11 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2296/14
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.
Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
доповідача, судді: Димерлія О.О.
суддів: Єщенка О.В., Вербицької Н.В.
за участю секретаря: Вишневської А.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоальтернатива" до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В серпні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоальтернатива" (далі - позивач, ТОВ) звернулось до суду з вказаним адміністративним позовом та просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 липня 2014 року:
- № НОМЕР_1, про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 12329,0 грн. і застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 6165,0 грн.;
- № НОМЕР_2, про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2014 р. на 6612,0 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 3306,0 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невідповідність фактичним обставинам висновку ДПІ про безтоварність правочину ТОВ із контрагентом ТОВ "Трейд ОСОБА_1 Юг", який зроблений на підставі камеральної перевірки податкових декларацій. Позивач наполягає на наявності у нього всіх первинних документів, з якими Податковий кодекс України пов'язує визначення податкових зобов'язань із ПДВ та формування податкового кредиту.
За наслідками розгляду зазначеної справи Миколаївським окружним адміністративним судом 23 жовтня 2014 року прийнято постанову про задоволення позову.
Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, прийняті 30 липня 2014 р. державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївської області.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту камеральної перевірки ТОВ, який не може містити аналізу господарської діяльності позивача та його правочинів, оскільки під час камеральної перевірки не можуть використовуватися документи первинного обліку платника податків. Також суд зазначив, що правовідносини позивача з контрагентами підтверджені належними первинними документами.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що камеральною перевіркою податкової звітності позивача, встановлено факт включення до податкового кредиту ПДВ за господарськими операціями із ТОВ "Трейд ОСОБА_1 Юг", тоді як раніше складеним актом документальної перевірки позивача на предмет взаємовідносин із ТОВ "Трейд ОСОБА_1 Юг", не підтверджена реальність господарських операцій із цим суб'єктом господарювання, що і послугувало підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 18 липня 2014 р. ДПІ провела камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ, результати якої оформлені актом № 151/14-03-15-01/38246768 (надалі - акт камеральної перевірки) (т. 1 а. с. 28-46).
У висновку акту камеральної перевірки вказано, що позивач завищив дані рядка 23 і рядка 23.2. податкової декларації із ПДВ "Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів" на 6612,0 грн., а також занизив рядок 25 "Сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду" на 12329,0 грн.
На підставі акту камеральної перевірки, 30 липня 2014 р. ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення:
- № НОМЕР_1, яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 12329,0 грн. і застосована штрафна (фінансова) санкція в розмірі 6165,0 грн.;
- № НОМЕР_2, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2014 р. на 6612,0 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція в розмірі 3306,0 грн. (т. 1 а. с. 266-267).
Як слідує з акту камеральної перевірки, відповідач під час її проведення використав акт документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства від 11 липня 2014 р. № 531/14-03-22-08/38246768 (надалі - акт документальної перевірки) (т. 1 а. с. 87-136), в якому, в свою чергу зазначено, що перевіркою позивача не підтверджена реальність його господарських операцій із ТОВ "Трейд ОСОБА_1 Юг" і ПП ВКФ "Лорд" на загальну суму ПДВ 120717,50 грн. і саме на підставі даних акту документальної перевірки, в акті камеральної перевірки вказано на невірний розрахунок позивачем суми ПДВ.
Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п.п."а" п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пункт 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлює, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цьогоКодексу).
За приписами п.200.1, п.200.2., п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З наведених норм слідує, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в перевіряємому періоді позивач здійснював господарські відносини з ТОВ "Трейд ОСОБА_1 Юг" на підставі договору поставки дизпалива №64 від 27 травня 2013 року(т. 1 а. с. 51-54). На підтвердження виконання умов вказаного правочину позивачем надано, зокрема, видаткову накладну №РП-0000342 від 31 травня 2013 року та податкову накладну №36 від 31 травня 2013 року, товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів від 31 травня 2013 року, платіжне доручення №11 від 20 червня 2013 року.
Також, ТОВ "Енерго Альтернатива" в підтвердження отриманих транспортних послуг було надано договір організації транспортних послуг №6 від 31 травня 2013 року (а.с.60-61).
Отже, враховуючи, що позивачем надано докази які підтверджують, що нафтопродукти які придбані у ТОВ "Трейд ОСОБА_1 Нафта", обліковані позивачем у відповідності до вимог законодавства, що свідчить про реальність їх придбання, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у позивача підстав для формування податкового кредиту по спірній операції з ТОВ "Трейд ОСОБА_1 Нафта".
Водночас, апелянтом не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період спірної суми податку по господарським операціям з контрагентом ТОВ "Трейд ОСОБА_1 Нафта".
Також апелянтом не доведено відсутність поставок товару за ланцюгом ПП "Сапфір і К" - ТОВ "Трейд ОСОБА_1 Юг" - позивач, ДПІ повинна була встановити тотожність товару, який переміщувався за цим ланцюгом. Акти перевірок позивача і його безпосереднього контрагента - ТОВ "Трейд ОСОБА_1 Юг" та наступного постачальника у ланцюгу - ПП "Сапфір і К" такої інформації не містять, а тому в цій частині заперечення апелянта ґрунтуються тільки на припущеннях, які не підтверджені належними та допустимими доказами.
Апеляційний суд зазначає, що посилання апелянта на висновки акта перевірки контрагента позивача, а саме на акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області №4/14-03-22-08/37844472 від 10 січня 2014 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Трейд ОСОБА_1 Нафта" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2012 рік та з податку на додану вартість за період серпень 2012 року - вересень 2013 року по взаємовідносинам з платником податків контрагентом постачальником ПП "Сапфір і К" та контрагентами-покупцями" не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання нафтопродуктів.
Зокрема, чинне податкове законодавство не ставить у залежність формування позивачем податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
Таким чином апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не наведено доказів, які б підтверджували висновок ДПІ про невиконання правочину з боку ТОВ "Трейд ОСОБА_1 Юг". Фактично акт камеральної перевірки ТОВ копіює акт документальної перевірки позивача, який, в свою чергу, повторює змісту акту перевірки ТОВ "Трейд ОСОБА_1 Юг".
Доводи, викладені у апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, а відтак висновків Одеського окружного адміністративного суду не спростовують.
За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.
Керуючись ст. ст. 184, 195, 198, 200, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївської області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили після проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.
Суддя-доповідач: ОСОБА_2
Суддя: О.В. Єщенко
Суддя: Н.В. Вербицька