16 грудня 2015 року Справа № 915/721/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіГончарука П.А.,
суддіКондратової І.Д. (доповідач),
суддіСтратієнко Л.В.,
за участю представників:
позивача Савицької О.С.
відповідачаІноземцева Є.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго"
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 року та додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року
у справі№ 915/721/15 Господарського суду Миколаївської області
за позовомОбласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго"
доПублічного акціонерного товариства "Миколаївгаз"
проздійснення перерахунку обсягу спожитого газу за період з 01.02.2015 по 28.02.2015 та зняття зайво нарахованого обсягу газу у розмірі 776688 куб.м.
В квітні 2015 року Обласне комунальне підприємство "Миколаївтеплоенерго" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Миколаївгаз" (далі - відповідач) про здійснення перерахунку обсягу спожитого у період з 01.02.2015 року по 28.02.2015 року газу та зняття зайво нарахованого обсягу газу у розмірі 776 688 куб.м.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на невідповідність актів відповідача про порушення № 0000945 від 09.02.2015 року та № 0000944 від 11.02.2015 року, (на підставі яких відповідачем здійснено донарахування обсягу спожитого газу за період з 01.02.2015 року по 28.02.2015 року у розмірі 776 688 куб.м.), вимогам п. 3.12.2., п.3.13 "Правил користування природним газом для юридичних осіб", затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики №1181 від 13.09.2012 року в редакції чинній станом на момент виникнення порушення (далі - Правила № 1181); відсутність встановленого факту непридатності до застосування (несправності) ЗВТ за результатами перевірки технічного стану комерційного вузла обліку газу, що, за твердженням позивача, є підставою для здійснення перерахунку обсягу спожитого газу за період з 01.02.2015 по 28.02.2015 та зняття зайво нарахованого обсягу газу у розмірі 776688 куб.м.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на його безпідставність, а також на невідповідність заявлених позовних вимог встановленим договором або законом способам захисту, передбачених ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2015 року № 915/721/15 позовні вимоги позивача задоволено; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок обсягу спожитого позивачем у період з 01.02.2015 року по 28.02.2015 року газу та зняти зайво нарахований обсяг газу у розмірі 776 688 куб.м.; стягнуто з відповідача на користь позивача 1 218,00 грн. судових витрат.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 р. у справі № 915/721/15 рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2015 року скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову Обласному комунальному підприємству "Миколаївоблтеплоенерго" відмовлено повністю.
Додатковою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 р. у справі № 915/721/15 стягнуто з Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Миколаївгаз" 609,00 грн відшкодування витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права - ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, п. 5.13 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Мінпаливенерго України від 27.12.2005 р. № 618 (далі - Правила 618) та п. 3.12.2 Правил № 1181 від 13.09.2012 року, просить суд касаційну скаргу задовольнити, скасувати постанову апеляційного суду та залишити рішення суду 1 інстанції в силі.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на невідповідність заявлених позовних вимог встановленим договором або законом способам захисту, передбачених ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, вихід судом першої інстанції за межі позовних вимог, порушення судом 1 інстанції ч. 3 ст. 27 ГПК України, підписанням позивачем актів без зауважень та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників учасників судового процесу, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.12.2012 року між позивачем та відповідачем укладено договір про розподіл природного газу №Т-ТКЕН-1221088-МГ, за умовами якого відповідач зобов'язався протранспортувати до межі балансової належності позивача або його споживачів природний газ (п.2.1. Договору), а позивач зобов'язався оплатити відповідачу транспортування природного газу на умовах даного договору у разі, якщо послуги з транспортування природного газу не включені до договору поставки газу (п.2.2 договору).
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що облік газу ведеться згідно Правил № 618 від 27.12.2005 року.
Фактична кількість поставленого позивачем газу визначається в пунктах призначення згідно даних комерційного вузла обліку газу(п. 4.4 Договору).
На підставі результатів вимірювання комерційних вузлів обліку складаються місячні акти наданих послуг (п.4.5 Договору).
В ніч з 08.02.2015 року виникла аварійна ситуація на котельні позивача, яка розташована за адресою м. Миколаїв вул. Знаменська, 2а.
Під час приїзду аварійної служби відповідача порушень пломб встановлено не було. Аварійну ситуацію було усунено.
09.02.2015 року повноважними представниками відповідача на вищевказаному об'єкті позивача складено акт про порушення № 0000945, в якому встановлено, що на прямій ділянці перед ЗП пошкоджено пломбувальний трос. На підставі акту про порушення від 09.02.2015 року відповідачем донараховано кількість спожитого газу в сумі 119 361 куб.м.
Крім того, 11.02.2015 року представниками відповідача було проведено обстеження котельні позивача, розташованої за адресою: вул. Самойловича, 42, внаслідок якого встановлено виток газу по з'єднанню камер усереднення та складено акт про порушення № 0000944.
За результатами перевірки, 23.02.2015 року відповідачем на підставі п.3.12.11 Правил № 1181 від 13.09.2012 року було здійснено технічний розрахунок донарахування природного газу за проектною номінальною потужністю неопломбованого газового обладнання в обсязі 657 327 куб.м., який було затверджено на засіданні постійної робочої групи відповідача протоколом № 6 від 03.03.2015 року із зазначенням причини розрахунку - виток газу.
За вищевказаними актами про порушення позивачу донараховано 776 688 куб.м. спожитого газу, у зв'язку з чим, позивач просив здійснити перерахунок обсягу спожитого у період з 01.02.2015 року по 28.02.2015 року газу та зняти зайво нарахований обсяг газу у вищевказаному розмірі.
Задовольняючи позов, судом першої інстанції було встановлено, що акти про порушення від 09.02.2015 року та 11.02.2015 року не відповідають вимогам Правил № 618 від 27.12.2005 року, оскільки сторонами в порушення п. 12.5,12.6 Правил № 618 не затверджено переліку осіб, уповноважених здійснювати перевірки комерційних вузлів обліку газу, у зв'язку з чим, вони не є належними доказами, на підставі яких відповідачем може бути здійснено донарахування об'єму протранспортованого газу.
Крім того, суд відхилив доводи відповідача стосовно того, що лише сам факт порушення пломби є підставою для перерахунку спожитого газу на підставі п. 5.13 Правил № 618 та встановив, що відповідачем при складанні актів про порушення не вказано зміст правопорушення, вихідні дані, необхідні та достатні для визначення недорахованого об'єму спожитого газу тощо.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у позові, обґрунтував своє рішення тим, що позивачем невірно обрано спосіб захисту права, оскільки приписами ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України не передбачено такого способу захисту права як зобов'язання сторони здійснити перерахунок кількості спожитого природного газу.
Водночас, з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна з огляду на наступне.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Звертаючись до суду з позовом за захистом своїх прав позивач посилався на невизнання відповідачем його права на перерахунок обсягу газу за відповідний період та зняття зайво нарахованого обсягу газу у зв'язку з наявністю в нього права на оплату фактично протранспортованого газу.
Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені у ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.
Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Пунктом 3.12.5 Правил № 1181 передбачено, що у разі виникнення між сторонами спірних питань щодо перерахунку за спожитий газ та/або здійснення оплати згідно з проведеним перерахунком сторони можуть звернутися до територіальних підрозділів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, або до суду.
Таким чином, зазначений спосіб захисту в силу норм ч. 3 ст. 16 ЦК України передбачений законом.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55,214 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом та спрямований на відновлення прав та інтересів особи.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу, а обмеження матеріального права суперечить цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Таким чином, враховуючи те, що заявлені позивачем вимоги відповідають змісту порушеного права на наслідкам, спричиненим цим порушенням, неправильне тлумачення апеляційним судом ст. 16 ЦК України суперечить зазначеним положенням і призвело до необґрунтованої та передчасної відмови у реалізації його права на судовий захист, у зв'язку з чим постанови апеляційного суду підлягають скасуванню.
Водночас, з метою належного з'ясування обставин, які нададуть можливість дійти до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову в даній справі необхідно достеменно встановити факт витоку газу у спірний період, його реальний об'єм та взаємозв'язок між порушеннями, зазначеними в актах та витоком газу.
Пунктом 5.13 Правил № 516 та п. 3.12.2 Правил № 1181 встановлено, що перерахунок обсягу споживання протранспортованого газу проводиться у випадках:
1. тимчасової відсутності ЗВТ (зняття ЗВТ на періодичну чи позачергову повірку, ремонт, експертизу);
2. непридатності до застосування (несправності) ЗВТ за результатами експертизи, повірки та/або технічної перевірки вузла обліку;
3. наявності аварійних ситуацій, що зареєстровані у роздрукованих звітах обчислювачів та обчислювачів коректорів, інші несправності ЗВТ, що впливають на облік газу;
4. пропущення строків повірки ЗВТ.
В акті № 0000945 від 09.02.2015 р. в якості порушення зазначено порушення цілісності пломб, а саме з'єднання газопроводу до зп на прямих ділянках (обірваний трос); в графі п. 2.3 не зазначено про несправність в роботі ЗВТ, водночас судом першої інстанції не було встановлено чи може дане порушення впливати на витік газу.
В акті № 0000944 від 11.02.2015 р. в якості порушення встановлено витік газу.
Відповідно до п. 3.13 Правил № 1181 в акті про порушення мають бути зазначені зміст виявленого порушення з посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення недорахованого обсягу газу та/або суми завданих збитків.
Будь-які докази в підтвердження непридатності до застосування або несправності ЗВТ, втручання позивача в роботу ЗВТ та докази того, що відповідне порушення стало наслідком викривлення результатів вимірювань обсягів споживання в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи те, що у спірних актах не зазначено посилань на відповідні пункти цих Правил, то суд першої інстанції позбавлений можливості встановити відповідність порушення конкретним пунктам Правил № 1181 виключно на підставі актів, у зв'язку з чим в даному випадку встановлення можливості витоку газу при зазначених в актах порушеннях, враховуючи вихідні дані, зазначені в актах та встановлення непридатності до застосування (несправності) ЗВТ можливе виключно на підставі висновку експерта.
Крім того, передчасним є висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для підписання спірних актів лише на тій підставі, що на підприємстві позивача не затверджений перелік осіб, уповноважених здійснювати перевірки комерційних вузлів обліку газу у відповідності до змісту п. 12.10 Правил № 618, у зв'язку з чим суду першої інстанції необхідно встановити ПІБ осіб, які підписували спірні акти, правомірність їх повноважень на час підписання актів.
Стосовно тверджень заявника касаційної скарги щодо виходу судом першої інстанції за межі позовних вимог, Вищий господарський суд України зауважує, що виходом за межі позовних вимог вважається вирішення незаявленої вимоги або задоволення вимоги в більшому розмірі, ніж було заявлено тощо, у зв'язку з чим неідентичне формулювання резолютивної частини рішення вимогам позивача та формалістичний підхід відповідача у відзиві на скаргу не свідчить про порушення п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, а саме про вихід за межі позовних вимог судом першої інстанції.
Крім того, додатковим доказом того, що суд вірно визначив позовні вимоги у рішенні суду є прохання позивача у касаційній скарзі залишити рішення суду першої інстанції в силі.
Суди попередніх інстанцій не встановили та не обґрунтували непридатність до використання ЗВТ, хоча від належного з'ясування цієї обставини залежить вирішення питання про можливість здійснення заявленого перерахунку.
Щодо тверджень скаржника на порушення судом першої інстанції ч. 3 ст. 27 ГПК України питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу, то суд зазначає наступне.
15.06.2015 відповідачем через канцелярію суду першої інстанції було подано клопотання від 15.06.2015 № 04/2335 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача ПАТ "НАК "Нафтогаз України".
Відповідно до ч. 3 ст. 27 ГПК України питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.
Враховуючи те, що під час розгляду справи по суті судом першої інстанції не було розглянуто зазначене клопотання відповідача про залучення до участі у справі ПАТ "НАК "Нафтогаз України", при новому розгляді справи суду слід звернути увагу на необхідність розгляду клопотання відповідача від 15.06.2015 № 04/2335 та відображення такого розгляду у відповідних процесуальних документах.
За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, а тому вони з підстав, передбачених ч. 1 ст. 11110 ГПК України, підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, чітко визначити правову природу заявлених позовних вимог, дослідити правомірність повноважень осіб, які підписували спірні акти, встановити наявність або відсутність підстав для здійснення перерахунку заявлених об'ємів газу, і в залежності від установлених обставин вирішити спір з відповідним розподілом судових витрат відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст. 11110- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Обласного комунального підприємства "Миколаївтеплоенерго" задовольнити частково.
Скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2015 року, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 року та додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року у справі № 915/721/14.
Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.
Головуючий суддя Гончарук П.А.
Суддя Кондратова І.Д.
СуддяСтратієнко Л.В.