ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.12.2015Справа №910/28714/15
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., при секретарі судового засідання Нечай О.Н., розглянув у відкритому судовому засіданні
справу № 910/28714/15
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд», м. Київ,
до повного товариства «Ломбард» Діамантовий Дім» товариства з обмеженою відповідальністю «Діамант-Т» і Компані», м. Київ,
про стягнення 177 565,18 грн.,
за участю представників:
позивача - Орлова О.Г. (довіреність від 19.06.2015 № 185);
відповідача - Тополенко О.В. (директор).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до повного товариства «Ломбард» Діамантовий Дім» товариства з обмеженою відповідальністю «Діамант-Т» і Компані» (далі - ПТ «Ломбард») про стягнення: 140 333,56 грн. основного боргу за договором фінансового лізингу від 25.03.2013 № 969/03/13-В (далі - Договір); 21 049,96 грн. штрафу; 13 845,65 грн. пені; 816,55 грн. 3% річних; 1 519,46 грн. втрат від інфляції, а всього 177 565,18 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2015 порушено провадження у справі № 910/28714/15 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.12.2015.
Представник позивача у судовому засіданні 15.12.2015 надав пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача надав пояснення по суті спору; проти задоволення позовних вимог не заперечував; подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів.
У судовому засіданні 15.12.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складався протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,
25.03.2013 Товариством (лизингодавець) та ПТ «Ломбард» (лізингоодержувач) було укладено Договір, за умовами якого:
- лізингодавець набуває у власність і передає на умовах фінансового лізингу в платне користування з правом викупу майно (предмет лізингу), найменування і характеристики якого вказані у специфікації (додаток № 2 до Договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу, оплачувати лізингові платежі, зазначені у графіку внесення лізингових платежів (додаток № 1 до Договору), а також інші платежі відповідно до умов Договору (пункт 1.1 Договору);
- загальна вартість предмету лізингу - 550 994 грн., а загальна сума лізингових платежів - 741 272,22 грн. (пункти 3.3 та 8.1 преамбули Договору);
- всі платежі за Договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Лізингоодержувач зобов'язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставлення та отримання рахунків лізингодавця. У разі необхідності рахунки на оплату можуть надаватися лізингодавцем по факсу та/або на e-mail лізингоодержувача. Лізингові платежі включають: платежі в погашення (компенсацію) вартості предмета лізингу і винагороду (комісію) лізингодавця за наданий в лізинг предмет лізингу (пункт 2.1 Договору);
- Договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань за Договором (пункт 10 преамбули Договору).
Додатками № 1 та № 2 до Договору сторонами було погоджено специфікацію предмету лізингу та графіки лізингових платежів.
Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - начальником управління обслуговування клієнтів Красюк Вікторією Вікторівною, та від відповідача -директором Овсянніковим Віктором Володимировичем, який діяв на підставі статуту, та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.
Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 806 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Частинами першою-другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено що фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Отже, укладений позивачем і відповідачем договір за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На виконання умов Договору позивач придбав предмет лізингу, а саме автомобіль Volkswagen Touareg (2013 року випуску; шасі № WVGZZZ7PZDD029223; двигун № CRC118087; реєстраційний номер АА1030МО; свідоцтво про реєстрацію ТЗ ААЕ 075086) та передав його відповідачу, що підтверджується актом приймання-передачі від 30.03.2013, який підписаний повноважними представниками сторін та скріплено печатками діючих юридичних осіб без зауважень.
ПТ «Ломбард» умови Договору зі сплати лізингових платежів виконувало належним чином, але з липня 2015 року взагалі припинило сплату.
Заборгованість відповідача перед позивачем із лізингових платежів складає 140 333,56 грн.
Відповідач доказів, що підтверджують сплату вказаних лізингових платежів суду не подав.
Разом з тим, ПТ «Ломбард» надало гарантійний лист від 15.12.2015 № 15/12/15, в якому вказало таке: відповідач просить вибачення за несвоєчасну оплату лізингових платежів; просить не розривати Договір та зобов'язується погасити заборгованість до 30.12.2015.
Також, відповідачем було підписано графік погашення заборгованості, відповідно до якого ПТ «Ломбард» зобов'язалося до 25.12.2015 сплатити 100 000 грн. позивачу та до 30.12.2015 - 77 565 грн.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 140 333,56 грн. боргу за Договором підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача: 13 845,65 грн. пені; 21 049,96 грн. штрафу; 1 519,46 грн. втрат від інфляції та 816,55 грн. 3% річних. Позивач визначає період прострочення з 06.07.2015 по 30.10.2015.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною четвертою статті 231 ГК України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Відповідно до підпункту 7.1.2 пункту 7.1 Договору у разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, крім пені, передбаченої підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 Договору, лізингоодержувач оплачує штраф в залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу від 2 до 10 днів - у розмірі 5% від суми простроченої заборгованості, від 11 до 20 днів - 10% від суми простроченої заборгованості, понад 20 днів - 15% від суми простроченої заборгованості.
Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені, 3% річних та штрафу, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні.
Що ж до втрат від інфляції, то слід вказати таке.
Позивач, здійснюючи розрахунок втрат від інфляції, не врахував за визначений період дефляцію.
Так, індекси інфляції за період з липня по жовтень 2015 року були такими: за липень - 99,0; серпень - 99,2; вересень - 102,3; жовтень - 98,7.
За розрахунком суду стягненню з відповідача підлягає 406,88 грн. втрат від інфляції, розмір яких визначено з урахуванням дефляції за визначений позивачем період (з 06.07.2015 по 30.10.2015).
Таким чином, стягненню з відповідача підлягає: 406,88 грн. втрат від інфляції, 816,55 грн. 3% річних, 21 049,96 штрафу та 13 845,65 грн. пені.
Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.
Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.
З огляду на викладене позов підлягає частковому задоволенню.
За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача про пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з повного товариства «Ломбард» Діамантовий Дім» товариства з обмеженою відповідальністю «Діамант-Т» і Компані» (02222, м. Київ, вул. Саксаганського, 106, оф. 15; 03217, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 93; ідентифікаційний код: 32911072) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» (04205, м. Київ, проспект Оболонський, 35-А, оф. 301; ідентифікаційний код: 37859096): 140 333 (сто сорок тисяч триста тридцять три) грн. 56 коп. основного боргу; 21 049 (двадцять одну тисячу сорок дев'ять) грн. 96 коп. штрафу; 13 845 (тринадцять тисяч вісімсот сорок п'ять) грн. 65 коп. пені; 816 (вісімсот шістнадцять) грн. 55 коп. 3% річних; 406 (чотириста шість) грн. 88 коп. втрат від інфляції та 2 646 (дві тисячі шістсот сорок шість) грн. 79 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.
Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Повне рішення складено 21.12.2015.
Суддя І.Д. Курдельчук