26 листопада 2015 року
Справа №: 127/7791/15-к
Провадження №: 1-кп/127/720/15
26 листопада 2015 року місто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
потерпілого: ОСОБА_4 ,
законного представника потерпілого: ОСОБА_5 ,
представника потерпілого: захисника ОСОБА_6 ,
захисника: ОСОБА_7 ,
обвинуваченого: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014020010009013 від 17.12.2014 за обвинуваченням:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, українця, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, суд -
ОСОБА_8 17.12.2014 приблизно о 12:00 год., перебував біля трамвайної зупинки «Студентська» неподалік Вінницького технічного коледжу, що по вул. Хмельницьке шосе, 91/2 в м. Вінниці, де помітив малознайомого хлопця, яким виявився ОСОБА_4 студент Вінницького технічного коледжу. У цей час ОСОБА_8 здійснював відеозапис на свій мобільний телефон «Нокіа С601», під час чого останній спрямував об'єктив камери на ОСОБА_4 , при цьому насміхаючись із зовнішнього вигляду останнього. У відповідь ОСОБА_4 прикрив об'єктив камери середнім пальцем руки. Після чого у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, направлений на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 передав свій мобільний телефон третій особі та підійшовши ближче до ОСОБА_4 , почав наносити йому удари кулаками в область тулуба та обличчя.
Згідно висновку експерта № 2030 від 06.03.2015 у ОСОБА_4 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді забиті рани на нижній губі та крововилив в слизовій оболонці нижньої губи, які належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (більше 6, але не більше 21 дня).
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 , вину в інкримінованому йому злочині визнав у повному обсязі за викладених в обвинувальному акті обставинах та суду надав наступні показання, що 17.12.2014 у останні навчальний день року, він з друзями виходив з центрального корпусу коледжу та йшли у напрямку зупинки. На зупинці він знімав відео на мобільний телефон оскільки це був останній день навчання та він здав усі екзамени. У об'єктив випадково попав ОСОБА_4 та останній почав у його напрямку показувати непристойні жести руками. ОСОБА_8 опустив камеру та віддав її другу, а сам підійшов до ОСОБА_4 з запитанням чи це він йому показує, однак останній замість відповіді показав йому жест середнім пальцем ОСОБА_8 це дуже образило та він наніс один удар у живіт ОСОБА_4 , після чого останній знову показав йому жест середнім пальцем, ОСОБА_8 наніс ще два удари ОСОБА_4 , один удар по тілу, а другий в обличчя, після чого розвернувся та пішов. По дорозі додому йому зателефонував його куратор та повідомив, щоб він повернувся назад у коледж оскільки ОСОБА_4 викликав швидку та міліцію. Він повернувся до коледжу, у директора його вже чекали його батьки та ОСОБА_4 . Він вибачився перед ОСОБА_4 та батьки ОСОБА_8 супроводжували потерпілого до лікарні де оплатили все лікування та огляд лікарів після чого завезли його додому.
У вчиненому щиро розкаявся, фактичні обставини справи визнає в повному обсязі та просив суд його суворо не карати. Цивільний позов заявлений по кримінальному провадженні визнає частково, а саме моральну шкоду визнає у сумі 1 000 грн., а матеріальну шкоду визнає у суму 60 грн.
Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 , суду надав наступні показання, що 17.12.2014 його група чергувала у коледжі та йому з другом дали завдання викинути сміття з їдальні, після того як вони винесли сміття зайшли до курилки, яка знаходилась позаду зупинки «Студентська» там і стояли курили. На зупинці стояло кілька студентів у тому числі і ОСОБА_8 , вони голосно говорили та насміхались над ними. Далі до них у притул підійшов ОСОБА_8 та почав знімати їх на телефон і насміхатися над їхньою зовнішністю та одягом. Коли він почав знімати його, ОСОБА_4 затулив об'єктив камери середнім пальцем правої руки та ОСОБА_8 почав йому погрожувати, що зламає палець. У цей момент підійшло двоє друзів ОСОБА_8 та останній віддав їм телефон та підійшовши до ОСОБА_4 наніс йому три удари, після чого запитав, що з ним робити та наніс ще близько пару ударів. ОСОБА_4 зігнувся та ОСОБА_8 запитав, що він там йому показував та чим затуляв камеру, після чого ОСОБА_4 відповів, що середнім пальцем та ОСОБА_8 почав знову його бити, скільки ударів йому було нанесено він не знає так, як впав. Через деякий час йому допоміг піднятися його друг та він побачив, що ОСОБА_8 пішов у іншому напрямку. Вони повернулися до коледжу та там він пішов умитися та у дзеркалі побачив, що весь його одяг у крові та губа була розбита, після чого він викликав працівників міліції. Пізніше приїхала швидка допомога та забрала його до дитячої лікарні. Далі у лікарні йому наносили шви на губу та проводили ряд болючих процедур.
У подальшому став боятися виходити з дому. Цивільний позов заявлений представником підтримав у повному обсязі. Щодо міри покарання поклався на розсуд суду.
У судовому засіданні законний представник потерпілого ОСОБА_5 заявлений цивільний позов в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 підтримала у повному обсязі.
Суд у відповідності до вимог ст. 360 КПК України за клопотання сторони захисту скористувався усними консультаціями спеціаліста лікаря - стоматолога ортодонта ОСОБА_9 , який суду надав роз'яснення на підставі своїх спеціальних знань та зазначив, що він працює у комунальному закладі «Міській клінічній стоматології» стоматологом-ортодонтом. Відповідно до наданої йому довідки він може сказати, що брекет система у ОСОБА_4 не була пошкоджена оскільки лікар стоматолог який оглядав ОСОБА_4 мав би замітити та записати про пошкодження брекет системи, однак запис відсутній також як би була пошкоджена брекет система то лікар мав би направити на обстеження ОСОБА_4 до стоматолога-ортодонта, а він направив до звичайного лікаря за місцем проживання. Також з наданих йому документів вбачається, що у ОСОБА_4 брекет система стоїть не повна, а часткова. Пошкоджень зубів та щелепи по документах не видно. Заміна лігитур та активація дуги - це звичайна процедура при відвідувані лікаря стоматолога-ортодонта. Зняття брекет системи не відноситься до пошкодження губи. Рітейнер, це обов'язкова процедура після зняття брекет системи для закріплення досягнутого вирівнювання, як що цього не зробити то зуби можуть знову по викривлюватися. Згідно наданого йому чека видно, що лікування закінчено та брекет система знята. Лігатура це звичайні резинки, які тримають дугу, вони за звичай замінюються кожних 2 - 3 місяці оскільки розтягуються. Пошкодити брекет систему ударом не можливо, оскільки вона дуже міцна та витривала.
Заслухавши думку обвинуваченого ОСОБА_8 , потерпілого, законного представника потерпілого, захисників та прокурора суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України вважає за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Також судом з'ясовано чи правильно розуміє обвинувачений ОСОБА_8 , та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції.
Одночасно, обвинуваченому ОСОБА_8 , та іншим учасникам судового провадження роз'яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Аналізуючи та оцінюючи обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_8 , слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_8 , покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Зокрема судом враховано, що ОСОБА_8 , раніше не судимий, за місцем проживання скарг на його поведінку не надходило, за місцем попереднього навчання характеризується посередньо, на диспансерному обліку у Вінницькому обласному наркологічному диспансері «Соціотерапія» не перебуває, на обліку у «Вінницькій обласній психоневрологічній лікарні ім. акад. О.І. Ющенка» не перебуває.
Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , суд враховує щире каяття, та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , судом не встановлено.
Враховуючи всі обставини справи в їх сукупності, тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_8 , суд вважає, що саме призначене покарання у виді штрафу призначене ОСОБА_8 , буде необхідним та достатнім і досягне мети не лише кари ОСОБА_8 , за вчинене, а й буде слугувати для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів як обвинуваченим так і іншими особами.
В ході судового розгляду законним представником потерпілого ОСОБА_5 заявлено цивільний позов в рахунок відшкодування матеріальної шкоди на суму 13702,90 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди на суму 10000 грн. та процесуальних витрат сплачених на отримання правової допомоги у сумі 7000 грн. При вирішенні вказаного цивільного позову суд приймає до уваги положення постанови пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», а саме відповідно до п. 5 постанови пленуму слідує, що при розгляді цивільного позову у кримінальній справі з питань, не врегульованих КПК України, суд може керуватися відповідними нормами ЦПК України, не підлягають розгляду в кримінальній справі також позови за вимогами про відшкодування матеріальної шкоди, що не випливають з пред'явленого обвинувачення.
Як вбачається з заявлено цивільного позову законним представник потерпілого ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, остання посилається на те, що на лікування ОСОБА_4 було витрачено кошти, а саме: на консультації та лікування у приватному кабінеті «32 богатиря» 1125 грн., флюорографічний знімок у «Вінітермед» 60 грн., консультації та лікування у «Офтальмологічній клініці професора Сергієнко» у сумі 1293,90 грн., витрати на проїзд у сумі 444 грн. Вартість повторної установки брекет системи 8740 грн., ряд медичних процедур у центрі «Фармоза» у сумі 2040 грн., які в перспективі необхідно пройти ОСОБА_4 .
На обґрунтування заявлених позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди, суду було надано ряд квитанцій та документів про витрачені кошти на лікування ОСОБА_4 .
На консультації та лікування у приватному кабінеті «32 богатиря» витрачено 1125 грн., з доданих квитанцій та виписки з медичної картки № 0246 вбачається, що 18.12.2014 ОСОБА_4 був консультований лікарем та при огляді встановлено рухомість 41, 42, 31, 32 зубів. 29.12.2014 ОСОБА_4 також оглядався лікарем та останньому рекомендовано було зняти брекет систему через два тижні. 17.01.2015 також був оглянутий та було знято брекет систему та встановлено незмінний ретенційного апарату. З показань спеціаліста ОСОБА_9 слідує, що встановленні ретенційного апарату це обов'язкова процедура після зняття брекет системи для закріплення досягнутого вирівнювання. Згідно наданого чеку видно, що лікування закінчено та брекет система знята.
Відповідно до флюорографічного знімок у «Вінітермед» вбачається, що 17.12.2014 було зроблено флюорографічний знімок щелепи ОСОБА_4 , однак жодного доказу вартості вказаного дослідження суду надано не було.
Надалі ОСОБА_4 був консультований у «Офтальмологічній клініці професора Сергієнко», з документів наданих суду вбачається, що останній має вади зору з дитинства та останньому для лікування був призначений препарат «Візівіт», який не є лікуючим засобом, а є лише загальнозміцнюючим засобом, та сприяє підвищенню гостроти зору, зменшення втоми очей в результаті тривалої роботи при штучному освітленні, загострення нічного зору.
Щодо витрат на проїзд законним представником потерпілого надано рукописну ксерокопію власних записів вартості проїзду на таксі, жодного чеку вартості вказаних витрат, суду надано не було.
Крім того, у цивільному позові зазначена вартість повторної установки брект системи на суму 8740 грн., ряд медичних процедур у центрі «Фармоза» у сумі 2040 грн., які в перспективі необхідно пройти ОСОБА_4 , однак жодного доказу вартості даних процедур, суду надано не було.
Враховуючи викладене, суд вважає, що цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди на суму 13702,90 грн. задоволенню не підлягає, оскільки з огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями ОСОБА_8 та лікуванні, яке проходив потерпілий ОСОБА_4 , у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Разом з тим, суд вважає, що цивільний позов в частині моральної шкоди на суму 10000 грн. підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до постанови пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», а саме п. 9 з якого вбачається, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З урахуванням того, що ОСОБА_4 переніс фізичний та душевний біль, емоційний стрес, переживання фізичних та психологічних незручностей та для відновлення попереднього його стану, останньому необхідний значний час, а тому суд вважає, що позов в цій частині підлягає частковому задоволенню на суму 2000 грн., а в решті позовних вимог слід відмовити.
Крім того, процесуальні витрати на втрати по правовій допомозі підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються відповідними доказами, що містяться у матеріалах кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, ст. 65 КК України, суд, -
ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
Цивільний позов законного представника потерпілого ОСОБА_5 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь законного представника потерпілого ОСОБА_5 2000 грн. в рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь законного представника потерпілого ОСОБА_5 процесуальні витрати за оплату наданої правової допомоги у розмірі 7 000 грн.
В решті позовних вимог законного представника потерпілого ОСОБА_5 - відмовити.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Вінницької області протягом 30 діб з дня його проголошення, а для особи, що перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Копію вироку учасники судового провадження можуть отримати у Вінницькому міському суді Вінницької області.
Суддя: