ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.12.2015Справа №910/27512/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЗТ МИРНЕ»
до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Подільський господар»
про визнання поруки припиненою
суддя Пукшин Л.Г.
Представники:
від позивача Бойко Р.В. - представник за довіреністю від 13.11.15
від відповідача Мельник М.В. - представник за довіреністю № 320/03 від 07.12.15
від третьої особи не з'явились
В судовому засіданні 16.12.2015, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АТЗТ МИРНЕ» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» про визнання поруки припиненою.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30.01.2014 між Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Подільський господар» було укладено кредитний договір № 01/04-2014, на підставі якого банк надав позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 187 500 000,00 грн., зі строком користування до 29.12.2023 та з процентною ставкою 12 % річних. В рахунок забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором, 30.01.2014 між Відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТЗТ МИРНЕ" було укладено договір поруки № 03/04-2014, який діє до повного припинення усіх зобов'язань боржника за кредитним договором. За доводами позивача, в договорі поруки вказано, що він діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором та цим Договором або до моменту припинення поруки з інших підстав, визначених законодавством України. А отже таке твердження не може розглядатися як встановлення строку дії договору поруки, що підтверджується Постановою Пленуму ВСУ №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин"- абз.4 п.24.
У п. 5 кредитного договору від 30.01.2014 року №01/04-2014, зазначено, що не зважаючи на інші положення цього договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та іншої заборгованості за цим договором у випадках і в тому числі невиконання позичальником будь яких умов договору. Для реалізації цього права банк надсилає письмове повідомлення позичальнику із відповідною вимогою. Після спливу 30 календарних днів та за умови, що порушення не усунуте, на 31 календарний день після направлення Позичальнику такої вимоги строк повернення кредиту вважається таким, що настав і Позичальник зобов'язаний сплатити наявну заборгованість за кредитом в повному обсязі.
За твердженням позивача, оскільки, вимога про сплату надіслана боржнику 30 грудня 2014 року то строк її виконання відповідно закінчувався 31 січня 2015 року. Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК, вимога до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинна бути пред'явлена у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням. Відтак, позивач, вважає що термін звернення до суду у ПАТ «Брокбізнесбанк» минув. Крім іншого, позивач зазначає, що вимога до поручителя надіслана 16 лютого 2015 року, строк її виконання відповідно закінчувався 16 березня 2015 року. У відповідності до вимог ч. 4 ст. 559 ЦК якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. А відтак, за доводами позивача термін звернення ПАТ «Брокбізнесбанк» з позовною заявою до поручителя з урахуванням ч. 4 ст. 55 9 ЦК України закінчився 31.01.2015. З огляду на зазначене просить суд визнати поруку, що виникла на підставі договору від 30.01.2014 № 03/04-2014 припиненою з 31.01.2015.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.10.2015 порушено провадження у справі № 910/27512/15 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 18.11.2015.
Даною ухвалою, на підставі ст. 27 ГПК України, суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Подільський господар».
У судове засідання, призначене на 18.11.2015, з'явився представник позивача, однак вимоги ухвали суду не виконав, витребуваних судом документів не надав.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою суду від 18.11.2015 розгляд справи було відкладено до 16.12.2015.
У судове засідання 16.12.2015 з'явилися представники позивача та відповідача. Третя особа повторно не забезпечила явку уповноваженого представника, вимоги ухвали суду не виконала, про причини неявки суд не повідомила.
Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених у відзиві та проси суд задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву відповідно до якого проти позовних вимог заперечував. Так, за доводами відповідача кредитним договором встановлено строк виконання зобов'язання до 29.12.2023, а тому твердження позивача про припинення правовідносин за договором поруки з підстав не пред'явлення позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки не відповідають дійсності. Також відповідач зазначив, що останнім не було пропущено шестимісячного строку для пред'явлення позовної вимоги до поручителя, оскільки 26.12.2014 направив на адресу третьої особи вимогу про погашення заборгованості, та повідомив, що у разі не виконання зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором протягом 30 календарних днів з моменту отримання вимоги, на 31 календарний день термін погашення кредиту буде вважатися таким що настав. Вказана вимога була отримана третьою особою 30.12.2014, про що свідчить долучене до відзиву рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Крім цього, відповідач зазначив, що позовну заяву про стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором було подано до Господарського суду Хмельницької області 23.07.2015 р., на підтвердження чого долучено копію позовної заяви з доказами направлення та отримання. З огляду на зазначене, відповідач просить суд відмовити у позові повністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
30 січня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» (надалі - банк, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Подільський господар» (надалі - позичальник, третя особа) було укладено кредитний договір № 01/04-2014 (надалі - кредитний договір).
Відповідно до п.п. 1.2., 1.3, 1.4. кредитного договору кредит надається банком позичальнику у вигляді невідкладної кредитної лінії з лімітом у розмірі 187 500 000,00 грн, який змінюється і встановлюється для кожного періоду дії цього договору окремо та зі строком користування до 29.12.2023 та з процентною ставкою 12 % річних.
Як вбачається із матеріалів справи, в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором, 30.01.2014 між Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТЗТ МИРНЕ» (надалі - поручитель, позивач) було укладено договір поруки № 03/04-2014 (надалі - договір поруки).
Відповідно до п. 1.1 договору поруки порукою за цим договором забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником (в тому числі повного виконання) кожного і всіх його боргових зобов'язань у розмірі, валюті, строки та порядку встановленому кредитним договором.
У п. 5.1. договору поруки передбачено, що цей договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором та цим договором або до моменту припинення поруки з інших підстав, визначених законодавством.
За доводами позивача, відповідачем не пред'явлено позовну заяву до поручителя, у строки визначені ч.4 ст. 559 ЦК України, а тому просить суд визнати поруку, яка виникла на підставі договору поруки № 03/04-2014 припиненою з 31.01.2015.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, положення яких кореспондуються із нормами статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Положеннями частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Так, посилаючись на вищезазначену норму чинного законодавства, позивач стверджує про припинення договору поруки з 31.01.2015, оскільки вказана дата є останнім днем для пред'явлення кредитором вимоги до поручителя.
Проте, такі доводи позивача визнаються судом безпідставними, з огляду на таке.
Норми чинного Цивільного кодексу України свідчать про те, що в першу чергу сторони мають право самостійно в договорі поруки визначати строк для пред'явлення вимог до поручителя. За відсутності відповідної договірної умови слід застосовувати строки, передбачені у ч. 4 ст. 559 ЦК України. Законний строк може бути різної тривалості: 6 місяців - для зобов'язань з визначеним строком виконання та 1 рік - для зобов'язань, строк виконання яких не визначений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
За своєю правовою природою строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим).
Як випливає із ч. 4 ст. 559 ЦКУ в межах зазначеного строку кредитор повинен звернутися до поручителя з вимогою про примусове виконання взятого ним зобов'язання.
Виходячи із того, що строк поруки не є строком для захисту порушеного права, а строком існування (дії) самого зобов'язання поруки (преклюзивність строку), варто зазначити, що і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.
Як вбачається із матеріалів справи, умовами кредитного договору визначено строк виконання основного зобов'язання, зокрема, згідно з п. 1.3., термін повернення заборгованості за кредитом встановлений до 29.12.2023.
Також не відповідають дійсності доводи позивача щодо не пред'явлення позовної вимоги до поручителя протягом 6 місяців з моменту настання основного зобов'язання.
Зокрема, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було направлено на адресу третьої особи вимогу № 969/056-хм від 29.12.2014 р., якою вимагав погасити прострочену заборгованість за кредитним договором. Також у зазначеній вимозі, відповідач повідомив, що у випадку, якщо протягом 30 календарних днів з моменту отримання ТОВ «Подільський господар» цієї вимоги, зобов'язання по погашенню простроченої заборгованості не будуть виконанні, на 31 календарний день термін погашення кредиту буде вважатися таким, що настав і позичальнику необхідно достроково погасити всю заборгованість за кредитним договором.
Вказана вимога була отримана третьою особою 30.12.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 3044000012376, копія якого міститься у матеріалах справи.
Відповідно до 4.ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
У постанові Верховного суду України від 17.09.2014 № 6-53цс14, зазначено, що виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).
Право на дострокове погашення кредиту, сторонами також передбачено у п. 5.1 кредитного договору.
Оскільки, як зазначає відповідача, позичальником не було виконані вимоги щодо погашення заборгованості за кредитним договором у строк до 30.01.2015 (30 календарних днів з моменту отримання вимоги), то відповідно з 31.01.2015 настав термін погашення кредиту, а відтак обов'язок позичальника достроково погасити всю заборгованість за кредитним договором.
Відповідачем також реалізоване право щодо пред'явлення вимоги до поручителя за невиконання боржником (позичальником) договірних зобов'язань. Зокрема, як свідчать матеріали справи, ПАТ «Брокбізнесбанк» звернувся з позовною заявою від 22.07.2015 до ТОВ «Подільський господар» та ТОВ « АТЗТ Мирне» про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вказана позовна заява була направлена до Господарського суду Хмельницької області 23.07.2015, про що свідчить фіскальний чек від 23.07.2015 та отримана судом 27.07.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 2900723018054.
З огляду на зазначене, судом встановлено, що відповідачем в межах строку, визначеного ч. 4 ст. 559 ЦК України пред'явлено вимогу у вигляді позовної заяви до поручителя щодо погашення заборгованості за договором.
Таким чином, суд дійшов висновку, про відсутність підстав вважати зобов'язання за договорами поруки припиненими у розумінні частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
В порядку передбаченому ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зважаючи на наведене вище позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог відмовити
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 21.12.2015.
Суддя Пукшин Л.Г.