22 грудня 2015 року Справа № 916/1579/15-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддівКорнілової Ж.О.,Чернова Є.В.,
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача прокуратури- не з'явився, - Савицька О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Мрія-2"
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.10.2015
у справі№916/1579/15-г
за позовомпрокурора м.Одеси в інтересах держави в особі РВ ФДМ України по Одеській області
доТОВ "Мрія-2"
провнесення змін до договору оренди
встановив:
Рішенням господарського суду Одеської області від 21.08.2015 (суддя Зайцев Ю.О.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 (судді: Мирошниченко М.А., Воронюк О.Л., Лашин В.В.), позов задоволено повністю. Внесено зміни до договору оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства "Нефон" від 19.07.2004 №728 (далі - договір), укладеного між РВ ФДМУ по Одеській області та ТОВ "Мрія-2", а саме викладено п.3.1 розділу 3 договору в наступній редакції: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786 (зі змінами та доповненнями внесеними постановою КМУ від 14.09.2011 №961) і становить без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2011 року 12660 грн. 89 коп. Нарахування ПДВ па суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством."; викладено п.3.2. розділу 3 договору, в наступній редакції: "Орендна плата за місяць оренди квітень 2012 року визначається шляхом коригування орендної плати за місяць оренди березень 2012 року на індекс інфляції за квітень 2012 року включно"; розділ 10 договору доповнено п.10.13: "Ці зміни діють з 22 квітня 2012 року, є невід'ємною та складовою частиною договору оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства "Нефон" від 19.07.2004".
ТОВ "Мрія-2" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.3,4,6,257,265,261,267,627,632,651,762 ЦК України, ст.ст.22-24,188,284 ГК України, ст.ст.10,21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.ст.12,22,33,82,104 ГПК України. Зокрема, скаржник вказує на те, що норми постанови КМ України від 14.09.2011 №961, якими внесені зміни до Методики розрахунку орендної плати шляхом підвищення розміру орендної плати, не мають прямої дії та не є імперативними для договірних відносин за участю орендаря, який не є суб'єктом державного сектора економіки України. Також заявник вважає, що оскільки позивач дізнався про зміну Методики 20.09.2011р. (дата опублікування в газеті Урядовий кур'єр), а про відмову вносити зміни до існуючого договору оренди був обізнаний вже 23.12.2011р., то саме ця дата (23.12.2011р.) є початком перебігу строку позовної давності, внаслідок чого сплив строку позовної давності за вимогою про внесення змін в договір оренди шляхом збільшення орендної плати відбувся 23.12.2014р., тобто цей строк був пропущений позивачем при поданні позову 15.04.2015р.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані рішення та постанова - залишенню без змін з наступних підстав.
Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:
19.07.2004р. між РВ ФДМУ по Одеській області (орендодавець) та ТОВ "Мрія-2" (орендар) було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства "Нефон" №728 (далі - договір), за умовами п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства "Нефон", склад і вартість якого визначено відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства "Нефон", складеного станом на 31.05.2004р. та затвердженого наказом РВ ФДМУ по Одеській області від 07.07.2004 №526 (основні засоби, усього: 3939,7 тис. грн.; знос основних засобів: 1721,6 тис. грн.; основні засоби за вартістю за вирахуванням зносу: 625,6 тис. грн.; вартість майна, що передається в оренду 625,6 тис. грн.).
Сторони у п.п.2.1,2.2,2.3 договору встановили, що орендар вступає у строкове платне користування підприємством у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі підприємства. Передача підприємства в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником підприємства залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Передача підприємства в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в акті оцінки, складеного за Методикою, затвердженою постановою КМУ.
Пунктами 3.1 та 3.3 договору передбачено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786, зі змінами внесеними постановою КМУ від 18.05.1998 №699, постановою КМУ від 19.01.2000 №75 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (червень 2004р.) 2099,93 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Відповідно до п.п.3.6,12.1 договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цій і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.
У подальшому до зазначеного договору вносились зміни додатковим угодами, у тому числі договором про внесення змін від 02.06.2008, яким договір від 19.07.2004 №728 викладено в новій редакції, зокрема, внесені зміни до розрахунку орендної плати та продовжено термін дії договору до 19.07.2018р. Так, п.3.1 договору викладено у наступній редакції "орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786, (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою КМУ від 27.12.2006 №1846) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (січень 2007р.) 4195,67 грн."
Прокурор у позові просив суд внести зміни до договору в частині розміру орендної плати (в сторону збільшення) з посиланням на те, що постановою КМ України від 14.09.2011 №961 внесено зміни до постанови КМ України від 04.10.1995 №786 (зі змінами), якими змінено ставки орендної плати за оренду цілісних майнових комплексів, що належать до державної власності.
Згідно зі ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.
Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.
Згідно зі ст.21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами.
Пунктом 3.4 Типового договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства, затвердженого наказом ФДМ України від 23.08.2000р. №1774 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.2000р. за №935/5151, передбачено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках встановлених законом застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладання договору лише у випадках і на умовах встановлених договором або законом.
Відповідно до п.3.6. договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цій і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Як роз'яснено в п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29.05.2013 №12, спори про внесення змін до договору оренди (найму) у зв'язку із запровадженням нових тарифів, ставок орендної плати (в т.ч. внесенням змін до відповідних методик) мають вирішуватися з урахуванням вимог приписів ст.632 ЦК України та ч.2 ст.21 Закону "Про оренду державного та комунального майна", згідно з якими розмір орендної плати в договорі встановлюється за домовленістю сторін і може бути змінено за погодженням сторін або у випадках та на умовах, встановлених законом. У вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, чи погоджувалися сторонами при укладенні договору оренди умови щодо перегляду орендної плати, в тому числі з підстави внесення змін до методики розрахунку орендної плати. Відповідний перегляд орендної плати є обґрунтованим, якщо господарський суд встановить факт погодження сторонами при укладенні договору оренди такої підстави перегляду орендної плати, як внесення змін до методики розрахунку орендної плати.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що зміна методики розрахунку орденної плати та ставок за оренду державного майна, в т.ч. цілісних майнових комплексів, в період дії договору оренди цього майна є підставою для внесення змін до договору в частині розміру орендної плати, якщо така можливість передбачена умовами договору.
Постановою КМ України від 14.09.2011 №961 "Про внесення змін до постанов КМ України від 10.08.1995 №629 і від 04.10.1995 №786", яка набрала чинності з 20.09.2011р., затверджені нові орендні ставки за використання державного майна, у т.ч. за використання цілісних майнових комплексів, та визначено, що ставка орендної плата за використання цілісних майнових комплексів державної власності складає 25%.
Згідно з приписами ст.117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Отже, постанова КМУ від 14.09.2011 №961, якою затверджені нові орендні ставки за використання державного майна, у т.ч. за використання цілісних майнових комплексів, також повинна виконуватися та застосовуватися як орендодавцями, так і орендарями державного майна.
Враховуючи приписи вищезазначених законодавчих і нормативних актів та умови договору оренди, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що внесення постановою КМ України від 14.09.2011 №961 змін до ставок орендної плати, є підставою для зміни умов договору в частині розміру орендної плати.
Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду таке.
Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст.652 ЦК України).
Статтею 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.3 ст.762 ЦК України договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру орендної плати за користування майном.
Орендна плата за оренду майна державної та комунальної власності є регульованою ціною.
Слід зазначити, що в п.3.6 договору оренди, який не визнано недійсним та в силу приписів ст.ст.204,629 ЦК України є обов'язковим для виконання, сторони прямо узгодили періодичний перегляд розміру орендної плати на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку.
Отже, нормами чинного законодавства та умовами п.3.6 договору оренди передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.
За таких обставин, колегія погоджується з обґрунтованим та законним висновком судів попередніх інстанцій про те, що внесення постановою Кабінету Міністрів України змін до Методики розрахунку орендної плати (щодо розміру ставок орендної плати), на підставі якої відповідно до умов договору оренди здійснюється визначення розміру орендної плати за державне майно, є підставою для зміни умов договору оренди в частині розміру орендної плати, враховуючи передбачену п.3.6. договору оренди можливість перегляду розміру орендної плати.
Колегія суддів враховує, що наведеної правової позиції чітко дотримується також Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах зі спорів, пов'язаних зі зміною умов договору оренди в частині розміру орендної плати у зв'язку з внесенням постановою Кабінету Міністрів України змін до Методики розрахунку орендної плати (постанови ВСУ від 18.03.2015 у справі №14/59/5022-941/2012(18/18/5022-404/2012) та від 20.08.2013 у справі №5017/781/2012).
Касаційна інстанція відхиляє помилкові посилання скаржника на сплив строку позовної давності щодо заявлених прокурором позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується скаржником, 15.11.2011р. РВ ФДМУ по Одеській області направило на адресу товариства претензію №11-05-05252 з пропозицією підписати зміни до договору оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства "Нефон" від 19.07.2004 (зі змінами та доповненнями) в редакції регіонального відділення, додавши до неї договір про внесення змін та розрахунок орендної плати, які були підписані з боку позивача.
Також апеляційним судом достеменно встановлено одержання позивачем 23.12.2011р. відповіді орендаря на зазначену претензію (лист-відповідь від 28.11.2011 №368), в якому товариство фактично відмовилося від підписання змін до договору.
Разом з тим, апеляційним судом з достовірністю встановлено, що право РВ ФДМУ по Одеській області на отримання орендної плати у розмірі 25% виникло з дня запровадження нових ставок орендної, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 №961, яка набрала чинності з 20.09.2011р. та не скасована як незаконна у встановленому порядку.
Таким чином, з огляду на те, що позов було подано 15.04.2015р. та враховуючи подане прокурором уточнення позовних вимог про внесення змін до договору в частині підвищення розміру орендної плати, за змістом якого (уточнення) змінений розмір орендної плати пропонується застосовувати починаючи з 22.04.2012р., то в даному випадку 3-річний строк позовної давності не сплив, як наслідок, безпідставними визнаються твердження скаржника про зворотне.
Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для задоволення скарги.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 у справі №916/1579/15-г залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Мрія-2" - без задоволення.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Ж.Корнілова
Є.Чернов