пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту. Однак, з даним повідомленням позивач не погоджується та просить його скасувати, оскільки відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" встановлено мораторій на проведення перевірок контролюючими органами.
Позивач в судове засідання не з"явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності (вх.№36642 від 21.12.2015 р.).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 128 КАС України, суд відкладає розгляд справи в разі неприбуття в судове засідання позивача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Враховуючи положення даної норми та подану заяву, суд прийняв протокольне рішення про розгляд справи за відсутності позивача.
В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях. Зокрема зазначив, що на виконання вимог чинного законодавства, повідомленням №2897 від 28.10.2015 р., позивача лише проінформовано про те, що у період з 10.11.2015 р. по 30.11.2015 р. буде здійснено перевірку з питань додержання і виконання вимог законодавства у сфері пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, згідно затвердженого плану-графіку перевірок суб'єктів господарювання на IV квартал 2015 р. А тому, оскаржуване повідомлення носить лише інформаційний характер та не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС України. Крім того, зазначив, що Вінницький міський відділ головного управління Державної служби України з питань надзвичайних ситуацій у Вінницькій області не є юридичною особою, оскільки є лише структурним підрозділом апарату Головного управління ДСНС України у Вінницькій області, а отже не має адміністративної процесуальної правоздатності і дієздатності, у зв'язку з чим, не може бути відповідачем у даній справі. А тому в задоволенні позову просив відмовити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.
18.09.2015 р. заступником начальника Головного управління з державного нагляду (контролю) у сфері пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту Головного управління ДСНС України у Вінницькій області підполковником служби цивільного захисту ОСОБА_2 затверджено план-графік перевірок суб'єктів господарювання на IV квартал 2015 року розташованих на території м. Вінниця, відповідно до розділу 3 якого, передбачено проведення планової перевірки ТОВ "Вінбудсервіс".
23.10.2015 р. головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, на виконання вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Кодексу цивільного захисту, наказу МНС України від 25.05.2012 р. №863 "Про затвердження Порядку проведення перевірок органами Державної інспекції техногенної безпеки України та визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів МНС України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.06.2012 р. за №1054/21366, Плану основних заходів цивільного захисту на 2015 рік, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України №476-р від 14.05.2015 р. та з метою виконання план-графіка перевірок суб'єктів господарювання розташованих на території м. Вінниця на IV квартал 2015 року, план-графіка перевірок інших підконтрольних об'єктів на території міста Вінниці на II півріччя 2015 р., видано наказ №24 "Про проведення перевірок". Згідно пункту 1 даного наказу, наказано провести планову перевірку додержання (виконання) законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту, серед інших, об'єкта суб'єкта господарювання - ТОВ "Вінбудсервіс".
28.10.2015 р. відповідачем сформовано та надіслано позивачу повідомлення №2897 про проведення планової перевірки у період з 10.11.2015 р. по 30.11.2015 р.
Вважаючи дане повідомлення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) регулюються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон).
Згідно статті 1 Закону, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Згідно пункту 2 Указу Президента "Деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій" № 20/2013 від 16 січня 2013 року, Державна служба України з надзвичайних ситуацій є правонаступником Міністерства надзвичайних ситуацій України та Державної інспекції техногенної безпеки України, що реорганізовуються.
В свою чергу, механізм здійснення органами Державної інспекції техногенної безпеки України заходів державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки та цивільного захисту міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, іншими суб'єктами господарювання незалежно від форм власності, а також громадянами України, іноземцями і особами без громадянства та за діяльністю аварійно-рятувальних служб визначається Порядком проведення перевірок органами Державної інспекції техногенної безпеки України, затвердженого Наказом МНС України 25.05.2012 № 863, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 червня 2012 р. за № 1054/21336 (далі - Порядок № 863).
Згідно пункту 1.3 Порядку № 863, правовою основою для здійснення посадовими особами Держтехногенбезпеки України та її територіальними органами перевірок додержання (виконання) вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту та за діяльністю аварійно-рятувальних служб є Конституція України, Закони України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", "Про правові засади цивільного захисту", "Про пожежну безпеку", "Про Цивільну оборону України", "Про аварійно-рятувальні служби", Положення про Державну інспекцію техногенної безпеки України, затверджене Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 392, Положення про Державну пожежну охорону, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1994 року № 508, а також цей Порядок.
Пунктом 2.1 Порядку № 863 передбачено, що держпожтехногеннагляд здійснюється шляхом проведення планових та позапланових перевірок.
Планові перевірки суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до квартальних планів-графіків, які затверджуються керівником відповідного органу Держтехногенбезпеки України до 20 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому (пункт 2.2 Порядку).
Відповідно до пункту 2.5 Порядку № 863, для здійснення планової або позапланової перевірки суб'єктів господарювання орган Держтехногенбезпеки України видає наказ про проведення перевірки, який містить: найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватись захід державного нагляду (контролю); місцезнаходження суб'єкта господарювання та об'єкта перевірки; предмет перевірки; дату початку та дату закінчення перевірки; посади, прізвища, імена та по батькові посадових осіб, які будуть здійснювати перевірку.
Орган Держтехногенбезпеки України не пізніше ніж за десять календарних днів до дня здійснення планової перевірки надає/вручає особисто під розписку керівнику чи уповноваженій особі (відповідальній посадовій особі) суб'єкта господарювання повідомлення про проведення планової перевірки (п. 2.8 Порядку № 863).
Окремо слід зазначити, що відповідно до положень статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Разом з тим, акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
Відповідно до пункту 1.4 Наказу Міністерства юстиції України № 34/5 від 12.04.2005 "Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів", нормативно-правовий акт - офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.
Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
В даному ж випадку, оскаржується повідомлення про проведення перевірки, тобто документ, яким проінформовано позивача про те, що у період з 10.11.2015 р. по 30.11.2015 р. буде здійснено перевірку додержання і виконання ТОВ "Вінбудсервіс" вимог законодавства у сфері пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту.
Отже, повідомлення про проведення перевірки носить лише інформативний характер та не є юридичною формою рішення Вінницького міського відділу головного управління Державної служби України з питань надзвичайних ситуацій у Вінницькій області і саме по собі не породжує певних правових наслідків для позивача, відповідно, не порушує прав, свобод та інтересів особи.
За таких обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Оцінюючи доводи відповідача про те, що Вінницький міський відділ головного управління Державної служби України з питань надзвичайних ситуацій у Вінницькій області не є юридичною особою, а тому не може бути відповідачем у цій справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 3 статті 50 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України передбачено, що суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Так, згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Указом Президента України від 16.01.2013 р. № 20/2013, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України (далі - Міністр).
ДСНС України відповідно до покладених на неї завдань організовує і здійснює безпосередньо та через свої територіальні органи державний нагляд (контроль) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки та цивільного захисту міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, іншими суб'єктами господарювання, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства пункт 4 Положення).
В свою чергу, пунктом 1 Положення про Вінницький міський відділ Головного управління ДСНС України у Вінницькій області, затвердженого Наказом ГУ ДСНС України у Вінницькій області №43 від 20.11.2014 р., передбачено, що відділ є структурним підрозділом апарату Головного управління ДСНС у Вінницькій області і в межах наданих повноважень забезпечує реалізацію на рівні відповідної ланки територіальної підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту заходів у сфері цивільного захисту, виконує функції державного нагляду (контролю) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, за діяльністю аварійно-рятувальних служб, реагування на надзвичайні ситуації та події.
Виходячи із вищезазначеного, Державна служба України з надзвичайних ситуацій утворивши територіальний орган - Вінницький міський відділ Головного управління ДСНС України у Вінницькій області, делегувала йому здійснення владних управлінських функцій в т.р. щодо повідомлення суб'єкта господарювання про проведення перевірки, шляхом направлення/вручення йому повідомлення про проведення перевірки.
Тому, виходячи із предмету позову у цій адміністративній справі, у спірних правовідносинах владні управлінські функції пов'язані із формуванням оскаржуваного повідомлення про проведення перевірки здійснює Вінницький міський відділ Головного управління ДСНС України у Вінницькій області.
Отже, саме Вінницький міський відділ Головного управління ДСНС України у Вінницькій області є суб'єктом владних повноважень у спорі що виник, а тому і може самостійно набувати статус відповідача у даній адміністративній справі.
Доводи відповідача про відсутність у Вінницького міського відділу Головного управління ДСНС України у Вінницькій області статусу юридичної особи оцінюються судом критично із наступних мотивів.
Згідно частин 1, 3 статті 48 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
В контексті норм частин 1, 3 статті 48 КАС України та враховуючи, положення пункту 7 частини першої статті 3 цього ж Кодексу, необхідно зазначити, що статус юридичної особи, як обов'язкова ознака адміністративно процесуальної правосуб'єктності, повинен існувати тоді, коли відповідачами у справі є підприємства, установи чи організації. Водночас, відповідачем у даній адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень - Вінницький міський відділ Головного управління ДСНС України у Вінницькій області, якому державою делеговані повноваження здійснювати владні управлінські функції на основі законодавства. Тому підстави пов'язувати його процесуальну правосуб'єктність із статусом юридичної особи відсутні.
Отже, відсутність статусу юридичної особи у Вінницького міського відділу Головного управління ДСНС України у Вінницькій області не свідчить про те, що відділ не може вважатись суб'єктом владних повноважень та бути відповідачем у адміністративній справі.
Аналогічна позиція викладена й у постанові ВСУ від 22.09.2015 р.
Отже, за сукупністю наведених обставин та виходячи з системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до частини 2 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд
в задоволенні позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна