Справа № 11 кп /796/1425/2015 Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Категорія ст. 185, ч.1, КК Доповідач ОСОБА_2
7 жовтня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
Суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретареві ОСОБА_5 , за участю прокурора ОСОБА_6 , обвинуваченої ОСОБА_7 , її захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянула матеріали кримінального провадження № 12015100080004625 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - старшого прокурора прокуратури Святошинського району міста Києва ОСОБА_9 на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 19 червня 2015 року, яким
ОСОБА_10 , народжена ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Полонне Хмельницької області, українка, громадянка України, із середньою спеціальною освітою, чергова по гуртожитку по АДРЕСА_1 , зареєстрована та мешкає у АДРЕСА_2 , раніше не судима,
засуджена за ч.2 ст. 15 та ч.1 ст. 185 КК України до штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить п'ятсот десять гривень.
Вироком також вирішено долю речових доказів.
Справу розглянуто із застосуванням положень ст. 349 КПК України.
Розглянувши апеляційну скаргу та матеріали кримінального провадження, судова колегія, -
ОСОБА_7 визнана винуватою у вчиненні закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна, яке, за вироком, вона вчинила приблизно о 1830 годині 14 травня 2015 року в торговому приміщенні гіпермаркету «Епіцентр» по вул. Берковецькій, 6-В у місті Києві на суму 423 гривні 33 коп., яке не довела до кінця з причин, що від її волі не залежали.
В апеляційній скарзі прокурор, не піддаючи сумнівам правильність висновків суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, юридичної кваліфікації скоєного ОСОБА_7 та виду покарання, обраного їй судом першої інстанції, водночас, зауважує, що відповідно до санкції ч.1 ст. 185 КК України, покарання у виді штрафу за таке кримінальне правопорушення може бути призначене в розмірі від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Оскільки ж суд призначив їй покарання у виді 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, до того ж, нічим це рішення не обґрунтував, то прокурор визнає, що тим самим неправильно застосовано кримінальний закон і на цих підставах просить вирок щодо ОСОБА_7 в частині визначення міри покарання скасувати і ухвалити в цій частині новий вирок, за яким призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить вісімсот п'ятдесят гривень 00 коп.
Заслухавши доповідь судді, виступи прокурора на часткову підтримку апеляційних вимог, в частині застосування при призначенні покарання положень ст. 69 КК України, та обвинуваченої і її захисника, які погодилися з міркуваннями прокурора в апеляційному засіданні, провівши судові дебати, надавши останнє слово обвинуваченій, перевіривши та обговоривши доводи сторін в сукупності з матеріалами кримінального провадження, судова колегія визнає наступне.
Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, як вони описані у вироку та юридичної кваліфікації скоєного за ч.2 ст. 15 та ч.1 ст. 185 КК України були отримані в порядку застосування положень ст. 349 КПК України, порушень процедури застосування цієї правової норми не виявлено і скарг на такі порушення не надійшло, ніким в апеляційному засіданні ці висновки не піддаються сумнівам, а тому, розглядаючи справу в межах апеляційних вимог, судова колегія зі вказаними висновками погоджується, не досліджує та не оцінює їх.
Що ж стосується міри покарання, справедливість якої оскаржує прокурор, то при вирішенні цього питання, суд першої інстанції, як правильно зауважив апелянт, призначив ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить п'ятсот десять гривень, в той час, як санкція ч.1 ст. 185 КК України передбачає можливість призначити таке покарання тільки в розмірах від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому на положення ст. 69 КК України суд першої інстанції не послався і своє рішення про призначення покарання нижче від найнижчої межі належним чином не обґрунтував та не вмотивував.
Отже, апеляційні вимоги в частині неправильного застосування кримінального закону при призначенні ОСОБА_7 покарання є слушними.
Водночас, судова колегія зауважує, що вирішуючи питання про вид та міру покарання, належного ОСОБА_7 за скоєне, суд першої інстанції вказав на врахування наступних обставин, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття та перебування на утриманні обвинуваченої неповнолітньої дитини 1999 року народження, крім того, суд взяв до уваги наявність на її утриманні похилого віку матері-пенсіонера - інваліда 3 групи, позитивні характеристики по місцю роботи та проживання, не перебування на спеціальних обліках у лікарів наркологів та психіатрів, притягнення до кримінальної відповідальності вперше, ступінь завершення кримінального правопорушення, яке були зупинене на стадії закінченого замаху.
Всі вказані обставини в їх сукупності, а також і порівняно невелика вартість майна, яким намагалася незаконно заволодіти обвинувачена, дають достатні підстави для застосування при призначенні покарання положень ст. 69 КК України, тобто призначення покарання нижчого, від найнижчої межі, передбаченої санкцією правової норми, за якою її визнано винуватою і з урахуванням передбаченої ст. 53 КК України нижньої межі можливого призначення штрафу як покарання за кримінальне правопорушення, яка визначена в тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - старшого прокурора прокуратури Святошинського району міста Києва ОСОБА_9 на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 19 червня 2015 року відносно ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вказаний вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання змінити. Вважати ОСОБА_7 засудженою за ч.2 ст. 15 та ч.1 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 69 цього ж кодексу, до штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить п'ятсот десять гривень.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно після проголошення, вона може бути оскаржена касаційним порядком до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців від дня проголошення.
Судді: