"16" грудня 2015 р.Справа № 916/4564/15
Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.,
при секретарі Стадник О.С.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 19.10.2015р.),
від відповідача - Теплицький М.І. (довіреність б/н від 16.01.2015р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до відповідача - приватного підприємства "Артек-Союз"
про стягнення 134 511 грн.
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (ФОП ОСОБА_3.) звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з приватного підприємства "Артек-Союз" (ПП "Артек-Союз") 134 511 грн., з яких: 130 741,01 грн. - сума основної заборгованості, 762,95 грн. - 3% річних та 3 007,04 грн. - інфляційні нарахування. Витрати по сплаті судового збору позивач просить покласти на відповідача.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, ФОП ОСОБА_3 посилається на порушення ПП "Артек-Союз" вимог укладеного між сторонами договору поставки № 270112 від 27.01.2012р. в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.11.2015р. порушено провадження по справі № 916/4564/15 за даним позовом, розгляд справи призначено на 25.11.2015р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.11.2015р. розгляд справи відкладено на 16.12.2015р., згідно ст. 77 ГПК України.
В судовому засіданні 16.12.2015р. представником позивача надані письмові пояснення (вх. № 31821/15), згідно яких зазначено, що оригінал договору поставки № 270112 від 27.01.2012р. втрачено ФОП ОСОБА_3, тому позивач не може надати його суду. Проте, про наявність договірних відносин з відповідачем саме за цим договором свідчать видаткові накладні, наявні в матеріалах справи, та докази здійснення відповідачем часткових оплат на виконання умов договору поставки № 270112 від 27.01.2012р. Інших договорів між сторонами не укладалось. Що стосується заявлених вимог про стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних нарахувань, то, з огляду на втрату оригіналу договору та неможливість встановлення конкретного строку сплати грошових коштів за поставлений товар, строк виникнення у відповідача обов'язку з оплати, має бути розрахований з моменту закінчення строку, визначеного у претензії № 7 від 13.08.2015р.
В судовому засіданні 16.12.2015р. представником відповідача надані усні пояснення, згідно яких визнано існування між сторонами договірних відносин за договором поставки № 270112 від 27.01.2012р., але зазначено, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем, оскільки - на виконання умов договору позивач поставив йому товар на суму 1 150 000грн., при цьому оплату здійснено за весь отриманий товар, а саме - 1 150 000грн. Також представник відповідача підтвердив факти: відсутності між сторонами будь-яких інших договірних відносин, ніж як за договором поставки № 270112 від 27.01.2012р.; відсутності існування між сторонами бездоговірних відносин. При цьому, представник відповідача також зазначив про втрату договору поставки № 270112 від 27.01.2012р. під час переїзду офісу ПП "Артек-Союз" з АР Крим до м. Одеси.
Також в судовому засіданні 16.12.2015р. представники сторін зазначили та визнали той факт, що часткову оплату заборгованості відповідача за договором поставки № 270112 від 27.01.2012р. було сплачено позивачу ПП „Респект Крим" в сумі 100 000грн. та ПП „Збалансоване харчування" в сумі 100 000грн., всього 200 000грн. - на підставі договорів переуступки боргу, але ці договори також відсутні у сторін, проте, в наданих позивачем виписках по рахунку ФОП ОСОБА_3 № НОМЕР_2 щодо розрахунків з контрагентом ПП "Артек-Союз" наявні посилання: на здійснення зазначеними підприємствами оплати продуктів харчування за ПП "Артек-Союз" та на договори переуступки боргу.
В судовому засіданні 16.12.2015р.:
- представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити;
- представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.
Згідно із приписами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 16.12.2015р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач, 27 січня 2012р. між ФОП ОСОБА_3 (Постачальником) та ПП "Артек-Союз" (Покупцем) укладено договір поставки № 270112 (Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити його вартість.
На виконання вимог договору поставки № 270112 від 27.01.2012р., ФОП ОСОБА_3 в період з лютого 2012р. по вересень 2013р. поставив ПП "Артек-Союз" товару на загальну суму 1 280 741,01 грн.
В свою чергу, відповідач сплатив лише 930 000 грн.
Також, на підставі договорів про переуступку боргу:
- від 17.05.2012р. ПП „Респект Крим" сплатило борг ПП "Артек-Союз" перед ФОП ОСОБА_3 за договором поставки № 270112 від 27.01.2012р. на суму 100 000грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача № НОМЕР_2 щодо розрахунків з контрагентом ПП "Артек-Союз" за 17.05.2012р.;
- № 26/10/12/35 від 26.10.2012р. (29.10.2012р. - 30 000грн.), № 19/10/12/40 від 19.10.2012р. (26.10.2012р. - 10 000грн.), № 1 від 09.10.2012р. (10.10.2012р. - 20 000грн.), № 49 від 28.09.2012р. (01.10.2012р. - 20 000грн.) та № 12/11/12/39 від 12.11.2012р. (13.11.2012р. - 20 000грн.) ПП „Збалансоване харчування" сплатило борг ПП "Артек-Союз" перед ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 100 000грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача № НОМЕР_2 щодо розрахунків з контрагентом ПП "Артек-Союз" за період з 01.10.2012р. по 31.10.2012р. та з 01.11.2012р. по 30.11.2012р.
Таким чином, основна заборгованість відповідача за договором поставки № 270112 від 27.01.2012р. складала 150 741,01грн. (1 280 741,01грн. - 930 000грн. - 200 000грн.)
Як зазначає позивач, 13.08.2015р. він звернувся до відповідача з претензією № 7, в якій, зазначаючи про існування заборгованості за договором поставки № 270112 від 27.01.2012р., просив сплатити існуючу заборгованість - 150 741,01грн. на протязі 10 днів з моменту отримання претензії.
Відповідач отримав зазначену претензію 13.08.2015р., та в той же день здійснив оплату в сумі 20 000грн., в призначенні платежу зазначив: „оплата за продукти по д.270112 от 27.01.2012".
Заборгованість в сумі 130 741,01грн. залишилась несплаченою.
Позивач зазначає, що існуюча прострочена заборгованість створилась внаслідок:
1) часткової несплати товару за видатковою накладною № 278 від 17.07.2013р. на загальну суму 5 268,30 грн. (не сплачено 2 019,06 грн.);
2) повної несплати товару за видатковими накладними: №284 від 19.07.2013р. на суму 6 959,60 грн., № 288 від 22.07.2013р. на суму 3 891,10грн., №294 від 24.07.2013р. на суму 5 171,10 грн., № 301 від 26.07.2013р. на суму 4 787,10 грн., №309 від 29.07.2013р. на суму 4 238,30 грн., № 312 від 31.07.2013р. на суму 4 183,25грн., № 321 від 02.08.2013р. на суму 5 685,50грн., № 324 від 05.08.2013р. на суму 5 205,50грн., № 330 від 07.08.2013р. на суму 4 891,40грн., № 335 від 09.08.2013р. на суму 4496,70грн., № 340 від 12.08.2013р. на суму 4691,10грн., № 345 від 14.08.2013р. на суму 4 016,70грн., № 350 від 16.08.2013р. на суму 2 937грн., № 357 від 17.08.2013р. на суму 3 338,20грн., № 358 від 19.08.2013р. на суму 4851,10грн., № 362 від 21.08.2013р. на суму 3 257грн., № 367 від 23.08.2013р. на суму 4 112,70грн., № 376 від 26.08.2013р. на суму 4 851,10грн., № 380 від 28.08.2013р. на суму 4411,40грн., № 387 від 30.08.2013р. на суму 4872,40грн., № 388 від 02.09.2013р. на суму 5 011,10грн., № 398 від 05.09.2013р. на суму 4 795,40грн., № 400 від 06.09.2013р. на суму 4 091,40грн., № 404 від 09.09.2013р. на суму 3126,60грн., № 409 від 11.09.2013р. на суму 5171,10грн., № 415 від 13.09.2013р. на суму 5901,20грн., № 420 від 16.09.2013р. на суму 5011,10грн., № 424 від 18.09.2013р. на суму 4765,80грн.
Всі перелічені обставини і стали підставою для звернення ФОП ОСОБА_3 до господарського суду Одеської області з даним позовом до ПП "Артек-Союз", в якому, окрім стягнення з відповідача основного боргу в сумі 130 741,01 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача 762,95 грн. - 3% річних та 3 007,04 грн. - інфляційних нарахувань.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
В силу вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Як зазначено сторонами, між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 270112 від 27.01.2012р., але останній втрачено сторонами. При цьому, представники сторін в судових засіданнях наполягали на відсутності існування між сторонами будь-яких інших договірних відносин, ніж як за договором поставки № 270112 від 27.01.2012р.; відсутності існування між сторонами будь-яких бездоговірних відносин.
З огляду на відсутність в матеріалах справи самого договору поставки № 270112 від 27.01.2012р., суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Згідно п. 2.5.-1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" частиною першою статті 35 ГПК передбачено можливість звільнення від доказування перед судом обставин, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. У застосуванні відповідної норми господарським судам необхідно враховувати таке. Визнання обставин може здійснюватися учасниками судового процесу: в письмовій формі шляхом зазначення про таке визнання у позовній заяві, відзиві на позовну заяву, поданих суду заяві, клопотанні, листі тощо; в усній формі під час надання суду усних заяв, клопотань і пояснень; у такому разі про визнання обставин зазначається у протоколі судового засідання. За необхідності суд може зажадати від учасника судового процесу подання відповідної заяви, клопотання, пояснення в письмовій формі. Про визнання обставин може свідчити й зміст поданих суду письмових документів: претензій та відповідей на них, листів та інших письмових звернень учасників судового процесу один до одного (наприклад, лист, надісланий у відповідь на претензію, в якому зазначається про повне або часткове визнання заявленої до стягнення заборгованості). Сама лише відсутність заперечень учасника судового процесу щодо тих чи інших обставин (наприклад, неподання відзиву на позовну заяву) не свідчить про визнання ним таких обставин: "мовчазне" визнання обставин зі змісту процесуального закону не випливає. Не передбачено законом й можливості відмови учасника судового процесу від раніше здійсненого ним визнання обставин. Визнання обставин учасниками судового процесу не є для господарського суду обов'язковим та остаточним. Суд може не прийняти такого визнання, якщо: визнана обставина викликає сумнів у її достовірності, тобто у тому чи відповідає вона дійсності, оскільки не узгоджується з іншими обставинами, вже з'ясованими в тій же справі, або такими, що мають для останньої преюдиціальне значення; сумнівною є добровільність визнання певних обставин, оскільки воно вчинене даним учасником судового процесу під впливом помилки, обману або ж погрози чи насильства, інших протиправних дій. За наявності відповідних сумнівів суд вправі зажадати від учасників судового процесу доведення обставин за загальними правилами статей 4 3, 32 - 34 ГПК. Обставини, визнані учасниками судового процесу і відображені в судових рішеннях, є преюдиціальними в розумінні частини третьої статті 35 ГПК (див. підпункт 2.6 цього пункту).
З огляду на письмові пояснення представника позивача, які наявні в матеріалах справи, та усні пояснення представників сторін, надані в судових засіданнях у розумінні вищенаведених норм, суд вважає встановленим факт існування між сторонами договірних відносин на підставі договору поставки № 270112 від 27.01.2012р., зазначений факт також підтверджують наявні в матеріалах справи виписки по рахунку ФОП ОСОБА_3 № НОМЕР_2 щодо розрахунків з контрагентом ПП "Артек-Союз", в яких, сплачуючи за отриманий товар, відповідач в призначеннях платежу посилався на договір поставки № 270112 від 27.01.2012р.
Що стосується наявних в матеріалах справи видаткових накладних, то суд, дослідивши останні, та, приймаючи до уваги посилання сторін на той факт, що між сторонами не існувало будь-яких інших договірних відносин, ніж як за договором поставки № 270112 від 27.01.2012р., та не існувало будь-яких бездоговірних відносин, вважає, що видаткові накладні складено саме на виконання договору поставки № 270112 від 27.01.2012р.
У відповідності зі ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до п.1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 270112 від 27.01.2012р., відповідно до якого у позивача виникли зобов'язання щодо поставки товару відповідачу, а у відповідача - щодо розрахунку за поставлений позивачем товар.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи видаткових накладних, в період з лютого 2012р. по вересень 2013р. позивач - на виконання вимог договору поставки № 270112 від 27.01.2012р. - поставив відповідачу товар на загальну суму 1 280 741,01 грн.
Зазначені накладні підписані повноважними представниками сторін та свідчать про факт здійснення господарських операцій.
Разом з тим, відповідач свої зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати товару виконав частково, сплативши вартість товару на суму 950 000 грн., що підтверджується виписками по рахунку ФОП ОСОБА_3 № НОМЕР_2 щодо розрахунків з контрагентом ПП "Артек-Союз", наявними в матеріалах справи, та не заперечується сторонами.
Також, як зазначено сторонами та вбачається з виписок по рахунку позивача № НОМЕР_2 щодо розрахунків з контрагентом ПП "Артек-Союз", на підставі договорів про переуступку боргу:
- від 17.05.2012р. ПП „Респект Крим" 17.05.2012р. сплатило борг ПП "Артек-Союз" перед ФОП ОСОБА_3 за договором поставки № 270112 від 27.01.2012р. на суму 100 000грн.,
- № 26/10/12/35 від 26.10.2012р., № 19/10/12/40 від 19.10.2012р., № 1 від 09.10.2012р., № 49 від 28.09.2012р. та № 12/11/12/39 від 12.11.2012р. ПП „Збалансоване харчування" сплатило борг ПП "Артек-Союз" перед ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 100 000грн., а саме: 29.10.2012р. - 30 000грн., 26.10.2012р. - 10 000грн., 10.10.2012р. - 20 000грн., 01.10.2012р. - 20 000грн., 13.11.2012р. - 20 000грн.
Таким чином, основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 130 741,01 грн. (1 280 741,01грн. - 950 000грн. - 200 000грн.)
При цьому, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на відсутність заборгованості перед позивачем з огляду на те, що за договором поставки № 270112 від 27.01.2012р. йому було поставлено товару лише на суму 1 150 000грн., оскільки наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних, оригінали яких оглянуто судом в судових засіданнях, свідчать про те, що в період з лютого 2012р. по вересень 2013р. відповідачем отримано від позивача товару саме на суму 1 280 741,01грн.
Враховуючи встановлення судом факту здійснення позивачем поставки товару відповідачу та підтвердження факту існування заборгованості за нього, господарський суд вважає цілком обґрунтованими позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 про стягнення з ПП "Артек-Союз" 130 741,01 грн. заборгованості за товар, поставлений на виконання договору поставки № 270112 від 27.01.2012р.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 762,95 грн. - 3 % річних та 3 007,04 грн. - інфляційних нарахувань за період з 24.08.2015р. по 02.11.2015р.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Водночас, вимогами ч.2 ст.530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлено матеріалами справи, з огляду на втрату договору поставки, позивач 13.08.2015р. звернувся до відповідача з претензією про оплату 150 741,01грн. заборгованості за поставлений товар на підставі договору поставки № 270112 від 27.01.2012р., але відповідач, отримавши зазначену претензію 13.08.2015р., сплатив того ж дня лише 20 000грн., при цьому 130 741,01грн. залишились несплаченими і на протязі 10 днів з моменту отримання претензії.
Враховуючи, що претензію отримано відповідачем 13.08.2015 р., зобов'язання по сплаті боргу у відповідача виникло 24.08.2015 р.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Здійснений позивачем розрахунок нарахованих відповідачу 3% річних з 24.08.2015р. по 02.11.2015р. - 762,95грн., перевірено господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача, а також умовам чинного законодавства.
Також, відповідно до ст. 625 ЦК України, позивачем здійснено розрахунок інфляційних нарахувань за період з 24.08.2015р. по 02.11.2015р., згідно з яким сума інфляційних нарахувань становить 3 007,04грн.
Судом - при перевірці розрахунку інфляційних нарахувань за допомогою системи „Ліга-Закон" - за даними, вказаними позивачем щодо періоду нарахування, здійснено власний розрахунок суми інфляційних нарахувань та встановлено його в сумі 1 268,32грн.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача 130 741,01 грн. - основного боргу за договором поставки № 270112 від 27.01.2012р., 762,95грн. - 3% річних та 1268,32грн. - інфляційних нарахувань.
На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного підприємства "Артек-Союз" (65017, м. Одеса, вул. Бреуса, буд. 26/2, код ЄДРПОУ 30741489) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 130 741 (сто тридцять тисяч сімсот сорок одна) грн. 01 коп. - основного боргу, 762 (сімсот шістдесят дві) грн. 95 коп. - 3 % річних, 1 268 (одна тисяча двісті шістдесят вісім) грн. 32 коп. - інфляційних нарахувань та 1 991 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто одна) грн. 63 коп. - витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 18 грудня 2015 р.
Суддя Ю.І. Мостепаненко