15 грудня 2015 року Справа № 916/1447/15-г
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
головуючого - суддів:Грейц К.В., Бакуліної С.В., Поляк О.І. (доповідач),
розглянувшиу відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області
на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 21.09.2015
у справі № 916/1447/15-г Господарського суду Одеської області
за позовомПрокурора Миколаївського району Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агроком"
третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Миколаївська районна державна адміністрація Одеської області
провитребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,
у судовому засіданні взяли участь представники
від прокуратури: прокурор відділу ГПУ Збарих С.М. посв. № 028728 від 05.09.14;
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
від третьої особи: не з'явились;
Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.06.2015 у справі № 916/1447/15-г (суддя Рога Н.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.09.2015 (головуючий Лавриненко Л.В., судді Жеков В.І., Філінюк І.Г.), визнано недійсною на майбутнє угоду № 81 про добровільне внесення плати за користування земельною ділянкою до місцевого бюджету Миколаївського району, укладену між Миколаївською районною державною адміністрацією Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроком" 13.02.2012. У задоволенні позову прокурора Миколаївського району Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, Заступник прокурора Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду Одеської області від 16.06.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.09.2015 у справі № 916/1447/15-г скасувати, позов прокурора Миколаївського району Одеської області задовольнити у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 124 - 126 Земельного кодексу України, ст. 640 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 08.12.2015 № 03-05/2284 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Ходаківської І.П. та виходом із відпустки судді Грейц К.В., для розгляду касаційної скарги у справі № 916/1447/15-г Господарського суду Одеської області, сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Грейц К.В., судді -Бакуліна С.В., Поляк О.І. (доповідач).
Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.12.2015 у справі № 916/1447/15-г розгляд касаційної скарги Заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.09.2015 у справі № 916/1447/15-г Господарського суду Одеської області відкладено на 15.12.2015.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
У призначене судове засідання з'явилися представник прокуратури, представники позивача, відповідача та третьої особи своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися.
Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представника прокуратури, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 13.02.2012 між Миколаївською районною державною адміністрацією Одеської області (одержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроком" (платник) укладено угоду № 81 про добровільне внесення плати за користування земельною ділянкою до місцевого бюджету Миколаївського району, відповідно до п. 1.1 якої платник добровільно вносить плату за користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення загальною площею 150 га, яка розташована на території Шабельницької сільської ради за межами населеного пункту, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Пунктом 1.2 угоди визначено, що розмір плати за користування земельною ділянкою, зазначеною в п. 1.1 цієї угоди, становить 150 грн. за 1 га, 22 500 грн. на рік.
Згідно з п. 1.3 угоди, остання набирає чинності після підписання сторонами та діє до укладання договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до п. 2.1 угоди плата за землю справляється виключно у грошовій формі і вноситься щомісячно до 15 числа наступного місяця рівними частками на розрахунковий рахунок Шабельницької сільської ради Миколаївського району Одеської області.
Згідно з п. 3.2 угоди вона припиняється у разі укладання договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації.
Пунктом 3.3 угоди сторони узгодили, що платник за цією угодою зобов'язується протягом шести місяців виготовити і затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, технічну документацію з нормативної грошової оцінки та укласти договір оренди земельної ділянки.
29.12.2012 між Миколаївською районною державною адміністрацією Одеської області (одержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроком" (платник) укладено угоду № 516 про добровільне внесення плати за фактичне користування земельною ділянкою до місцевого бюджету Миколаївського району, відповідно до умов якої платник добровільно вносить плату за користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення загальною площею 150 га ріллі, яка розташована на території Шабельницької сільської ради за межами населеного пункту, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Пунктом 1.2 угоди визначено, що розмір плати за користування земельною ділянкою, зазначеною в п. 1.1 цієї угоди, становить 250 грн. за 1 га, на рік складає 37 500 грн.
Згідно з п. 1.3 угоди, вона набирає чинності після підписання її сторонами та діє до 30.12.2013.
Відповідно до п. 2.1 угоди плата плата за землю справляється виключно у грошовій формі і вноситься щомісячно до 15 числа наступного за останнім календарним днем звітного місяця рівними частинами на розрахунковий рахунок Шабельницької сільської ради.
Пунктом 3.2 угоди сторони обумовили, що вона припиняється у разі укладання договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації.
Згідно з п. 3.3 угоди платник за цією угодою зобов'язується протягом шести місяців виготовити і затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, технічну документацію з нормативної грошової оцінки та укласти договір оренди земельної ділянки.
Відповідно до довідки Шабельницької сільської ради Миколаївського району Одеської області від 16.03.2015 № 16, ТОВ "Агроком" починаючи з 2012 року до цього часу використовує землі запасу та резерву загальною площею 150 га на території Шабельницької сільської ради на підставі вище зазначених угод.
В квітні 2015 року прокурор Миколаївського району Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" про витребування з незаконного володіння останнього земельні ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) загальною площею 150 га, нормативно-грошовою вартістю 3 213 015 грн., які розташовані на території Шабельницької сільської ради Миколаївського району Одеської області за межами населеного пункту, а саме: масиви резерву № 4 та № 5, масиви запасу № 2 та № 3; зобов'язання ТОВ "Агроком" повернути вищевказані земельні ділянки до земель державної власності в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області.
02.06.2015 виконувач обов'язків прокурора Миколаївського району Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з заявою про уточнення позовних вимог, у якій просив суд витребувати з незаконного володіння ТОВ "Агроком" земельні ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) загальною площею 150 га, нормативно-грошовою вартістю 3 213 015 грн., які розташовані на території Шабельницької сільської ради Миколаївського району Одеської області за межами населеного пункту, а саме: масиви резерву № 4 та № 5, масиви запасу № 2 та № 3.
Визнаючи недійсною на майбутнє угоду № 81 від 13.02.2012, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що угоди № 81 від 13.02.2012 та № 516 від 29.12.2012, які є удаваними, тобто регулювання відносин сторін в яких відбувається за правилами регулювання договорів оренди землі, були укладені Миколаївською райдержадміністрацією з перевищенням наданих їй повноважень щодо передачі земельних ділянок в оренду та з порушенням встановленої законодавством процедури укладення договорів оренди землі. Крім того, вищевказані угоди не містять передбачених ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотних умов. При цьому, лише угода від 13.02.2012 № 81, строк дії якої обмежено укладанням договору оренди земельної ділянки, підлягає визнанню недійсною на майбутнє, оскільки договори оренди землі відносяться до тієї категорії правочинів, які можуть бути визнані недійсними лише на майбутнє, а термін дії угоди від 29.12.2012 № 516 закінчився 30.12.2013.
Відмовляючи у задоволенні позову прокурора Миколаївського району Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що прокурор Миколаївського району Одеської області, звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області, невірно визначив спосіб захисту порушеного права та інтересу для правовідносин, що склалися у даному випадку, оскільки у позовній заяві прокурор просить витребувати з незаконного володіння ТОВ "Агроком" спірні земельні ділянки, посилаючись на нікчемність угод № 81 від 13.02.2012 та № 516 від 29.12.2012. При цьому, правові наслідки нікчемності правочину не відповідають вимозі прокурора витребувати майно із чужого незаконного володіння, передбаченої положеннями глави Цивільного кодексу України про захист права власності. Прокурором Миколаївського району Одеської області невірно визначено особу, яка виконує функції держави у спірних правовідносинах з урахуванням того, що вимога прокурора щодо витребування з незаконного володіння ТОВ "Агроком" спірних земельних ділянок заявлена в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області, яке уповноважено передавати виключно земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, однак прокурором не доведено, що спірні земельні ділянки відносяться до земель державної власності.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись повністю з висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.
Звертаючись з позовом у даній справі, прокурор просив витребувати з незаконного володіння ТОВ "Агроком" спірні земельні ділянки, посилаючись на нікчемність угод № 81 від 13.02.2012 та № 516 від 29.12.2012.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
Отже, наслідками нікчемності правочину є повернення сторін у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину шляхом повернення кожною із сторін у натурі всього, що вона одержала на виконання цього правочину, і вказані наслідки не може бути змінено за домовленістю сторін.
Витребування майна з чужого незаконного володіння передбачено ст. 387 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Однак, обгрунтовуючи позовні вимоги про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння нікчемністю спірних угод, прокурор взагалі не навів підстав для застосування до спірних правовідносин норм, що регулюють віндикацію.
Таким чином, позовні вимоги прокурора щодо витребування земельних ділянок з незаконного володіння відповідача є необгрунтованими, а висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що, звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області, прокурор Миколаївського району Одеської області невірно визначив спосіб захисту порушеного права - цілком законними.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що однією з підстав задоволення позовних вимог прокурор зазначав використання відповідачем спірних земельних ділянок без правовстановлюючих документів, що свідчить про самовільне зайняття останнім вказаних земельних ділянок.
Відповідно до ч. 1 ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
У вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі встановлення наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття.
Згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 № 110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963" підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки. Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.
З урахуванням вищевикладеного, подана прокурором довідка Шабельницької сільської ради Миколаївського району Одеської області від 16.03.2015 № 16, не є належним доказом самовільного зайняття ТОВ "Агроком" спірних ділянок.
Таким чином, прокурором не було подано належних та допустимих доказів, які б свідчили про самовільне зайняття відповідачем спірних земельних ділянок, як того вимагає чинне законодавство.
Крім того, як встановлено господарськими судами, земельні ділянки орієнтовно загальною площею 150 га, на території Шабельницької сільської ради Миколаївського району Одеської області, які використовуються ТОВ "Агроком", не відносяться до земель колективної власності та згідно державної статистичної звітності (форма 6-зем) обліковуються як землі, які не надані у власність або користування, та перебувають в запасі на території Шабельницької сільської ради Миколаївського району Одеської області.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Земельного кодексу України земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Згідно з ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Частиною 1 ст. 84 Земельного кодексу України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Таким чином, у запасі можуть знаходитись лише ті земельні ділянки, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, і, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 83, ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу України, перебувають або у комунальній, або у державній власності. При цьому, землі запасу за чинним Земельним кодексом України не є окремою категорією земель, оскільки критерій, за яким вони виділяються, не пов'язаний із їх цільовим призначенням, тобто перебування земель у запасі не змінює їх цільового призначення.
Згідно з Положенням про Головне управління Держземегенства в Одеській області, затвердженого наказом Держземегенства України від 06.07.2012 № 310 (із мінами, затвердженими наказом Держземегенства України від 01.03.2013 № 85) Головне управління передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області. Порядок передачі земельних ділянок у користування визначений Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".
Отже, позивач, як орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції, не позбавлений можливості вільно розпоряджатися спірними земельними ділянками, оскільки, як зазначалося, вказані земельні ділянки перебувають у запасі і можуть надаватися у користування лише шляхом переведення їх у певну категорію земель. Таким чином, вимога прокурора про витребування спірних земельних ділянок із чужого незаконного володіння є необгрунтованою та спростовується матеріалами справи.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.
При цьому, слід зазначити, що визнаючи недійсною на майбутнє угоду № 81 від 13.02.2012 на підставі приписів п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди першої та апеляційної інстанцій з урахуванням норм ч. 2 ст. 235 Цивільного кодексу України помилково надали правову оцінку спірним угодам як договорам оренди землі.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що була чинною на момент укладення угоди № 81 від 13.02.2012) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Як встановлено господарськими судами та вбачається зі змісту угоди № 81 від 13.02.2012, остання взагалі не передбачає обов'язку Миколаївської районної державної адміністрації передати земельну ділянку відповідачу, а лише передбачає внесення ТОВ "Агроком" плати за користування земельною ділянкою у добровільній формі. В матеріалах справи також відсутній акт про приймання-передачу спірних земельних ділянок, який у відповідності до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що була чинною на момент укладення угоди № 81 від 13.02.2012) є невід'ємною частиною договору оренди землі.
Таким чином, оскільки угода № 81 від 13.02.2012 не передбачає передачу спірних земельних ділянок, то і право користування за нею також не виникає, а відтак вищевказана угода не відповідає ознакам договору оренди і не може вважатися удаваною.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції, що була чинною на момент укладення угоди № 81 від 13.02.2012) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Отже, в силу приписів законодавства ТОВ "Агроком" не набуло речові права на спірні земельні ділянки за вищевказаною угодою, оскільки для цього необхідною була державна реєстрація права оренди відповідними земельними ділянками.
З урахуванням викладеного, місцевий та апеляційний господарські суди безпідставно застосували норми ст. 235 Цивільного кодексу України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України і визнали недійсною на майбутнє угоду № 81 від 13.02.2012.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області слід задовольнити частково, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.09.2015 та рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2015 у справі № 922/3702/14 - скасувати в частині визнання недійсною на майбутнє угоди № 81 про добровільне внесення плати за користування земельною ділянкою до місцевого бюджету Миколаївського району.
Згідно зі ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.11.2015 у справі № 916/1447/15-г відстрочено Заступнику прокурора Одеської області сплату судового збору до закінчення перегляду судового рішення в порядку касації.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду сплачується у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні, зокрема, позовної заяви.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.06.2015 у справі № 916/1447/15-г, у зв'язку з відмовою в позові Прокурору Миколаївського району Одеської області, стягнуто з Головного управління Держземагенства в Одеській області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 64 260,30 грн.
Таким чином, судовий збір, що підлягає стягненню з Прокуратури Одеської області за розгляд касаційної скарги становить 77 112,36 грн.
Керуючись статтями 49, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.09.2015 у справі № 916/1447/15-г задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.09.2015 у справі № 916/1447/15-г та рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2015 у справі № 916/1447/15-г в частині визнання недійсною на майбутнє Угоди № 81 про добровільне внесення плати за користування земельною ділянкою до місцевого бюджету Миколаївського району, укладену між Миколаївською районною державною адміністрацією Одеської області та ТОВ "Агроком" 13.02.2012 скасувати.
В іншій частині рішення та постанову залишити без змін.
Стягнути з Прокуратури Одеської області на користь Державного бюджету України 77 112,36 грн. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Одеської області.
Головуючий суддя К.В. Грейц
Судді С.В. Бакуліна
О.І. Поляк