12 листопада 2015 р.м. ОдесаСправа № 821/4702/14
Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Димерлія О.О.
- ОСОБА_1
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 3 березня 2015 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області від 29.11.2013 року №0001231700 про збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 12 569,4 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 3 142,35 грн., №0001281700 про збільшення грошового зобов'язання по збору за розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за основним платежем у розмірі 430 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 107,5 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства не відповідають дійсності, зроблені без достовірних доказів вчинених позивачем порушень та ґрунтуються на висновках акту перевірки, який складено з перекручуванням відомостей, поверхнево, без дослідження первинних документів та без урахування податкової звітності платника. Зазначені обставини свідчать про необґрунтованість нарахування відповідачем грошових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 3 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення Цюрупинської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області від 29.11.2013 року №0001231700, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 12 569,4 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 3 142,35 грн. та прийняти нову постанову про задоволення в цій частині позову у повному обсязі.
Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, однак в судове засідання не з'явились, поважність своєї неявки суду не повідомили, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 197 КАС України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 04.11.2013 року по 08.11.2013 року Цюрупинською ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акті від 15.11.2013 року №439/17-0/НОМЕР_1.
Зазначеною перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_2, зокрема, п. 177.1, п. 177.4, п. 177.6 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок з доходів фізичних осіб від провадження підприємницької діяльності на суму 12 569,4 грн.
На підставі встановлених порушень відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.11.2013 року №0001231700, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 12 569,4 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 3 142,35 грн.
Позивач скористався своїм правом на оскарження, зокрема, вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку до контролюючого органу вищого рівня, проте скаргу залишено без задоволення, а рішення - без змін.
Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновків про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб стало не врахування позивачем у складі валового доходу за 2011 рік готівкових коштів, які надійшли через реєстратори розрахункових операцій у сумі 66 846,61 грн., коштів у сумі 18 409 грн., які надійшли на розрахунковий рахунок фізичної особи-підприємця від КЗ «Цюрупинська спеціальна загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ХОД» за організацію харчування учнів відповідно до договору від 29.09.2011 року, коштів в сумі 27 491,54 грн., які надійшли на розрахунковий рахунок фізичної особи-підприємця як дотації від Цюрупинського районного центру зайнятості, а також включення у складі валових витрат за цей період суму платежу у розмірі 20 500 грн. за придбання ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами та не включення у їх складі витрат на придбання товару на суму 49 451,17 грн., а також віднесення позивачем до складу витрат суму платежу 20 500 грн., сплачену за придбання ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами та не донарахування позивачем витрат, понесених у зв'язку із придбанням товару на суму 49 451,17 грн.
Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення від 29.11.2013 року №0001231700, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки висновки податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування доходу та витрат від провадження підприємницької діяльності та заниження оподатковуваного доходу знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, оскаржуване рішення контролюючого органу є обґрунтованим та підстави для його скасування відсутні.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Згідно із положеннями п. 177.1, п. 177.2, п. 177.3, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) доходи фізичних осіб-підприємців оподатковуються за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу. До об'єкту оподаткування входить чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).
До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Відповідно до п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та застосовувати реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Слід зазначити, що за правилами п.п. 3.3, 3.4, 3.5, 3.6, 3.8, 3.9 п. 3 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації від 24.12.2010 року № 1025 (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), у графі 3 Книги щоденно відображається фактично отримана сума доходу від здійснення діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік. До графи 4 записуються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, пов'язані з придбанням товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт та наданням послуг (номер, дата і назва документа). Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, товарно-транспортна та/або податкова накладна, платіжне доручення, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші розрахункові документи. У графі 5 відображається загальна вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей. У графі 6 відображається сума витрат, яка безпосередньо пов'язана з отриманням доходу. У графі 9 відображаються витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату, понесені у звітному місяці. У графі 10 відображаються фактично понесені інші витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням доходу, які не зазначені у графах 6 та 9, включаючи вартість оплачених виконаних робіт та наданих послуг.
Згідно із ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року № 265/95-ВР розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) проводяться через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Таким чином, доходом фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування є дохід як у грошовій так і негрошовій формах, тобто всі суми коштів, що поступили на розрахунковий рахунок чи в касу такої особи в рахунок оплати за реалізовані товари, виконані роботи чи надані послуги.
Данні щодо отриманого доходу такої фізичної особи-підприємця відображаються у книзі обліку доходів та витрат або програмному забезпеченні реєстратора розрахункових операцій, а витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку таких витрат.
Отже, до складу витрат не включаються витрати, які не пов'язані з провадженням господарської діяльності, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Як вбачається з акту перевірки та матеріалів справи, за результатом здійснення підприємницької діяльності позивачем в декларації про майновий стан і доходи від 09.02.2012 року №21051 за звітний податковий період 2011 рік визначено загальний оподатковуваний дохід у сумі 352 829,9 грн., в уточнюючій декларації про майновий стан і доходи від 27.06.2012 року №3918/г за звітний податковий період 2011 рік загальний оподатковуваний дохід склав у сумі 291 276,29 грн., витрати у сумі 271 835,09 грн.
При перевірці правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого позивачем від провадження підприємницької діяльності за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, з урахуванням даних книг обліку розрахункових операцій від 30.06.2009 року №2120001526/І, від 16.06.2011 року №2120001526/ІІ, від 30.06.2009 року №2120001527/І, від 16.06.2011 року №2120001527/ІІ, від 04.11.2011 року №2120002034/І, зареєстрованих в ДПІ у Цюрупинському районі, на підставі z-звітів реєстраторів розрахункових операцій, які використовуються позивачем під час провадження підприємницької діяльності, встановлено реалізацію позивачем товарів на загальну суму 358 122,9 грн., отримання позивачем на розрахунковий рахунок №26000153353 в ПАТ «Райффайзен банк Аваль» коштів в сумі 18 409 грн. від КЗ «Цюрупинська спеціальна загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ХОД» відповідно до договору від 29.09.2011 року на організацію харчування учнів, що також підтвердилось під час зустрічної звірки комунального закладу актами прийому-передачі, платіжними дорученнями, а також надходження позивачу на цей же розрахунковий рахунок коштів у сумі 27 491,54 грн. від Цюрупинського районного центру зайнятості у вигляді дотацій на створення додаткових робочих місць.
Таким чином, за даними перевірки загальний оподатковуваний дохід позивача за період 2011 рік склав 404 023,44 грн.
Розбіжність в сумі загального оподатковуваного доходу фізичної особі-підприємця між даними звітності платника та даними перевірки у розмірі 112 747 грн. (404 023,44 грн. - 291 276,29 грн.) виникла через не включення позивачем до складу сукупного доходу коштів у сумі 66 846,61 грн., які згідно z-звітів проведені через реєстратори розрахункових операцій, які використовуються позивачем при здійсненні підприємницької діяльності; коштів у сумі 18 409 грн., які надійшли на розрахунковий рахунок фізичної особи-підприємця від КЗ «Цюрупинська спеціальна загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ХОД» за організацію харчування учнів відповідно до договору від 29.09.2011 року; коштів в сумі 27 491,54 грн., які надійшли на розрахунковий рахунок фізичної особи-підприємця як дотації від Цюрупинського районного центру зайнятості.
Судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що не включення позивачем у складі оподаткованого доходу сум доходу, отриманого від реалізації товару, у розмірі 358 122,9 грн., зареєстровані через реєстратори розрахункових операцій, які використовуються позивачем під час провадження своєї діяльності, є порушенням правил оподаткуванням, та надано вірну оцінку доводам позивача щодо проведення/продажу через ці реєстратори товару, який належав іншому суб'єкту господарювання, враховуючи правила Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого Наказом ДПА України від 01.12.2000 року №614 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), пунктом 4.2 якого визначено можливість застосування реєстратора розрахункових операцій тільки в тій господарській одиниці, назва та адреса якої зазначені в реєстраційному посвідченні, та у сфері застосування, визначеній Державним реєстром реєстраторів розрахункових операцій, отже проведення через ці реєстратори операцій є підтвердженням виконання цих операцій саме відповідним суб'єктом, за яким ці реєстратори зареєстровані, відтак кошти, отримані від таких операцій є доходом суб'єкта господарювання.
При цьому, судом першої інстанції вірно враховано, що за правилами п.п. 4.7, 4.8 Порядку від 01.12.2000 року №614 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Реєстрація видачі коштів у разі повернення товару (відмови від послуги, прийняття цінностей під заставу, виплати виграшів у державні лотереї та в інших випадках) або скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від'ємної суми тільки в разі забезпечення алгоритмом роботи РРО окремого накопичення у фіскальній пам'яті від'ємних сум розрахунків. Якщо сума коштів, виданих при поверненні товару чи рекомпенсації раніше оплаченої послуги, перевищує 100 гривень, то матеріально відповідальна особа господарської одиниці або особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, повинна скласти акт про видачу коштів. В акті необхідно зазначити: дані документа, що встановлює особу покупця, який повертає товар (відмовляється від послуги); відомості про товар (послугу); суму виданих коштів; номер, дату і час видачі розрахункового документа, який підтверджує купівлю товару (отримання послуги). Такий самий акт складається при скасуванні помилково проведеної через РРО суми розрахунку, де вказуються дані про помилкову суму та реквізити розрахункового документа. Акти про видачу коштів та акти про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку передаються до бухгалтерії СГ і зберігаються протягом 3 років. У разі відсутності у СГ бухгалтерії зазначені акти підклеюються на останній сторінці відповідної книги обліку розрахункових операцій.
Разом з цим, як вірно встановив суд першої інстанції доводи позивача про помилкове проведення через реєстратори операцій та повернення коштів належному суб'єкту не підтверджуються відповідними актами про скасування сум розрахунків, видачу коштів та про скасування помилково проведеної через реєстратор суми розрахунку.
Таким чином, дохід позивача від продажу товару на суму 358 122,9 грн. підтверджується належними розрахунковими документами, доводи позивача про помилковість зарахування операцій цих висновків не спростовують, отже ці суми підлягають оподаткуванню у складі сукупного доходу суб'єкта господарювання за звітний період.
Також, у перевіряємий період між позивачем та КЗ «Цюрупинська спеціальна загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ХОД» 29.09.2011 року укладено договір на організацію харчування учнів.
За результатом виконання умов договору між позивачем та КЗ «Цюрупинська спеціальна загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ХОД» складено акти прийому-передачі послуг від 29.09.2011 року №1, від 25.10.2011 року №2, від 29.11.2011 року №3, від 23.12.2011 року №4 та 29.09.2011 року перераховано позивачу на розрахунковий рахунок кошти у сумі 4 574,86 грн., 27.10.2011 року - у сумі 4 226,64 грн., 30.11.2011 року - 1 177,10 грн. та 3 782,5 грн., 28.12.2011 року - 4 647,90 грн., всього 18 409 грн.
Таким чином, суми коштів, що поступили на розрахунковий рахунок позивача за надані послуги є доходом, отриманий від провадження господарської, тому в силу приписів ст. 177 Податкового кодексу України підлягає оподаткуванню у складі сукупного доходу такого платника.
Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги договір комісії на продаж продукції №1, укладений 01.09.2011 року між позивачем та ФОП Ісаєнко, наданий позивачем в спростування доводів податкового органу про отримання позивачем доходу від організації харчування учнів у загальному розмірі 18 409 грн. та в підтвердження фактичного доходу в результаті цих операцій у сумі 1 183 грн., оскільки виконання договору комісії не підтверджено належними первинними документами, за якими можливо б було встановити передачу позивачем до комітента виконані роботи/послуги, передачу в результаті цих операцій коштів комітенту, узгодження між позивачем та комітентом кількості, ціни продажу продукції, узгодження між сторонами можливість надання таких послуг у необхідній кількості тощо.
Також правильним є висновок суду першої інстанції про безпідставність не відображення позивачем у складі сукупного доходу за звітний період отримані позивачем від Цюрупинського районного центру зайнятості у вигляді дотацій на створення додаткових робочих місць на розрахунковий рахунок №26000153353 в ПАТ «Райффайзен банк Аваль» коштів у сумі 27 491,54 грн., а саме 24.02.2011 року - у сумі 3 913,25 грн., 24.03.2011 року - 3 762 грн., 26.04.2011 року - 2 736 грн., 02.06.2011 року - 2 736 грн., 11.07.2011 року - 2 736 грн., 28.08.2011 року - 2 948 грн., 13.09.2011 року - 2 661,42 грн., 13.10.2011 року - 1 457,3 грн., 28.10.2011 року - 1 753,06 грн., 17.11.2011 року - 1 394,48 грн., 21.12.201 року - 1 393,28 грн., що згідно відомостей книги обліку доходів і витрат ці надходження позивачем ніяким чином не враховувались та не фіксувались у своєму обліку.
З огляду на викладене, оскільки позивачем в порушення норм податкового законодавства не включено до складу загального оподатковуваного доходу дохід у розмірі 112 747 грн. (66 846,61 грн. + 18 409 грн. + 27 491,54 грн.), колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість збільшення податковим органом сукупного доходу платника на вказану суму.
Також, результатом здійснення підприємницької діяльності позивачем в декларації про майновий стан і доходи від 09.02.2012 року №21051, уточнюючій декларації про майновий стан і доходи від 27.06.2012 року №3918/г за звітний податковий період 2011 рік визначено загальну сум витрат у розмірі 271 835,09 грн.
При перевірці правильності визначення позивачем вартості документально підтверджених витрат встановлено віднесення позивачем до складу витрат суму платежу 20 500 грн., сплачену за придбання ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, що є порушенням п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України та завищенням витрат на вказану суму, та не донарахування позивачем витрат, понесених у зв'язку із придбанням товару на суму 49 451,17 грн., що призвело до заниження витрат на вказану суму.
Таким чином, за даними перевірки загальний розмір витрат позивача, понесених від провадження підприємницької діяльності, за період 2011 рік склав 300 786,26 грн. (271 835,09 грн. + 49 451,17 грн. - 20 500 грн.).
Судом першої інстанції надано належну оцінку необґрунтованим доводам позивача про правомірність віднесення у складі витрат коштів у сумі 20 500 грн., які, як зазначає позивач, понесені від провадження підприємницької діяльності, а саме на збір на розвиток виноградарства у сумі 2 094 грн., обслуговування РРО - у сумі 1 612,76 грн., дезобробку торгових приміщень - 1 212,38 грн., сплату страхового платежу пожежній службі - 300 грн., оплату електроенергії та телекомунікаційного зв'язку - 13 464,86 грн. та 653 грн. відповідно, оплату послуг системи спостереження - 840 грн., виписку газети - 323 грн., які не підтверджені документально.
Отже, враховуючи відсутність документального підтвердження витрат у розмірі 20 500 грн., та не врахування позивачем витрат у їх складі, пов'язаних з придбанням товару, на суму 49 451,17 грн., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість встановлених податковим органом розбіжностей у визначенні витрат позивача за перевіряємий період на суму 28 951,17 грн. (300 786,26 грн. - 271 835,09 грн.).
З урахуванням наведеного, враховуючи обґрунтованість висновків податкового органу про заниження позивачем загального оподатковуваного доходу за період 2011 рік у розмірі 112 747 грн. та витрат на суму 28 951,17 грн., колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про правомірність збільшення позивачу грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 12 569,4 грн. (112 747 грн. - 28 951,17 грн. Х 15%) із застосуванням до платника штрафних (санкцій) за це порушення у сумі 3 142,35 грн., тобто у розмірі 25% від суми основного зобов'язання, отже - про відсутність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 29.11.2013 року №0001231700.
При цьому, колегія суддів враховує фактичну узгодженість в силу приписів п. 100.2 ст. 100 Податкового кодексу України грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 29.11.2013 року №0001231700, про що позивачем подано в податковий орган заяву про розстрочення зобов'язання, за результатом розгляду якої контролюючим органом прийнято рішення про розстрочення платежу та між органом і позивачем укладено відповідну угоду.
На думку колегії суддів зазначені обставини беззаперечно спростовують доводи позивача про безпідставність збільшення грошового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючого органу.
Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.
Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не встановлено.
Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 3 березня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: О.О. Димерлій
ОСОБА_1