про зупинення провадження у справі
"14" грудня 2015 р.Справа № 916/3187/15
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі Л.М. Ільєвій
за участю представників:
від позивача - Добров Р.М.,
від відповідачів:
1) ПАТ „Банк „Кліринговий дім" - Воробйов В.В.,
2) Одеського міського управління юстиції в особі Реєстраційної служби - не з'явився,
від третіх осіб:
1) Одеської міської ради - Штоля А.О.,
2) ОСОБА_6 - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Публічного акціонерного товариства „Банк „Кліринговий дім", Одеського міського управління юстиції в особі Реєстраційної служби, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Одеська міська рада та на стороні відповідача - ОСОБА_6, про скасування запису про державну реєстрацію права власності, витребування нежитлових приміщень та виселення з нежитлових приміщень, -
Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до АТ „Банк "Кліринговий дім" про:
- скасування запису про державну реєстрацію права власності за АТ „Банк "Кліринговий дім" на нежитлові приміщення загальною площею 312,3 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1;
- витребування у АТ „Банк "Кліринговий дім" нежитлових приміщень підвалу загальною площею 67,6 кв.м та нежитлових приміщення горища загальною площею 66,6 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;
- виселення АТ „Банк „Кліринговий дім" з нежитлових приміщень підвалу загальною площею 67,6 кв.м та нежитлових приміщень горища загальною площею 66,6 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради; посилаючись на наступне.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що нежитлові приміщення підвалу загальною площею 67,6 кв.м та приміщення горища загальною площею 66,6 кв.м, відображені у технічному паспорті від 16.07.2007 року, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси. При цьому позивач наголошує, що територіальною громадою м. Одеси було у встановленому законом порядку набуто право власності на вищезазначені нежитлові приміщення. Проте, право власності територіальної громади м. Одеси на вищевказані нежитлові приміщення загальною площею 134,2 кв.м. оспорювалось з боку ОСОБА_8
Так, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15.06.2007 р. по справі № 2-6295/07 за ОСОБА_8 було визнано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 312,3 кв.м, до якого увійшли нежитлові приміщення загальною площею 134,2 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28.10.2008 р. по справі № 2-6295/07 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.06.2007 р. по справі № 2-6295/07 було скасоване за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.03.2012 р. справу № 2-2553/11 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_10, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору ПАТ „Банк „Кліринговий Дім" про визнання договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 27.04.2007 р. дійсним та визнання права власності на нежиле приміщення було залишено без розгляду.
За ствердженнями позивача, у ОСОБА_8 не виникло право власності на нежитлове приміщення загальною площею 312,3 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а отже не виникло й право власності на нежитлові приміщення, загальною площею 134,2 кв.м, які є їх частиною.
В подальшому згідно з договором купівлі-продажу від 17.07.2007 р., посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 17.07.2007 р. Гарською В.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 3157 ОСОБА_8 передала у власність, а ОСОБА_6 прийняв у власність нежитлове приміщення загальною площею 312,3 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
У відповідності до договору купівлі-продажу від 27.12.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 27.12.2007 р. Шабаніною О.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 10 072, ОСОБА_6 було відчужено на користь АБ „Кліринговий дім" нежитлове приміщення загальною площею 312,3 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Як стверджує позивач, станом на теперішній час зазначене спірне приміщення знаходиться у віданні АБ „Кліринговий дім". Адже, ОСОБА_8 не набула права власності на спірне приміщення на підставі рішення суду, таким чином не мала права на його відчуження на користь ОСОБА_6, в свою чергу ОСОБА_6 також не набув права власності на спірні приміщення, у зв'язку з чим не мав права на відчуження цих приміщень на користь АБ „Кліринговий дім".
Крім того, позивач зауважує, що рішенням Апеляційного суду Одеської області від 28.05.2012 року по справі № 22-ц/1590/3144/2012 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_9 та скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14.11.2011 року, згідно якого ОСОБА_12, ОСОБА_8 та АКБ „Кліринговий дім" визнали недійсним договір купівлі-продажу квартири першого поверху № 4 у будинку АДРЕСА_1.
Отже, за ствердженнями позивача, частина вищевказаних приміщень загальною площею 312 кв.м у формі квартири першого поверху № 4 належать на праві приватної власності ОСОБА_9.
Стосовно права власності Одеської міської ради відносно нежитлових приміщень підвалу загальною площею 67,6 кв.м та приміщень горища загальною площею 66,6 кв.м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, то позивач посилається на те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 р. № 311 „Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" був затверджений перелік державного майна України, яке передавалося до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). На підставі цієї постанови Одеською обласною радою народних депутатів було прийнято рішення від 25.11.1991 р. № 266-ХХІ „Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області", згідно якого весь нежитловий фонд рад був переданий у комунальну власність, а відтак єдиним та непорушним власником нежитлових приміщень горища та підвалу, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, є саме територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради. Тобто представник позивача зазначає, що нежитлові приміщення підвалу загальною площею 67,6 кв.м та приміщення горища загальною площею 66,6 кв.м є об'єктом комунальної власності територіальної громади м. Одеси саме на підставі рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 р. № 266-ХХІ. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Тим більш за ствердженнями позивача, Територіальною громадою м. Одеси в особі уповноважених нею органів не надавалось жодної згоди на вибуття з комунальної власності нежитлових приміщень підвалу загальною площею 67,6 кв.м та горища загальною площею 66,6 кв.м.
Поряд з вказаним позивач вказує, що в провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала справа № 1522/12073/12 за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, за участю третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Одеської міської ради, як безпосереднього власника, до ОСОБА_8 ОСОБА_6, ПАТ „Кліринговий дім" про визнання договору купівлі-продажу недійсним витребування майна та усунення перешкод у користуванні і за зустрічним позовом ПАТ „Банк Кліринговий дім" до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, ОСОБА_8, ОСОБА_6 про визнання права власності.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17.10.2013 року по справі № 1522/12073/12 у задоволені позовних вимог Департаменту було відмовлено у повному обсязі, зустрічний позов задоволено у повному обсязі.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.07.2014 року касаційну скаргу Департаменту було задоволено частково, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25.12.2013 р., якою залишено без змін, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17.10.2013 року по справі № 1522/12073/12, скасовано, а вказану справу було направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При повторному розгляді справи Апеляційним судом Одеської області прийнято рішення від 09.12.2014 року, яким скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17.10.2013 р. в частині задоволення зустрічного позову ПАТ „Банк „Кліринговий дім" до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання права власності та відмовлено у задоволенні зустрічної позовної заяви ПАТ „Банк „Кліринговий дім".
Вищим спеціалізованим судом чітко вказано, що заявлені позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про витребування вищевказаного майна загальною площею 312,3 кв.м у ПАТ „Банк „Кліринговий дім" не підлягали задоволенню у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів щодо права власності на це спірне майно, оскільки більша його частина сформувалася із переобладнаних раніше житлових квартир, які не могли входити до нежитлового фонду, а отже не можуть бути об'єктом права комунальної власності із приводу якого заявлялися позовні вимоги, тому витребування його у цілісному стані не можливо.
Так, позивач зазначає, що вимоги стосовно витребування частини спірного приміщення не заявлялися у позові, а саме витребування нежитлових приміщень підвалу загальною площею 67,6 кв.м та приміщення горища загальною площею 66,6 кв.м у цілому нежитловому приміщенні площею 312,3 кв.м, які завжди були нежитловими та не мали жодного відношення до переобладнаних квартир, а відтак є об'єктом комунальної власності територіальної громади м. Одеси на підставі рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 р. № 266-ХХІ. Таким чином, позивач вказує, що спірний об'єкт є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси, тому Департамент як уповноважений орган Одеської міської ради управляти комунальним майном вимагає захисту права комунальної власності територіальної громади м. Одеси у судовому порядку та просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.07.2015 р. позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/3187/15, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду. Також вказаною ухвалою господарського суду Одеської області від 31.07.2015 р. до участі у справі № 916/3187/15 залучено Одеську міську раду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
Третя особа - Одеська міська рада під час розгляду справи позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву (а.с. 91-92). Зокрема, відповідач вказує, що 27.12.2007 р. АБ „Кліринговий дім" уклав з гр. ОСОБА_6 (продавець) договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 312,3 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та прийняв його згідно акту приймання-передачі 27.12.2007 р. Правочин зареєстровано в Державному реєстрі правочинів, витяг 5256982 від 27.12.2007 р., номер правочину 2616228; право власності на нерухоме майно зареєстроване за Банком в КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" 15 січня 2008 року за реєстр. номером 19526562, про що здійснено запис за № 407 в книзі 70неж-187, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 15 січня 2008 року. Вказане нежитлове приміщення придбане банком за ціною 5065100,00 грн. без ПДВ. Як вказує відповідач, на дату укладення договору продавець надав витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно № НОМЕР_2, видане 14 грудня 2007 року КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", наразі до дати укладення договору купівлі-продажу нежитлове приміщення знаходилось в іпотеці у ВАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк, згідно іпотечного договору, посвідченого 25 липня 2007 року Гарською В.В. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №3293. Вищевказаним нотаріусом була накладена заборона на відчуження, що зареєстровано в реєстрі за № 102. Так, відповідач вказує, що нежитлове приміщення забезпечувало зобов'язання ОСОБА_6 (продавця) за кредитними договорами №235/07ф-5 та №236/07ф-5 від 25.07.2007 р. по поверненню кредиту в розмірі по 145000,00 доларів США по кожному. Приміщення належало ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 17.07.2007 року, за яким ОСОБА_8 продала вищезазначене нежитлове приміщення ОСОБА_6, та право власності до якого перейшло на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17 липня 2007 року, посвідченого 17 липня 2007 року Гарською В.В. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 3157. При цьому право власності на нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_6 в КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" 19 липня 2007 року за реєстр. номером 19526562, про що зроблено запис за № 407 в книзі ббнеж-25, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15288177 від 19 липня 2007 року. До того ж право власності ОСОБА_8 було встановлено рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15.06.2007 року, яким визнано за ОСОБА_8 право власності на нежитлове приміщення загальною площею 312,3 кв.м по АДРЕСА_1. До того ж за ствердженнями відповідача, на дату укладання договору між ОСОБА_6 та АБ „Кліринговий дім" 27.12.2007 року вказане рішення суду було чинним, ніким не оскаржувалось. Тобто на момент укладання договору між ОСОБА_6 та АБ „Кліринговий дім" ОСОБА_6 володів та розпоряджався нежитловим приміщенням по АДРЕСА_1 на законних підставах. Тому відповідач вважає, що договір купівлі-продажу від 27.12.2007 р. був укладений відповідно до вимог законодавства, яке діяло на момент оформлення угоди. Наразі відповідач зауважує, що немає ніяких доказів того, що нежитлове приміщення площею 312,3 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 коли-небудь належало на праві власності територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради. Вказане приміщення в минулому складалось з кількох квартир, які належали на праві приватної власності громадянам ОСОБА_9 і ОСОБА_10 та шляхом переобладнання були переведенні рішенням суду в нежитлове приміщення. Більш того, горище та чердак з'явилися тільки в 2007 році шляхом перебудови приміщення, а тому ніяк не могли належать на праві власності територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради з 1991 року, як вказано позивач у позові. Таким чином, відповідач вважає заявлені Департаментом вимоги про повернення у власність територіальної громади м. Одеси нежитлових приміщень площею 67,6 та 66,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, безпідставними та незаконними. Відповідач наголосив, що вимоги власника про витребування майна від добросовісного набувача є безпідставними, так як не доведено і не доказано, що крім АБ „Кліринговий дім" є інший на законних підставах власник майна, а саме нежитлового приміщення площею 312,3 кв.м за адресою АДРЕСА_1. Поряд з цим відповідач вказує, що окремо від нежитлового приміщення площею 312,3 кв.м нежитлові приміщення горища та підвалу площею 67,6 і 66,6 кв.м відповідно не існували та не були ніяким чином зареєстровані. За таких обставин, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи те, що заявлені позивачем вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права власності за АТ „Банк "Кліринговий дім" на нежитлові приміщення загальною площею 312,3 кв.м стосуються саме органу у сфері державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а не банку, господарський суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі Одеського міського управління юстиції в особі Реєстраційної служби. Крім того, з огляду на те, що позивачем оспорюється правомірність набуття Банком права власності за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 27.12.2007 р., укладеним Банком з гр. ОСОБА_6, суд дійшов висновку про те, що рішення суду по даній справі може вплинути на права або обов'язки ОСОБА_6 щодо відповідача.
Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 21.09.2015 р. до участі у справі № 916/3187/15 було залучено в якості відповідача Одеське міське управління юстиції в особі Реєстраційної служби та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_6, також розгляд справи відкладено.
В засіданні суду 09.12.2015 р. оголошувалась перерва до 14.12.2015 р. в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 14.12.2015 р. представником позивача було надано суду для залучення до матеріалів справи засвідчену копію інвентаризаційної справи від 16.12.1964 р. стосовно об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1. При цьому представник зазначив, що з вказаної інвентаризаційної справи станом на 1964 р. вбачається, що приміщення підвалу існувало до вибуття його з власності територіальної громади м. Одеси.
В свою чергу представником відповідача - ПАТ „Банк „Кліринговий дім" наполягав на проведенні будівельно-технічної експертизи для встановлення, чи є ті приміщення, які зображені в технічному паспорті, саме тими спірними приміщеннями, які були придбані відповідачем.
Вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність призначення будівельно-технічної експертизи по справі з наступних підстав.
В силу приписів ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу".
Відповідно до статті 1 Закону України „Про судове експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.
В п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання призначення судових експертиз" від 27.11.2006 р. N 01-8/2651 та в п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 4 „Про деякі питання практики призначення судової експертизи" вказується на те, що судова експертиза повинна призначатися у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Так, для визначення періоду будівництва спірних приміщень, а також визначення можливості виділення спірних приміщень підвалу та горища в окремі, на думку суду, необхідні спеціальні знання в будівельній галузі та технічній галузі.
Відповідно до п. 5.1 розділу ІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (із змінами та доповн., внесеними Наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р.), основними завданнями будівельно-технічної експертизи, зокрема, є: визначення відповідності розробленої проектно-технічної та кошторисної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт та побудованих об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт, окремих елементів об'єктів нерухомого майна, конструкцій, виробів та матеріалів проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення та перевірка обсягів та вартості виконаних будівельних робіт і складеної звітної документації проектно-кошторисній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення групи капітальності, категорії складності, ступеня вогнестійкості будівель і споруд та ступеня будівельної готовності незавершених будівництвом об'єктів; визначення технічного стану будівель, споруд та інженерних мереж, причин пошкоджень та руйнувань об'єктів та їх елементів; визначення вартості будівельних робіт, пов'язаних з переобладнанням, усуненням наслідків залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу тощо; визначення можливості розподілу об'єктів нерухомого майна, розробка варіантів розподілу; визначення різних видів вартості будівель, споруд, їх частин, а також іншого нерухомого майна.
З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає за необхідне призначити по справі будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз як компетентній установі, спеціалісти якої володіють спеціальними знаннями.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках призначення господарським судом судової експертизи.
Таким чином, у зв'язку з призначенням судової будівельно-технічної експертизи суд вважає за необхідне зупинити провадження у даній справі.
Керуючись ст. 41, п. 1 ч. 2 ст. 79, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Призначити по справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити проведення якої доручити спеціалістам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 21), попередивши їх про кримінальну відповідальність згідно ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.
2. На вирішення судової експертизи поставити наступні питання:
а) чи є приміщення підвалу і горища будинку за адресою: АДРЕСА_1, частиною нежитлового приміщення площею 312,3 кв.м, що належить ПАТ „Банк „Кліринговий дім"?;
б) в який період виникли або побудовані спірні приміщення горища та підвалу за адресою: АДРЕСА_1?;
в) в який період було побудовано належне ПАТ „Банк „Кліринговий дім" нежитлове приміщення площею 312,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1?;
г) чи є можливість приведення в первісний стан побудованих раніше приміщень підвалу та горища за адресою: АДРЕСА_1?;
д) чи є технічна можливість виділення підвалу та горища за адресою: АДРЕСА_1, в окремі приміщення?
3. Надати експертам для проведення експертизи копії матеріалів справи.
4. Витрати по проведенню експертизи покласти на Публічне акціонерне товариство „Банк „Кліринговий дім" (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 5-А; код ЄДРПОУ 21665382).
5. Провадження у справі № 916/3187/15 зупинити до закінчення проведення судової будівельно-технічної експертизи.
Ухвалу в частині зупинення провадження у справі може бути оскаржено у 5-ти денний термін з дня її прийняття.
Суддя В.С. Петров