16 грудня 2015 року Справа № 910/4232/15-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Дунаєвська Н.Г.,
суддів:Владимиренко С.В. - доповідач,
Мележик Н.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.07.2015р.
та рішеннягосподарського суду міста Києва від 18.05.2015р.
у справі№910/4232/15-г господарського суду міста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс"
доПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
простягнення 15 944 408 дол. США, що еквівалентно 415 350 227грн.
за участю представників:
позивача Олексієнко Т.В., дов. від 17.02.2015р., б/н;
відповідача Мединський М.М., дов. б/н від 05.10.2015р.,
Шпак Т.Г., дов. від 05.10.2015р., б/н,
Ханович К.В., дов. б/н від 05.10.2015р.;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про стягнення 15944408дол. США, що еквівалентно 415350227грн. на підставі п.п. (b) п.2.2 договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами з відкладальною обставиною від 25.07.2012р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.05.2015р. (суддя Мудрий С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015р. (колегія суддів у складі головуючого судді: Іоннікова І.А., суддів: Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ПАТ "Дельта Банк" на користь ТОВ "Вердикт Фінанс" 15944408 доларів США, що еквівалентно 415350227грн., 73080грн. судового збору.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Дельта банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015р. та рішення господарського суду міста Києва від 18.05.2015р. у справі №910/4232/15-г скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.11.2015р. відновлено ПАТ "Дельта Банк" строк для подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015р. та рішення господарського суду міста Києва від 18.05.2015р. у справі №910/4232/15-г, розгляд скарги призначено на 09.12.2015р. об 11год. 35хв.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.12.2015р. задоволено клопотання ПАТ"Дельта Банк" про продовження строку розгляду касаційної скарги, строк розгляду касаційної скарги продовжено на 15 днів, розгляд скарги відкладено на 16.12.2015р. об 11год. 40хв.
ПАТ "Дельта Банк" подано до суду касаційної інстанції пояснення по справі №910/4232/15-г в обґрунтування доведення підстав касаційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, пояснення надані скаржником, заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.07.2012р. між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (відповідач, продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" (позивач, покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами з відкладальною обставиною (надалі - договір), в якому визначено, що ПАТ"Дельта Банк" та ПАТ "УкрСиббанк", (надалі - "УкрСиббанк") уклали 08.12.2011р. договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами (далі - "договір з УкрСиббанком"), відповідно до якого ПАТ"УкрСиббанк" продав (відступив), а ПАТ "Дельта Банк" придбало права вимоги за кредитами. За умови надання повідомлення про припинення (як цей термін визначено нижче) (далі - "обставина"), продавець повинен буде продати (відступити), а покупець має придбати (прийняти) 10% сукупних непогашених та таких, які підлягають погашенню, прав вимоги за кредитами, придбаних продавцем за договором з ПАТ "УкрСиббанк", які мають бути визначені в Додатку І до цього договору (як цей Додаток І може бути змінений або замінений за згодою сторін час від часу для ідентифікації тих прав вимоги за кредитами, які на відповідний час складають 10% сукупних непогашених та таких, які підлягають погашенню, прав вимоги за кредитами, придбаних продавцем за договором з ПАТ "УкрСиббанк") (далі - "10% Активів"), за плату та на умовах, визначених в цьому договорі.
Відповідно до пп. (а) п.2.2 договору, сторони погоджуються, що зобов'язання передати 10% активів та зобов'язання покупця сплатити за 10% активів продавцю в порядку, визначеному в цьому договорі (зокрема статті 2.4 та статті 3 цього договору) (далі - "відкладені зобов'язання"), стають такими, що підлягають обов'язковому виконанню за умови отримання продавцем від покупця повідомлення про припинення та підлягають виконанню протягом 10 робочих днів з дати отримання продавцем такого повідомлення про припинення. У випадку, якщо покупцем було подано більше, ніж одне повідомлення про припинення, строк виконання відкладених зобов'язань починається з дати отримання продавцем першого повідомлення про припинення.
Відповідно до п.п (b) п.2.4 договору, продавець повинен виконати зобов'язання: передати права вимоги за кредитами покупцеві, що складають 10% активів; сторони повинні підписати акт приймання-передачі прав вимоги за кредитами (з урахуванням задоволення будь-яких інших умов, що можуть бути узгоджені між сторонами у письмовій формі в тому числі викладених в цьому договорі), за умови:
(і) отримання продавцем від покупця повідомлення про припинення; та
(іі) (А) пред'явлення покупцем продавцю до погашення всієї кількості депозитних сертифікатів, які були отримані покупцем відповідно до договорів банківських вкладів з видачею ощадних (депозитних) сертифікатів на пред'явника, наведених в Додатку X до цього договору, та які станом на дату отримання продавцем повідомлення про припинення залишаються непогашеними та не були передані продавцю або його афілійованій особі.
Згідно з п.п.(b) п.2.2 договору, у випадку необґрунтованої відмови продавця виконати свої зобов'язання щодо продажу (відступлення) 10% активів на користь покупця в порядку та строки, передбачені договором та за умови належного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором, продавець протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати такої відмови має відшкодувати покупцю 20,50% (двадцять цілих п'ятдесят сотих відсотка) фактичного розміру невиконаних грошових зобов'язань за тими правами вимоги за кредитами, щодо яких продавець порушив своє зобов'язання щодо продажу (відступлення), на банківський рахунок покупця, зазначений ним у відповідному письмовому повідомленні продавцю, наданому із посиланням на цей пункт 2.2 (b) договору.
При цьому судами попередніх інстанцій вказано, що позивач направив відповідачу 18.12.2014р. повідомлення про припинення, яке зареєстроване відповідачем 19.12.2014р. за вхід.№21964 та пред'явив відповідачу до погашення депозитні (ощадні) сертифікати №№Д-27717/29 - Д-27717/143 шляхом направлення повідомлень про відкликання суми депозиту згідно умов договорів банківського вкладу №№Д-27717/29 - Д-27717/143 із пропозицією визначити відповідального співробітника та дату для передачі оригіналів ощадних сертифікатів із зазначенням, що погашення пред'явлених ощадних сертифікатів в відведений договорами банківського вкладу термін не відбулось.
Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідно до п.п. (і), (іі) п.2.4 договору, для належного виконання умов договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами з відкладальною обставиною від 25.07.2012р., позивачем 18.02.2015р. пред'явлено до погашення депозитні сертифікати №Д-27717/29 - Д-27717/143, які отримані покупцем (позивачем) відповідно до договорів банківських вкладів з видачею ощадних сертифікатів на пред'явника, які станом на дату отримання продавцем (відповідачем) не були передані продавцю, або його афілійованій особі.
Відповідно до п.п.(b) п.2.2 договору, у випадку необґрунтованої відмови продавця виконати свої зобов'язання щодо продажу (відступлення) 10% активів на користь покупця в порядку та строки, передбачені договором та за умови належного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором, продавець протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати такої відмови має відшкодувати покупцю 20,50% (двадцять цілих п'ятдесят сотих відсотка) фактичного розміру невиконаних грошових зобов'язань за тими правами вимоги за кредитами, щодо яких продавець порушив своє зобов'язання щодо продажу (відступлення), на банківський рахунок покупця, зазначений ним у відповідному письмовому повідомленні продавцю, наданому із посиланням на цей пункт 2.2 (b) договору.
Водночас, судами попередніх інстанцій вказано, що листом від 16.02.2015р., отриманим відповідачем 17.02.2015р. за вхідним №3794, позивач повідомив відповідача про порушення зобов'язань та необхідність виконати п.п.(b) п.2.2 договору, у зв'язку з чим просив перерахувати 15944408 доларів США, що еквівалентно 415350227грн. та складає 20,50 % фактичного розміру невиконаних грошових зобов'язань за правами вимоги за кредитами.
Не виконання ПАТ"Дельта Банк" умов п.п.(b) п.2.2. договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами з відкладальною обставиною зумовило зверенння позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 15944408 доларів США, що еквівалентно 415350227грн.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до постанови Правління Національного банку України №150 від 02.03.2015р. "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015р. №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації.
Вирішуючи спір по суті, пославшись на ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, ст.ст. 610, 612, 629 Цивільного кодексу України, частини 5, 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", п.9 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", зазначив про порушення ПАТ "Дельта Банк" умов договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами з відкладальною обставиною від 25.07.2012р., відшкодування згідно п. 2.2. п.п.(b) договору на письмову вимогу позивача не здійснено, вказав, що заборгованість по договору у відповідача перед позивачем виникла за період до введення в банку тимчасової адміністрації, запровадження в банку тимчасової адміністрації не є підставою припинення зобов'язань банку перед кредиторами, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, задовольнив їх, стягнув з відповідача 15944408 дол. США, що еквівалентно 415350227грн.
Проте, колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог та вважає їх передчасними та такими, що здійснені внаслідок неповного з'ясування усіх фактичних обставин справи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пославшись на договірні умови визначені п.п. (а) п.2.2. договору, зазначив в оскаржуваних судових актах про надіслання позивачем 18.12.2014р. на адресу відповідача повідомлення про припинення зареєстрованого відповідачем 19.12.2014р. за вих. № 21964, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку, визначив дату - 12.01.2015р. (десятиденний термін) виконання зобов'язань за цим договором обумовлених п.п.(а) п.2.2. договору, без надання всупереч приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України належної правової оцінки зазначеному у цьому повідомленні предмету - угоді про співробітництво, укладеній 30.12.2011р. між Інвестохіллз Ентерпразіс Лтд, інвестором та Дельта Банк, та обставинам зазначеним у цьому повідомленні щодо їх належності до спірних правовідносин.
При цьому, судами попередніх інстанцій, всупереч приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України не надано належну правову оцінку "повідомленню про припинення" що надається покупцем продавцю у випадках визначених в Угоді про співробітництво, з урахуванням п.1.1 договору, не з'ясовано відповідність наявного в матеріалах справи повідомлення про припинення від 18.12.2014р. випадкам зазначеним в Угоді про співробітництво, відсутній в матеріалах справи.
Разом з цим, слід зазначити про ненадання судами попередніх інстанцій, всупереч приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, належної правової оцінки дотриманню сторонами договірних умов визначених п.п. (b) п.2.3 договору щодо узгодження додаткових прав вимоги за кредитами, що повинні бути відступлені продавцю.
Водночас, судами попередніх інстанцій не спростовані твердження відповідача щодо не передачі покупцем продавцю депозитних сертифікатів до погашення згідно п.п. (d) п.3 договору, в обґрунтування належного виконання позивачем договірних умов згідно приписів 526 Цивільного кодексу України.
Крім того, судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки всупереч приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України твердженням відповідача про відмову покупця від процедури купівлі прав вимоги та застосування процедури обміну за повідомленням про обмін від 04.02.2015р. згідно п.п. (i) п.3 договору та їх пов'язаності зі спірними правовідносинами.
Крім того, відповідно до п.п.(b) п.2.2 договору, у випадку необґрунтованої відмови продавця виконати свої зобов'язання щодо продажу (відступлення) 10% активів на користь покупця в порядку та строки, передбачені договором та за умови належного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором, продавець протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати такої відмови має відшкодувати покупцю 20,50% (двадцять цілих п'ятдесят сотих відсотка) фактичного розміру невиконаних грошових зобов'язань за тими правами вимоги за кредитами, щодо яких продавець порушив своє зобов'язання щодо продажу (відступлення), на банківський рахунок покупця, зазначений ним у відповідному письмовому повідомленні продавцю, наданому із посиланням на цей пункт 2.2 (b) договору.
Вирішуючи вказаний спір, судами попередніх інстанцій не встановлено природу виникнення передбаченої зазначеним пунктом договору відмови продавця щодо виконання своїх зобов'язань стосовно продажу (відступлення) 10% активів на користь продавця, внаслідок якої позивачем заявлено до стягнення 20,50% фактичного розміру невиконаних грошових зобов'язань за тими правами вимоги за кредитами, щодо яких продавець порушив своє зобов'язання щодо продажу (відступлення), та не зазначено відповідно до ст.ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність відмови відповідача обумовленої цими договірним умовами.
Судова колегія касаційної інстанції зазначає про невірне врахування судами попередніх інстанцій при розгляді заявлених позовних вимог наявного в матеріалах справи розрахунку розміру 20,50% фактичного розміру невиконаних грошових зобов'язань станом на 16.02.2015р., з якого не вбачається підстав та моменту виникнення обсягу фактичного розміру невиконаних грошових зобов'язань за умовами п.п. (b) п.2.2. договору. Судами не зазначені, всупереч приписів 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, належні та допустимі докази, які свідчать про обґрунтованість цього розрахунку.
Водночас, при розгляді даної справи судами попередніх інстанцій не надана правова оцінка характеру зобов'язальних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами з відкладальною обставиною від 25.07.2012р., а також не враховано правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 10.06.2015р. у справі №927/1379/14, щодо застосування п.1 ч.5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у період запровадження у банку тимчасової адміністрації.
При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що за приписами ст.11128 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Таким чином, суди не забезпечили всебічний, повний і об'єктивний розгляд всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, чим припустились порушень норм процесуального права, а саме ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та дійшли передчасних висновків щодо задоволення позовних вимог.
Метою касаційного перегляду справи є перевірка застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. З урахуванням вищезазначеного, а також зважаючи на те, що згідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази, а також враховуючи те, що прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства, вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід прийняти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Згідно з ч.1 ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015р. та рішення господарського суду міста Києва від 18.05.2015р. у справі № 910/4232/15-г скасувати.
Справу № 910/4232/15-г передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.
Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська
Судді: С.В. Владимиренко
Н.І. Мележик