Справа № 22-ц/796/ 16140 /2015 Головуючий у 1-ій інстанції - Піхур О.В.
Доповідач - Поливач Л.Д.
09 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Поливач Л.Д.
суддів: Шахової О.В., Вербової І.М.
при секретарі Бугай О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Перша Київська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності;
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 08 жовтня 2015 року
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 08.10.2015 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Перша Київська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності повернуто позивачу для подання до належного суду.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та повернути справу для розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на її незаконність, порушення судом норм процесуального права.
Апелянт зазначає, що позовна заява неправомірно та безпідставно була повернута їй судом. Так, вона звернулася з позовом до фізичної особи (Відповідача ОСОБА_3.), який не визнає та оспорює її права, як дружини його померлого батька, за місцем проживання та реєстрації Відповідача. Окрім того, як свідчить лист Першої нотаріальної контори, яка теж знаходиться під юрисдикцією Шевченківського районного суду, спадкова справа, після її померлого чоловіка та батька відповідача відкрита теж на території Шевченківського району.Основну частину позовних вимог складає вимога про визнання ПРАВА позивачки: а саме встановлення факту сумісного проживання, факту набуття спільного майна, встановлення права на спільно нажите майно, а також право спадкування по закону як дружина померлого. Тому, судом було необґрунтовано використано норма ст.114 ЦПК України (тобто виключна підсудність), і повернуто позовну заяву. Отже, на думку апелянта, оскаржувана ухвала постановлена судом з порушенням вимог закону та підлягає скасуванню.
Представник Першої Київської ДНК в судове засідання не з'явився від нотконтори надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника нотконтори. Позивачка ОСОБА_2, відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать відповідні розписки. Причини неявки вони суду не повідомили, колегія суддів розцінила ці причини як неповажні та дійшла висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності, у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України, та розглянула справу у відповідності до вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Відповідно до ч.1 п.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_2 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_3, третя особа: Перша Київська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності.
Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п.1,3ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Згідно із ст.107 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.
Відповідно до ч.1 ст.114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Відповідно до ч.1 ст.190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Вимоги щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил територіальної підсудності, крім тих, які встановлені процесуальним законом для відповідної категорії справ.
Відповідно до ст.181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини (п.42 Постанови № 3 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ»).
Із позовної заяви вбачається, що спір між сторонами по справи виник з приводу нерухомого майна, а саме Ѕ частки домоволодіння та Ѕ частки земельної ділянки, що знаходяться за адресою: Київська область, Васильківський район, с.Діброва, вул.Мічуріна, 36, які знаходяться за межами території Шевченківського району м.Києва.
Відповідно до ч.1 ст.114 ЦПК України виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.
Та обставина, що позивачем заявлено ще і інші вимоги (крім визнання права власності на нерухоме майно) не свідчить про те, що дана справа підсудна Шевченківському районному суду м. Києва, оскільки в даному випадку суд першої інстанції законно та обґрунтовано керувався вимогами ст.114 ЦПК України.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що дана цивільна справа не підсудна Шевченківському районному суду м. Києва.
Відповідно до п. 4. ч. 3 ст. 121 ЦПК України заява повертається у випадках, коли справа не підсудна цьому суду, що і було зроблено судом першої інстанції.
Отже, апеляційна скарга позивача є необґрунтованою, безпідставною, та такою, що не підлягає задоволенню.
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_2, суд першої інстанції діяв згідно норм процесуального закону.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала постановлена з додержанням вимог закону. Підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Керуючись ст.ст. 303, п.1 ч.2 ст. 122, п.1 ч.1 ст.312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 08 жовтня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: