ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
17.12.2015Справа №910/28754/15
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., при секретарі судового засідання Нечай О.Н., розглянув у відкритому судовому засіданні
справу № 910/28754/15
за позовом приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс», м. Київ,
до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо», м. Київ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, м. Київ,
про стягнення 6 300 грн.,
без участі представників учасників процесу, у зв'язку з їх неявкою.
Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс» (далі - ПАТ «Європейський страховий альянс») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» (далі - ПАТ «СК«Вусо») 6 300 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2015 порушено провадження у справі; призначено судовий розгляд на 17.12.2015 та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1).
13.11.2015 позивач подав суду клопотання про повернення матеріалів справи без розгляду на підставі пункту 9 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Суд залишив вказане клопотання без задоволення, оскільки провадження у справі на момент подання клопотання вже було порушеним, тому підстав для застосування пункту 9 частини першої статті 63 ГПК України не вбачається.
09.12.2015 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову повністю, у зв'язку з тим, що ПАТ «СК «Вусо» перерахувало позивачу грошові кошти у сумі 6 300 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 02.11.2015 № 13658, до порушення провадження у справі.
Представники учасників процесу у судове засідання 17.12.2015 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду від 12.11.2015 позивач та третя особа не виконали.
Ухвалу про порушення провадження у справі Господарського суду міста Києва було надіслано учасникам процесу на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті такої ухвали та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 ГПК України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 17.12.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.
Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складався протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
02.06.2008 ПАТ «Європейський страховий альянс» (страховик) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ферреро Україна» (страхувальник) укладено договір страхування транспортних засобів № 1014803 (далі - Договір), відповідно до умов якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням, знищенням чи втратою автомобіля «Хюндай», державний реєстраційний № НОМЕР_1.
10.01.2015 о 17 год. 20 хв. у м. Києві по вул. Сагайдачного, 25 відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля та автомобіля «Опель», державний реєстраційний № НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України.
Постановою Подільського районного суду міста Києва від 03.02.2015 зі справи № 758/642/15-п ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення; накладено арешт у сумі 340 грн.
Позивачем від страхувальника було отримано 23.01.2015 повідомлення про подію із застрахованим автомобілем.
ПАТ «Європейський страховий альянс» склало страховий акт від 17.03.2015 № 24/15/50/ТР25/00/2 та розрахунок, відповідно до яких страхове відшкодування складає 6 300 грн.
На підставі зазначеного страхового акта позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив страхове відшкодування у сумі 6 300 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 14.05.2015 № 3171.
За приписами статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Статтею 1188 ЦК України встановлено, що шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме - шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, шадвану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 як страхувальника на момент ДТП була застрахована ПАТ «СК «Вусо» за полісом № АІ/2888564, відповідно до якого франшиза складає 0 грн.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
16.07.2015 ПАТ «Європейський страховий альянс» надіслало ПАТ «СК «Вусо» регресну вимогу № 1620/8, в якій просило перерахувати страхове відшкодування в порядку регресу.
Позивач у позовній заяві вказав про те, що відповідач залишив вказаний лист без відповіді та належного реагування, страхове відшкодування в порядку регресу не сплатив.
З огляду на викладене, ПАТ «Європейський страховий альянс» просило суд стягнути з відповідача 6 300 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
Разом з тим, ПАТ «СК «Вусо» подало суду докази перерахування страхового відшкодування в порядку регресу на користь позивача, а саме платіжне доручення від 02.11.2015 № 13658 на суму 6 300 грн.
Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.
Відповідно до пункту 4.4 Постанови № 18 господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 11 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому господарському суду слід мати на увазі, що оскільки відповідний орган не має права скасовувати та вносити зміни до раніше прийнятих ним індивідуальних правових рішень, тобто ненормативних правових актів, що є актами одноразового застосування і вичерпують свою дію фактом їхнього виконання (стосовно відповідних актів органів місцевого самоврядування про це зазначено також у Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009), то такі дії не свідчать про припинення існування предмета спору. Водночас юридична оцінка актів державних та інших органів, прийнятих з питань скасування та внесення змін до згаданих індивідуальних правових рішень, має здійснюватися господарським судом з урахуванням частини другої статті 4 ГПК України.
Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів.
Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Судом встановлено, що відповідач сплатив грошові кошти 02.11.2015, тобто до звернення позивача до Господарського суду міста Києва з позовною заявою (позов подано 09.11.2015) та до порушення провадження у справі (12.11.2015).
Отже, у задоволенні позову слід відмовити.
За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на позивача.
Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.
Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Повне рішення складено 21.12.2015.
Суддя І.Д. Курдельчук