22.12.2015 року Справа № 904/7164/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)
суддів: Джихур О.В., Дмитренко Г.К. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження в.о. голови суду ОСОБА_1 від 21.12.2015р.)
при секретарі: Ситниковій М.Ю.
Представники сторін:
позивача - ОСОБА_2, дов. № 14-94 від 18.04.2015р.;
відповідача - не з'явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.134);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2015 року по справі № 904/7164/15
за позовом Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ
до Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ
про стягнення 24 975 628,21 грн.
В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2015 року у справі № 904/7164/15 (суддя Петренко Н.Е.) за позовом Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ до Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ про стягнення 24 975 628,21 грн. позов було задоволено частково, стягнено з відповідача на користь позивача 13 981 613,74 грн. основного боргу, 1 681 463,74 грн. - пені, 8 184 838,01 грн. - інфляційних втрат, 399 726,20 грн. - 3% річних, 73 058,47 грн. судового збору; в решті позовних вимог - відмовлено (а.с.98-105).
Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по повній та своєчасній оплаті вартості поставленого газу, в частині відмови в позові - невірним розрахунком позивачем суми інфляційних нарахувань та 3% річних та зменшенням пені, яка підлягає стягненню, на 30%; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.ст.173, 174, 193, 218, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 655, 692 ЦК України.
Не погодившись з вищевказаним рішенням місцевого господарського суду в частині зменшення пені, яка підлягає стягненню з відповідача, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся позивач по справі - ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, зокрема:
- господарським судом всупереч ст.ст.4-2, 43 ГПК України та Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 «Про судове рішення» в рішенні не зазначено про мотиви відхилення аргументів, доводів та доказів позивача щодо зменшення пені, не враховані заперечення позивача проти зменшення розміру неустойки та не досліджено, не надано оцінки звіту про фінансові результати позивача, не з'ясовано чи спричинені позивачу збитки неналежним виконанням зобов'язання відповідачем;
- також господарським судом неправомірно застосовано до спірних відносин ст.233 Господарського кодексу України без з'ясування всіх обставин, передбачених цією нормою, а саме, судом не надано належної правової оцінки доказам, наданим сторонам в обґрунтування своїх правових позицій щодо наявності чи відсутності збитків;
- крім того, господарським судом не враховано положення п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого зменшення розміру неустойки на підставі п.3 ст.83 ГПК України може застосовуватись лише у виняткових випадках, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язань і т.д.; враховуючи, що відповідач по цій справі взагалі не приступив до виконання своїх зобов'язань, скаржник не вважає даний випадок винятковим, а судом взагалі не враховано інтереси позивача;
- також господарським судом не враховано практику Вищого господарського суду України з аналогічної категорії спорів щодо належного дослідження всіх доказів та доводів сторін при зменшенні неустойки.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти її задоволення заперечує, посилається на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи, зазначає, що господарським судом правомірно застосовано до спірних відносин ст.233 Господарського кодексу України та ст.551 ЦК України, належним чином досліджено всі докази по справі та прийнято рішення, з урахуванням майнового стану відповідача.
22.12.2015р. до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшла заява відповідача про розгляд справи за відсутності його представника, за наявними у справі матеріалами. Враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про час та місце судового засідання (а.с.134), зазначене клопотання задоволено колегією суддів.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.01.2014р. між ПАТ «Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» м.Київ («продавець» за договором, позивач по справі, скаржник) та Комунальним підприємством «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ (“покупець” за договором, відповідач по справі) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 2428/14-КП-4, відповідно до предмету якого “продавець” зобов'язався передати у власність «покупця» у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а “покупець” зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору; як зазначено в договорі, газ, що продається за цим договором, використовується «покупцем» виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ (п.п.1.1-1.2 р.1 договору (а.с.14-19)).
Пунктом 2.1 розділу 2 договору сторони погодили, що «продавець» передає «покупцеві» з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 4306,996 тисяч куб. м., в тому числі по місяцях кварталів: у січні - 920,515 тис.м3, у лютому - 820,260 тис.м3, у березні - 721,545 тис.м3, у квітні - 130,555 тис.м3, у травні - 0 тис.м3, у червні - 0 тис.м3, у липні - 0 тис.м3, у серпні 0 тис.м3, у вересні - 0 тис.м3, у жовтні - 236,285 тис.м3, у листопаді - 633,657 тис.м3, у грудні - 844,179 тис.м3.
Пунктами 3.1, 3.3, 3.4 розділу 3 договору сторони узгодили, що «продавець» передає «покупцю» газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі «покупця»; право власності на газ переходить від «продавця» до «покупця» в пунктах приймання-передачі; після переходу права власності на газ «покупець» несе всі ризики і приймає всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ. Приймання-передача газу, переданого «продавцем» «покупцеві» у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу; обсяг споживання газу «покупцем» у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу «покупця». Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, «покупець» зобов'язується надати «продавцеві» підписані та скріплені печатками «покупця» та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість; «продавець» не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути «покупцеві» та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту; акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Пунктом 5.2 розділу 5 договору сторони визначили, що ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 3113,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того, збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою - 20%; крім того тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 287,00 грн., ПДВ (20%) - 57,40 грн., всього з ПДВ - 344,40 грн.; до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3462,26 грн., крім того ПДВ 20% - 692,45 грн., всього з ПДВ - 4154,71 грн.
Пунктами 6.1, 6.2 розділу 6 договору сторони передбачили, що оплата за газ здійснюється «покупцем» виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу; при невиконанні «покупцем» вимог, передбачених у п.6.1 цього договору, «продавець» має право обмежити передачу газу «покупцеві» або припинити передачу газу до повного погашення заборгованості за переданий газ по цьому договору.
Пунктами 7.1, 7.2 розділу 7 договору сторонами передбачена відповідальність за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань, у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором; у разі невиконання «покупцем» умов п.6.1 цього договору «продавець» має право не здійснювати поставку газу «покупцю» або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів за умови їх оплати та наявності технічної можливості; у разі невиконання «покупцем» п.6.1 цього договору він зобов'язується сплатити «продавцю», крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Пунктом 9.3 р.9 договору сторони визначили 5-річний строк, в межах якого вони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав, в тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань.
Розділом 11 сторони узгодили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
29.04.2014р., 23.05.2014р., 13.06.2014р., 17.09.2014р., 11.11.2014р., 15.12.2014р. сторонами були підписані додаткові угоди №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6 (відповідно), за якими неодноразово змінювалась ціна природного газу (а.с.20-25).
Докази визнання недійсними, розірвання, внесення будь-яких інших змін в встановленому законом порядку до договору № 2428/14-КП-4 від 28.01.2014р. відсутні в матеріалах справи, не надавались скаржником в ході розгляду справи в судах обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.
На виконання умов договору № 2428/14-КП-4 позивачем була здійснена поставка природного газу в кількості 2659,994 тис. куб.м. на загальну суму 13 981 613,74 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за період з 31 січня 2014 року по 31.12.2014р. (а.с.26-32), визнається відповідачем, не спростовується жодним доказом.
Відповідач за поставлений природний газ не розрахувався, що і стало підставою звернення позивача з позовом до господарського суду (а.с.3-6). Крім того, наявність заборгованості визнається представником відповідача, не спростовано жодним доказом в розумінні ст.ст.32, 36 ГПК України при розгляді справи в судах обох інстанцій, але останній у відзиві на позовну заяву, подану 22.09.2015р., зазначав, що заборгованість утворилась внаслідок встановлення НКРЕ для КП «Теплоенерго» фіксованого тарифу у розмірі 291,50 грн. за Гкал, замість економічно обґрунтованого - 462,97 грн. за Гкал, відповідачем постійно ведеться претензійно-позовна робота з боржниками, але відсоток виконання цих рішень дуже не високий, тому просив зменшити розмір неустойки на 50% (а.с.55-57). Зазначене клопотання підтверджено наказами, довідками, балансом підприємства (а.с.58-62).
Згідно з частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 692 ЦК України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 1 статті 530 ЦК України регламентовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.2 т.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи наявність заборгованості, яку визнано відповідачем, господарським судом правомірно задоволено позов в частині основного боргу в розмірі 13 981 613,74 грн.
Крім того, господарським судом обґрунтовано здійснено перерахунок нарахованих 3% річних та інфляційних втрат та задоволено позов частково, стягнув з відповідача 3% річних за період з 15.02.2014р. по 15.07.2015р. в сумі 399726,20 грн. та інфляційні втрати в сумі 8 184 838,01 грн. (із нарахованих позивачем 8 187 362,19 грн.) за вищезазначений період, оскільки позивачем не вірно взято період нарахування.
В зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем було обґрунтовано нараховано пеню за період з 15.02.2014р. по 15.07.2015р. в сумі 2 406 926,07 грн.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.
Враховуючи доводи відповідача, надані докази (баланс, довідки, накази), вищезазначені норми права, право господарського суду на зменшення розміру неустойки, передбачене ст.83 ГПК України, господарським судом обґрунтовано задоволено клопотання відповідача частково та зменшено розмір пені на 30% з присудженням до стягнення 1 681 463,74 грн. При цьому суд апеляційної інстанції бере до уваги те, що постачання природного газу відповідачем здійснювалось для створення теплової енергії населенню, а споживачі, серед яких бюджетні установи, організації та населення мають значну заборгованість перед підприємством відповідача, що підтверджено матеріалами справи, зокрема, довідками про фінансовий стан підприємства; встановлений підприємству тариф не коригувався по відношенню до змін мінімального рівня заробітної плати, ставок обов'язкових платежів, податків, цін і тарифів на паливно-енергетичні ресурси; відповідачем підтверджено документально, що ним вживаються заходи по зменшенню дебіторської заборгованості - ведеться претензійно-позовна робота з абонентами (а.с.58-62), але ступінь виконання винесених рішень на рівні 25-27%. Підприємство відповідача має значну заборгованість не тільки перед позивачем, а ще і перед КП «Дніпроводоканал», ДК «Газ України», дебіторська заборгованість становить 52,72 млн. грн.
Крім того, колегія суддів погоджується з господарським судом щодо того, що збитковість господарської діяльності позивача за І півріччя 2015 року, так само як і наявне зростання відсоткових ставок за кредитами не пов'язані з простроченням виконання відповідачем договірних зобов'язань по оплаті поставленого газу та ніяким чином не залежало від дій чи бездіяльності останнього, а додаткові витрати, на які посилається позивач, не були вимушеною необхідністю, не обумовлені протиправною поведінкою відповідача та не перебувають у безпосередньому причинному зв'язку з ними, а стали наслідком управлінських рішень позивача, що є його комерційним ризиком.
Щодо доводів позивача про недотримання господарським судом ст.4-2 ГПК України, неправомірне застосування ст.233 Господарського кодексу України, то вони не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки: по-перше, відповідно до ст.233 ГК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням майнового стану сторін та враховуючи інші інтереси сторін; суд апеляційної інстанції вважає, що наведені відповідачем обставини можуть вважатись саме такими інтересами, які необхідно врахувати; по-друге, відповідно до ч.2 ст.104 ГПК України порушення норм процесуального права, наведені скаржником, не є обов'язковою підставою скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки не спростовують вищенаведеної правової оцінки матеріалам, обставинам справи на підставі закону.
За цих обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні господарського суду від 26.10.2015р. відповідають вимогам закону, матеріалам, обставинам справи, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не можуть бути підставами скасування або зміни постановленого судового рішення, правові підстави задоволення апеляційної скарги - відсутні.
Керуючись ч. 3-5 ст.49, ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2015 року у справі № 904/7164/15 - залишити без змін.
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ - залишити без задоволення.
Матеріали справи повернути до господарського суду Дніпропетровської області.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Постанова виготовлена та підписана 23.12.2015р.
Головуючий суддя О.М. Виноградник
Суддя О.В. Джихур
Суддя Г.К. Дмитренко