21 грудня 2015 року Справа № 924/1417/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач),
Вовка І.В., Нєсвєтової Н.М.,
розглянувши матеріали касаційної скаргиУправління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому
на ухвалу та на рішенняРівненського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 року господарського суду Хмельницької області від 12.10.2015 року
у справі господарського судуХмельницької області
за позовомУправління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому
досільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Гречани"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -
ОСОБА_4
простягнення 12200,00 грн.,
Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК) України з таких підстав.
Згідно зі ст. 107 ГПК України сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на: рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.
Отже, за змістом розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України рішення (ухвали) місцевого господарського суду можуть бути оскаржені після їх перегляду в апеляційному порядку.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване скаржником рішення суду першої інстанції від 12.10.2015 року в апеляційному порядку по суті не переглядалася.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відмову у прийнятті касаційної скарги в частині оскарження рішення господарського суду Хмельницької області від 12.10.2015 року.
Що стосується касаційної скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому на ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 року, то суд приходить до висновку про необхідність повернення касаційної скарги у вказаній частині з огляду на наступне.
Згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Порядок та розмір справляння судового збору із касаційних скарг на судові рішення встановлений Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011р.
01.09.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір".
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, до неї не додано доказів сплати судового збору, проте наявне клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Відповідно ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Єдиною підставою для вчинення судом дій, передбачених ст. 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування документально підтверджених обставин щодо майнового стану сторони. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, тобто обґрунтування пов'язаних з цим обставин покладається на заінтересовану сторону (п. 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013).
Отже, виходячи з наведених положень закону, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити від сплати судового збору при врахуванні майнового стану скаржника, який останній повинен довести суду, надавши відповідні докази в розумінні ст. 36 ГПК України.
Статтею 129 Конституції України визначено як однією із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Водночас, звертаючись до суду касаційної інстанції із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, скаржник не навів обґрунтованих підстав та не надав відповідних доказів на підтвердження неможливості сплати ним судового збору; наведені ж скаржником обставини не мають характеру виключних, нічим не підтверджені, з огляду на що, клопотання про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст.1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 107, 111, п. 4 ч.1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Управлінню Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому у прийнятті касаційної скарги на рішення господарського суду Хмельницької області від 12.10.2015 року у справі №924/1417/15.
Відмовити Управлінню Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 року у справі №924/1417/15.
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому на ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 року у справі №924/1417/15 повернути скаржнику.
Головуючий М.М.Черкащенко
Судді І.В.Вовк
Н.М.Нєсвєтова