Справа № 2-а/1970/762/11
12 квітня 2011 р.м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд в особі судді Баб'юка П.М. розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Підволочиському районі про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі, в якому просить встановити відсутність повноважень у суб'єкта владних повноважень управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі складати вимогу від 01.12.2010 року без наявності її заяви складеної за додатком 28 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнобов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 та без наявності поданої звітності відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Порядку 2.2 від 05.11.2009 року № 26-1 "Про порядок формування і представлення страхувальниками звітів відносно до сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органами Пенсійного фонду України", визнати вимогу № 106 від 01.11.2010 року управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі незаконною та скасувати її, як таку, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.
Позивач в судове засідання не з'явився, надіславши до початку судового розгляду справи письмову заяву від 23 березня 2011 року, в якій просить суд слухання справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.
Враховуючи подану заяву позивача в порядку ч.4 ст.122 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача.
Відповідачем подані письмові заперечення в яких позовні вимоги не визнає і у їх задоволенні просить відмовити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Враховуючи, що клопотання про розгляд справи за їх відсутності заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами згідно вимог ч.4 ст.122 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини:
ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець Підволочиською районною державною адміністрацією Тернопільської області 12.11.2003 року, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії В00 № 125832.
Управлінням Пенсійного фонду України в Підволочиському районі 01.11.2010 року прийнято вимогу про сплату боргу за № 106, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати страхових внесків станом на 1.11.2010 становить 864,96 грн.
Відповідно до п.п.4 п.8 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Управлінням Пенсійного фонду України в Підволочиському районі направлено ОСОБА_1 повідомлення - розрахунок про необхідність здійснення доплати до мінімального страхового внеску за ІІІ квартал 2010 року з урахуванням частини сплачених сум єдиного (фіксованого) податку, в розмірі доплати 864,96 грн.
Про скасування вищевказаної вимоги про сплату боргу № 106 від 01.11.2010 року позивач звертався із заявою до управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі. Зазначена заява залишена відповідачем без задоволення.
Оцінивши зібрані по справі докази та дослідивши норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, виходячи з наступного:
Згідно з ч. 1 ст.5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (надалі - Закон) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Пунктом 3 ст.11 Закону (в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Зазначені особи є страхувальниками та платниками страхових внесків до Пенсійного Фонду згідно п.5 ст. 14, ч.1 ст. 15 Закону.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ст.18 вказаного Закону страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від сплати.
Згідно ст. 20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період (для страхувальників, зазначених у п.5 ст. 14 Закону квартал), не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Відповідно до пп.4 п.8 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону (в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу, та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподаткованого доходу (прибутку), загального оподаткованого доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Враховуючи вимоги вищевказаного Закону, ОСОБА_1 як фізична особа - підприємець є страхувальником та платником страхових внесків до Пенсійного Фонду України та зобов'язана сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період (в даному випадку - квартал), не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду в сумі різниці частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України та не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу згідно вимог пп.4 п.8 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону.
Положеннями статті 64 Закону контролюючим органом стосовно нарахування, обчислення та сплати страхових внесків є головні управління та управління Пенсійного фонду (територіальні органи виконавчої дирекції Пенсійного фонду України), які уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати зобов'язань платниками страхових внесків та застосовувати фінансові санкції за порушення строків сплати внесків.
Відповідно до п.2 ст.106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (в редакції, чинній на момент виникнення вказаних правовідносин) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст.20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою ст.20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду України за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно п.8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнобов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663, (надалі - Інструкція) органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Судом, встановлено, що відповідачем правомірно у відповідності до вимог ст.64, п.2 ст.106 Закону та в порядку визначеному п.8.2 Інструкції надіслано страхувальнику вимогу про сплату недоїмки № 106 від 01.11.2010 року, а тому позовні вимоги про визнання вказаної вимоги УПФУ в Підволочиському районі незаконною та її скасування до задоволення не підлягають.
Суд не погоджується з посиланням позивача на відсутність повноважень в Управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі складати вимогу № 106 від 01.11.2010 року без наявності заяви складеної за додатком 28 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнобов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 та без наявності поданої звітності за рік, виходячи з наступного.
Згідно п. 5.1 Інструкції затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. № 21-1 застрахована особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та бажає зарахувати неповний місяць роботи до страхового стажу як повний місяць, подає до органів Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії заяву згідно з додатком 28 цієї Інструкції.
Вищенаведені положення п. 5.1 Інструкції стосуються застрахованих осіб які бажають зарахувати неповний місяць роботи до страхового стажу як повний місяць, вданому випадку, ОСОБА_1 як фізична особа - підприємець, яка обрала особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) зобов'язана сплачувати страхові внески в розмірі визначеному згідно вимог пп.4 п.8 розділу ХV "Прикінцеві положення", а не в добровільному порядку встановленому п. 5.1 Інструкції.
Оскільки у позивача виникла заборгованість пов'язана з несплатою у встановлений строк страхових внесків, а саме за ІІІ квартал 2010 року в розмірі 864,96 грн. доплати до мінімального страхового внеску, то підставою для надіслання вимоги про сплату боргу № 106 від 01.11.2010 року є наявність на кінець звітного базового періоду недоїмки зі сплати страхових внесків, а не дані річного звіту за 2010 рік, який має бути поданий позивачем до 1 квітня року наступного за звітним.
За таких встановлених обставин, суд приходить до переконання, що вимога № 106 від 01.11.2010 року про сплату боргу позивачем ОСОБА_1 є законною, до скасування не підлягає, оскільки винесена в межах повноважень управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі, встановлених чинним законодавством України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню
Керуючись ст. ст.2, 6, 7, 72, 86, 122, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі Тернопільської області про встановлення відсутності повноважень у суб'єкта владних повноважень управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі складати вимогу від 01.12.2010 року без наявності заяви, складеної за додатком 28 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнобов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 та без наявності поданої звітності відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Порядку 2.2 від 05.11.2009 року № 26-1 "Про порядок формування і представлення страхувальниками звітів відносно до сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органами Пенсійного фонду України", визнання вимоги № 106 від 01.11.2010 року Управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі незаконною та її скасування - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Баб'юк П.М.
копія вірна
Суддя Баб'юк П.М.