Справа № 471/1403/14-ц
Провадження №2/471/611/15
Номер рядка звіту 26
"14" грудня 2015 р.
Братський районний суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді - Скарницької І.Б.,
за участю секретаря - Данілової Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Братське цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” про визнання недійсними заяви позичальника, умов та правил надання банківських послуг,
В жовтні 2015 року з Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла справа за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” про визнання недійсними заяви позичальника, умов та правил надання банківських послуг.
В своєму позові ПАТ КБ “ПриватБанк” зазначив, що між ним та відповідачем 07 грудня 2007 року було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку за сплатою 34,8% річних на суму залишку заборгованості за кредитом. В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитом, станом на 30.09.2014 року виникла заборгованість у розмірі 22121,88 коп.
У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до ПАТ КБ “ПриватБанк”, в якому просила суд визнати недійсними заяву позичальника, Умови та Правила надання банківських послуг, посилаючись на те, що заява позичальника підписана представником банку, повноваження якого не визначені, а Умови та правила не підписувались нею.
Представник ПАТ КБ “ПриватБанк” звернувся із заявою, в якій просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримав в повному об'ємі.
Представник ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, до суду надіслав заперечення проти позову, в якому просить суд відмовити у задоволені позову ПАТ КБ “ПриватБанк”, в зв'язку з пропуском строку позовної давності, оскільки договір укладено 07.12.2007 року, строк дії договору 12 місяців, а до суду Банк звернувся тільки у жовтні 2014 року.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
07 грудня 2007 року ОСОБА_1, шляхом підписання заяви позичальника № NKXRRX01680294 було укладено фактично два кредитних договори (арк.с.9).
В першій частині заяви йдеться про надання ОСОБА_1 споживчого кредиту у сумі 1854 грн. строком на 12 місяців з 07.12.2007 р. по 07.12.2008 року на придбання товару.
Згідно до другої частини заяви, ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
У заяві позичальника зазначено, що вона ознайомлена та згодна з Умовами надання банківських послуг, і згодна, що дана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Пам'яткою клієнта та Тарифами складають договір про надання банківських послуг.
Отже, підписана 07.12.2007 року ОСОБА_1 заява позичальника, свідчить про укладення між Банком та відповідачем договору без номеру, відповідно до якого, Банк надав відповідачу кредитні кошти у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку “Універсальна” зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, комісії за несвоєчасне погашення заборгованості в розмірі 1% від загальної суму заборгованості.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах... Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, така форма договору відповідає вимогам ст. 207 ЦК України.
Відповідно до матеріалів справи початковий розмір кредитного ліміту встановлювався відповідачу у розмірі 500,00 грн. В подальшому розмір кредитного ліміту неодноразово підвищувався і з 11 серпня 2013 року був встановлений у розмірі 15000 грн. Крім цього, було зменшено відсоткову ставку за користування кредитними коштами.
Крім основної картки, отриманої при укладанні договору, ОСОБА_1 було видано додаткові платіжні картки та проводився перевипуск основної картки, що підтверджується витягом із програмного комплексу позивача (арк.с.10-108, 144), матеріалами справи (арк.с.145-147).
Відповідно витягу з програмного комплексу позивача (арк.с.144) строк дії пластикової картки 4149 6059 1172 1314, яку отримала ОСОБА_1, липень 2017 р.
Відповідно до виписки за рахунком відповідача та розрахунку заборгованості відповідач з 2007 року користувався кредитними коштами, та здійснювала погашення заборгованості в повному обсязі та повторно отримувала кредитні кошти.
05 березня 2014 року відповідачем було знято готівкові кошти у сумі 315.00 грн. за допомогою пластикової картки 4149 6059 1172 1314. Останнє погашення частини кредиту здійснювалося 23.07.2014 року в сумі 400 грн. за допомогою вищевказаної пластикової картки (арк.с. 107). Станом на 31.03.2014 року сальдо простроченої заборгованості становить 616 грн. 12 коп. (арк.с. 6-8).
Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Отже, Банк відповідно до умов договору неодноразово надавав позичальникові кредитні кошти. Позичальник, кредитні кошти отримував, проте свої зобов'язання щодо повернення коштів відповідно до умов договору належним чином не виконував.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином, згідно до закону та умов договору.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки ( ст. 611 ЦК України).
У зв'язку із чим, станом на 30.09.2014 року утворилась заборгованість за кредитним договором у сумі 22212, 88 грн., яка складається з: 14 585 грн. 23 коп. - заборгованість за кредитом, 5 893 грн. 70 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 200 грн. - заборгованість по комісії, проте згідно клопотання представника позивача ним помилково при пред'явлені позову вказано стягнути комісію замість пені (арк.с. 56). Крім того, позивачем за порушення умов договору нараховано штрафи: 500 грн. (фіксована частина), 1033 грн. 95 коп. (процентна складова).
Представником відповідача подана до суду заява про застосування строку позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ч. 2 ст. 258 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 256 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Оскільки, постійно проводячи операції з часткового погашення заборгованості, відповідачем переривався перебіг позовної давності, що підтверджується витягом з її особового рахунку розрахунком заборгованості, то відлік позовної давності для звернення банку за захистом своїх порушених прав розпочався після проведення останнього платежу, тобто з 23 липня 2014 р.
Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в 29 жовтня 2014 р., строк позовної давності, про застосування якого заявив представник відповідача, позивачем не пропущений, а тому підстав для відмови у позові з цих підстав не має.
Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ КБ “ПриватБанк” про визнання недійсними заяви позичальника, умов та правил надання банківських послуг то вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Такого способу захисту прав як визнання недійсним заяви позичальника законом не передбачено, тому відсутні підстави для задоволення таких вимог.
Також, не передбачено визнання недійсними Умов та правила надання банківських послуг через відсутність на них підпису позичальника, оскільки це є нормативно-правовий акт локальної дії, а Позичальник, підписуючи заяву позичальника, погоджується з тим, що заява разом з Умовами надання банківських послуг, Пам'яткою клієнта та Тарифами складають договір про надання банківських послуг
Вирішуючи питання про розмір заборгованості позичальника за цим позовом, суд виходить з такого.
Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, станом на 30.09.2014 року у позичальника утворилась заборгованість за кредитним договором у сумі 22212,88 грн, яка складається з: 14 585 грн. 23 коп. - заборгованість за кредитом, 5 893 грн. 70 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 200 грн. - заборгованість по пені. Крім того, позивачем за порушення умов договору нараховано штрафи: 500 грн. (фіксована частина), 1033 грн. 95 коп. (процентна складова).
В позовній заяві при обґрунтуванні розрахунку є посилання на Умови та правила надання банківських послуг та Правила користування платіжною карткою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства ( ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України).
Законодавством розмір неустойки, яка нараховується при невиконанні позичальником умов кредитного договору, не визначений.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Виходячи з правового аналізу, Умови та правила надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою, пунктами 5.10, 5.11 (а.с. 58), якими встановлено підстави нарахування та розмір пені і штрафів, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, враховуючи, що такі Умови та правила не містять підпису позичальника. Судом не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови і правила розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови та правила не змінювались. Адже у цій справі зміст пункту 5 Правил, які надавались позивачем до позовної заяви та які надавались представником позивача під час попереднього розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій, містить розбіжності.
Крім того, у заяві позичальника та довідці про умови кредитування домовленості сторін щодо визначення неустойки (штрафу) немає.
У зв'язку із цим, доводи позичальника про неознайомлення його з Умовами та Правилами можна визнавати обґрунтованими.
За такого суд вважає, що є підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 20 678 грн. 93 коп., з яких 14 585 грн. 23 коп. - заборгованість за кредитом, 5 893 грн. 70 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, 200 грн. - заборгованість по пені.
У відповідності з ч.1 ст. 88 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 243,60 грн.
Керуючись ст.ст. 209, 210 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» 20 678 (двадцять тисяч шістсот сімдесят вісім) гривень 93 копійки заборгованості за кредитним договором, укладеним 07 грудня 2007 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 щодо отримання кредитного ліміту на платіжну картку, з яких 14 585 грн. 23 коп. - заборгованість за кредитом, 5 893 грн. 70 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитними коштами, 200 грн. - заборгованість по пені за користування кредитом.
В позові ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсними заяви позичальника та умов та правил надання банківських послуг - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, паспорт серії ЕР 279576 виданий Братським РВ УМВС України в Миколаївській області 24 липня 2007 року) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” витрати, понесені при сплаті судового збору в розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.
На рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою яка брала участь у справі, але не була присутньою у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення, може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Миколаївської області через Братський районний суд Миколаївської області.
Суддя ОСОБА_2