Справа: № 826/11777/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.
Іменем України
22 грудня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуюча суддя : Шелест С.Б.
Судді: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.
Секретаря судового засідання: Коломійцевої А.О.
За участі:
позивача: ОСОБА_1 ;
представника позивача: Пінчук К.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.10.15р. у справі №826/11777/15 за позовом ОСОБА_1 до Центральної комісії Міністерства внутрішніх справ України з розгляду питань, пов'язаних з установленням статусу учасника бойових дій про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним рішення Центральної комісії Міністерства внутрішніх справ України з розгляду питань, пов'язаних з установленням статусу учасника бойових дій про відмову позивачу у наданні статусу учасника бойових дій; зобов'язання Центральної комісії Міністерства внутрішніх справ України з розгляду питань, пов'язаних з установленням статусу учасника бойових дій надати позивачу статус учасника бойових дій.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.10.15р. адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаною постановою, Міністерство внутрішніх справ України подало апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції порушено вимоги КАС України щодо розгляду і вирішення справи колегією у складі трьох суддів; судове рішення прийняте щодо Центральної комісії, яка фактично не існує, натомість створено комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій працівників внутрішніх справ України; рішення про відмову позивачу у наданні статусу учасника бойових дій не приймалось, відповідь була надана листом.
Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач з 15.07.14р. перебував на службі в спецпідрозділі «Шахтарськ» МВС України в Дніпропетровській області, який був задіяний у проведенні антитерористичної операції у Луганській і Донецькій областях України.
30.07.14р. позивача було направлено безпосередньо в зону АТО.
19.08.14р. в результаті бойових дій в зоні проведення АТО, під містом Іловайськ Донецької області, позивач отримав множинні вогнепальні поранення грудної, сідничної та стегнової ділянок тіла, що підтверджується випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 5132.
У зв'язку з не направленням командиром батальйону «Шахтарськ» ГУМВС України у Дніпропетровській області до Комісії документів, необхідних для надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, представником позивача самостійно направлено таку заяву з доданими до неї документами.
До заяви було додано: копія паспорта, ідентифікаційного коду, військового квитка, довідки про підтвердження перебування ОСОБА_1 на патріотичній основі в спецпідрозділі «Шахтарськ» МВС України у Дніпропетровській області, виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, виписки № 9167 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, виписного епікризу з історії стаціонарного хворого № 5196, довідки № 409 про тимчасову непрацездатність та довіреність № НАЕ 291275 від 10.11.14р.
Листом від 06.04.15р. № 6/2-П-410 Департаментом кадрового забезпечення МВС України позивача повідомлено про те, що за інформацією ГУ МВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 на службу до батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шахтарськ» не приймався, у зв'язку з чим законодавчих підстав для прийняття рішення про надання статусу учасника бойових дій немає.
Одночасно, Департаментом кадрового забезпечення МВС України було проінформовано позивача про те, що Верховною Радою України розглядається законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо статусу осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України» (реєстр №1688 від 30.12.14р.), в якому знайшли відображення й питання щодо забезпечення соціального захисту громадян України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичної операції, перебуваючи в районах антитерористичної операції, у тому числі у складі добровольчих формувань.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем документально підтверджено його участь у антитерористичної операції у складі добровольчого формування «Шахтарськ», яке в подальшому було включене до складу МВС.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Спеціальним законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них є Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93р. № 3551-XII (надалі Закон № 3551-XII; в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст. 5 Закону № 3551-XII, учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Перелік осіб, які належать до учасників бойових дій визначений ст. 6 Закону № 3551-XII.
Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.14р. № 413 (надалі Порядок; в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Перелік осіб яким надається статус учасника бойових дій передбачений п. 2 Порядку.
Пунктом 4 Порядку визначено, що підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є: документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення).
Так, пунктом 5 Порядку рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (далі - міжвідомча комісія), яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції із включенням до її складу фахівців Міноборони, МВС, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, військових формувань. До складу міжвідомчої комісії можуть включатися фахівці інших державних органів та представники громадських організацій.
Відповідно з абзацу 1 та 2 пункту 6 Порядку для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники установ, закладів у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи із зазначених у пункті 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.
Комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та у місячний строк з дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), установ, закладів з метою подальшого доопрацювання.
Згідно з пунктом 8 Порядку у разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником установи, закладу до комісії чи керівником підприємства, установи, організації до міжвідомчої комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особа може самостійно звернутися до таких комісій.
У разі відмови в наданні статусу учасника бойових дій питання про надання особі зазначеного статусу може повторно виноситися на розгляд комісії за рішенням керівника відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади чи іншого державного органу, зазначеного у пункті 5 цього Порядку, міжвідомчої комісії - за рішенням Міністра соціальної політики.
Відтак, Порядком передбачено обов'язок командирів (начальників) військових частин (органів, підрозділів) або інших керівників установ, закладів у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення подати на розгляд комісії довідки за формою згідно з додатком 1 та документи із зазначених у пункті 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з метою забезпечення захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, наказом від 10.06.14р. № 551 створено підрозділ патрульної служби міліції особливого призначення «Шахтарськ» у структурі міліції громадської безпеки ГУМВС України в Дніпропетровській області.
Відповідно до довідки БПСМОП «Шахтарськ» ГУМВС України в Дніпропетровській області від 22.08.14р. «Про підтвердження перебування ОСОБА_1 » вбачається, що останній перебував на патріотичній основі в спецпідрозділі «Шахтарськ» ГУМВС України в Дніпропетровській області, котрий задіяний у проведенні антитерористичної операції у Луганській і Донецькій областях з 30.07.14р.
Крім того, факт перебування позивача в зоні АТО, зокрема в батальйоні «Шахтарськ» підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 15.07.14р., випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, випискою № 9167 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, випискою епікризу з історії стаціонарного хворого № 5196, довідкою № 409 про тимчасову непрацездатність та довіреністю № НАЕ 291275 від 10.11.14р.
Крім того, факт перебування позивача безпосередньо в зоні АТО в батальйоні «Шахтарськ» також підтвердили допитані у судову засіданні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Враховуючи пункт 2 Порядку, відповідно до якого статус учасника бойових дій надається особам, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної гвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, та з урахуванням доведеного факту перебування позивача у складі такого формування, а саме: батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який у свою чергу був включений до структури міліції громадської безпеки ГУМВС України в Дніпропетровській області, на підставі наказу від 10.09.14р. № 927 «Про організацію зміни в підрозділах патрульної служби міліції особливого призначення», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення відповідача про відмову позивачу у наданні статусу учасника бойових дій.
Повнота захисту полягає в ефективності відновлення прав позивача, а тому для захисту порушеного права, суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії у порядку, визначеному Законом. Такий спосіб захисту порушеного права випливає з Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи N R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, а також з вимог ст.ст. 2, 11,162 КАС України.
З огляду на викладене, враховуючи, що безпосереднім завданням адміністративного судочинства є захист прав осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень та зважаючи на наявність правового регулювання спірного питання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції порушено вимоги КАС України в частині необхідності розгляду справи у складі колегії суддів - помилкові, оскільки відповідачем у даній справі не є центральний орган виконавчої влади.
Також необґрунтованими є доводи апелянта про те, що визначений у справі відповідач є неналежним, з огляду на те, що такі доводи не підтверджені.
Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд
апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.10.15р. у справі №826/11777/15 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.10.15р. у справі №826/11777/15- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча суддя Шелест С.Б.
Судді : Глущенко Я.Б.
Пилипенко О.Є.
Повний текст ухвали складений: 22.12.2015р.
.
Головуючий суддя Шелест С.Б.
Судді: Глущенко Я.Б.
Пилипенко О.Є.