03 грудня 2015 року , об 11:30 годині,Справа № 808/2045/15 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого-судді Матяш О.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Запоріжжя справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, про скасування висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади»,
позивачка звернулася до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що за результатами проведеної перевірки достовірності відомостей, зазначених нею в декларації за 2014 рік, відповідачем складено висновок №1014/7/08-28-17-04 від 02.04.2015, в якому зазначено, що вона в декларації за 2014 рік зазначила не достовірні відомості щодо наявності майна, набутого за час перебування на посадах, визначених у п.п.1-10 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про очищення влади», а саме не зазначено жилий будинок, площею 64,7 кв.м, загальною вартістю 57941 гривень, підстава виникнення права власності - договір довічного утримання.
Позивачка зазначає, що незазначення вказаного будинку в декларації спричинене тим, що вона не є фахівцем в галузі права та не знала, що за договором довічного утримання право власності на майно переходить з моменту підписання договору. Вона була впевнена, що право власності на цей будинок перейде до неї лише після смерті її діда, з яким було укладено цей договір. Крім того, в самому тексті договору зазначено, що до настання смерті діда їй заборонено користуватись, відчужувати або будь-яким іншим способом розпоряджатись цим будинком.
Позивачка просить скасувати висновок ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області №1014/7/08-28-17-04 від 02.04.2015 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади».
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, до його початку надала клопотання про розгляд справи без її участі. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, до його початку надав клопотання про розгляд справи без його участі. Позов не визнає з підстав, викладених в письмових запереченнях, зазначивши в них, що за результатами проведеної перевірки позивачки, з урахуванням її письмових пояснень, встановлено відповідність вартості майна, набутого ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у п.п.1-10 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про очищення влади», наявній податковій інформації про доходи, отримані нею із законних джерел. Крім того, загальний висновок щодо відповідності вартості майна, придбаного за час перебування на державній службі, доходам, отриманим із законних джерел, не є підставою для застосування п. 7-2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та звільнення позивачки із займаної посади. Просить відмовити в позові.
В судове засідання представник третьої особи не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі та письмові пояснення, в яких зазначив, що СДПІ вчинено дії, передбачені п. 35 постанови КМУ «Деякі питання реалізації Закону України «Про очищення влади» №563 від 16.10.2014, щодо уточнення отриманої від відповідача інформації шляхом звернення з відповідним запитом до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області. В разі залишення в силі оскаржуваного висновку СДПІ буде зобов'язана припинити з ОСОБА_1 трудовий договір на підставі п. 7-2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
Згідно із ч.4 ст.122 КАС України, «особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами».
У зв'язку з вищенаведеним суд розглянув справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши наявні у справі докази та надавши їм оцінку, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з огляду на таке: судом встановлено, що наказом в.о. начальника СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів Багмета Н.Т. №9-о від 15.01.2015 ОСОБА_1 призначено на посаду головного державного ревізор-інспектора відділу податкового супроводження підприємств паливно-енергетичного комплексу та житлово-комунального господарства з 16.01.2015 (а.с.14).
На підставі п. 47 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених ч.ч. 3,4 ст.1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №563 від 16.10.2014, СДПІ звернулась до відповідача з запитом про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», №166/8/28-04-04-22 від 20.01.2015 щодо ОСОБА_1
10.08.2015 ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя складено висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади», №1014/7/08-28-17-04 від 02.04.2015, в якому зазначено, що за результатом проведеної перевірки, з урахуванням письмових пояснень та підтвердних документів, встановлено, що ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік вказано не достовірні відомості щодо наявності майна, набутого нею за час перебування на посадах, визначених у п.п. 1-10 ч.1 ст. 2 Закону України «Про очищення влади», які не відповідають наявній податковій інформації про її майно (а.с.9-10). Поряд із цим, за результатами проведеної перевірки відповідачем також було зроблено висновок, що вартість майна, вказаного позивачкою у декларації, набутого нею за час перебування на посадах, визначених у п.п. 1-10 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про очищення влади», відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані нею із законних джерел.
Оцінюючи правомірність оскаржуваного висновку №1014/7/08-28-17-04 від 02.04.2015, суд виходить з такого.
Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначені Законом України від 16.09.2014 № 1682-VII «Про очищення влади» (далі - Закон № 1682-VII). Згідно зі ст. 1 цього Закону, очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 2 Закону №1682-VII, заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо інших посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування.
За приписами ч. 8 ст. 3 вказаного Закону, заборона, передбачена ч. 3 ст.1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених п.п.1-10 ч. 1 ст. 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 5 Закону №1682-VII, організація проведення перевірки осіб покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка.
Перевірці підлягають: достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених ч.ч. 3,4 ст. 1 цього Закону; достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у п.п. 1-10 ч.1 ст. 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
Згідно з ч. 10 ст. 5 Закону №1682-VII, у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених п. 2 ч. 5 цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.
Відповідно до ч. 12 цієї ж статті, у разі встановлення за результатами перевірки особи недостовірності відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, надсилає копію висновку про результати перевірки до Міністерства юстиції України для офіційного оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України інформації про надходження такого висновку та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону №1682-VII, не пізніш як у триденний строк з дня одержання такого висновку.
Постановою Кабінету Міністрів України №563 від 16.10.2014 «Деякі питання реалізації Закону України «Про очищення влади» затверджено Порядок проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади» (далі - Порядок № 563) та Перелік органів, що проводять перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади».
Відповідно до п. 2 Порядку № 563, перевірки проводяться апаратом ДФС, а також її територіальними органами (державними податковими інспекціями) за місцем проживання особи, стосовно якої проводиться перевірка.
Пунктами 27, 28 Порядку № 563 визначено, що в разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України від 16.10.2014, ДФС протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх фактів недостовірності та/або невідповідності відомостей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня надходження запиту та копії декларації особи, стосовно якої проводиться перевірка, повідомляє про них зазначеній особі.
Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за фактами, зазначеними у п. 27 Порядку № 563, та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування ДФС під час підготовки висновку про перевірку.
Недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо особою, стосовно якої проводиться перевірка, не вказано або вказано неповну інформацію про таке майно (майнові права) у декларації.
Судом встановлено, що ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя у межах перевірки надіслано запит про надання відомостей щодо позивача до Реєстраційної служби Запорізького МУЮ, в відповідь на який остання повідомила, що за ОСОБА_1 зареєстровано жилий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1; реєстраційний номер майна - 12664790, загальна площа 64,7 кв.м, загальна вартість нерухомого майна - 57941 гривень, площа земельної ділянки - 759 кв.м, дата прийняття рішення про державну реєстрацію - 26.12.2005, підстава виникнення права власності - договір довічного утримання №3-1600 від 03.12.2005, Перша Запорізька нотаріальна контора.
Судом встановлено, що в ході перевірки ОСОБА_1 надавалися письмові пояснення, в яких зазначено, що вказаний будинок АДРЕСА_1 належить їй на підставі договору довічного утримання. Цей будинок не було зазначено в декларації тому, що вона вважала, що будинок перейде в її власність лише після смерті відчужувача (утримувача) (а.с.11).
З огляду на вищевикладене, суд вважає висновок відповідача про те, що ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік вказано не достовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) нею за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», які не відповідають наявній податковій інформації про її майно (майнові права), обгрунтованим. При цьому слід зазначити, що наданими ОСОБА_1 в ході проведення перевірки поясненнями не спростовується факт наявності в її власності вищевказаного будинку.
Щодо посилань позивачки на те, що вона не є юридично обізнаною особою та не знала про факт переходу права власності на вказаний будинок до неї з моменту підписання договору довічного утримання, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 748 Цивільного кодексу України, набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до ст.334 цього Кодексу. Згідно з ч.ч. 3, 4 останньої, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до абз. 2 ст. 68 Конституції України, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Таким чином, необізнаність ОСОБА_1 про момент переходу права власності на вказаний будинок не виключає з її власності такого будинку та не звільняє її від обов'язку його декларування у відповідній декларації.
Крім того, з самого тексту договору (а.с.37-38) вбачається, що ОСОБА_1 було роз'яснено зміст відповідник статей ЦК України, що регулюють правовідносини з укладення договору довічного утримання.
Посилання позивачки на неврахування її пояснень під час складання оскаржуваного висновку спростовуються змістом самого висновку. При цьому суд зауважує, що відповідачем були враховані пояснення, що мали вплив на інші питання, що виникли в ході перевірки.
Позивачка відобразила недостовірні відомості щодо наявності у неї майна, отже, суд вважає, у відповідача були наявні відповідні правові підстави для складання висновку саме такого змісту.
З урахуванням викладених вище обставин, суд вважає висновок відповідача №1014/7/08-28-17-04 від 02.04.2015 обґрунтованим та правомірним.
Крім того, з позовної заяви вбачається, що головною підставою для звернення до суду із даним позовом стало побоювання позивачки про можливість її звільнення із займаної посади на підставі оскаржуваного висновку. З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч. 14 ст. 5 Закону №1682-VII, керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку.
Суд, аналізуючи вищенаведені положення законодавства, приходить до стійкого переконання, що критеріями здійснення очищення влади стосовно осіб, щодо яких здійснювалася перевірка, є встановлення перевіркою: недостовірності відомостей щодо наявності майна, зазначеного у декларації; недостовірності цих відомостей та невідповідності вартості майна, вказаного в декларації, набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 ч.1 ст. 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел; невідповідності вартості майна, вказаного в декларації, набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 ч.1 ст. 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
З цього випливає, що недостовірність відомостей, яка може бути підставою для звільнення особи та застосування до неї відповідних заборон, повинна встановлюватись в сукупності з невідповідністю вартості майна, яке належить особі.
Тобто, саме по собі неповне декларування наявного у особи майна не може бути підставою для застосування положень Закону №1682-VII щодо звільнення особи з посади в разі, якщо це майно було набуте особою на законних підставах та за рахунок коштів, отриманих із законних джерел.
Вживання у тексті ч. 8 ст. 3 Закону про очищення влади єднального та розділового сполучника «та/або» дозволяє дійти висновку, що вказана заборона застосовується до осіб за наявності одного з двох наступних критеріїв.
За першим критерієм необхідно враховувати, що підставами для звільнення є недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, та невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 ч.1 ст. 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
Отже, недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у декларації, не є самостійним критерієм для заборони, передбаченої ч.3 ст. 1 цього Закону. Ця обставина обов'язково повинна бути поєднана із висновком про невідповідність вартості майна (майнових прав) доходам, отриманим із законних джерел.
За другим критерієм достатньою підставою для звільнення є невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 ч.1 ст. 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
Таким чином, для вжиття заборони за першим критерієм необхідно встановити недостовірність відомостей та невідповідність вартості майна (майнових прав), зазначених у деклараціях, доходам, отриманим із законних джерел.
Для вжиття заборони за другим критерієм необхідно встановити невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного в деклараціях, набутого на час перебування на відповідних посадах, доходам, отриманим із законних джерел. Саме ці відомості згідно з п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону підлягають перевірці.
Також, в ч. 8 ст. 3 Закону №1682-VII законодавець визначив ознаки майна, що перевіряється. Це майно (майнові права), набуте (набуті) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 ч. 1 ст. 2 цього Закону.
Таким чином, сама інформація про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування заборони без врахування обов'язкових умов, що таке майно (майнові права) було набуте за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 Закону, і його вартість не відповідає доходам, отриманим із законних джерел.
Наявність у висновку про результати перевірки інформації про підтвердження законності джерел набуття майна (майнових прав), вказаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування відповідної заборони.
Саме на таке застосування положень Закону №1682-VII орієнтує суди адміністративної юрисдикції Вищий адміністративний суд України в оглядовому листі №1543/10-14/15 від 29.07.2015 щодо застосування адміністративними судами частини третьої статті 1 та частини восьмої статті 3 Закону України «Про очищення влади».
Судом встановлено, що в резолютивній частині оскаржуваного висновку відповідач зауважив, що вартість майна (майнових прав), вказаного позивачкою у декларації, набутого нею за час перебування на посадах, визначених у п.п. 1-10 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про очищення влади», відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані нею із законних джерел.
В даному випадку доказами, що є у справі, підтверджено, що ОСОБА_1 не зазначено в декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік житлового будинку, право власності на який вона набула безкоштовно та на законних підставах.
Отже, на переконання суду, висновок №1014/7/08-28-17-04 від 02.04.2015 за своєю правовою природою є позитивним, тобто таким, що не порушує прав та інтересів позивачки, а відтак, не може бути підставою для її звільнення із займаної посади у розумінні Закону №1682-VII.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Надані позивачкою докази, на переконання суду, не спростовують обставини, викладені відповідачем в оскаржуваному висновку, зокрема стосовно відображення недостовірних відомостей у декларації за 2014 рік щодо наявності майна, набутого нею за час перебування на посадах, визначених у п.п. 1-10 ч. 1 ст. 2 Закону №1682-VII, які не відповідають наявній податковій інформації про її майно.
При цьому суд вважає, що надані відповідачем докази у їх сукупності підтверджують факт відображення позивачкою недостовірних відомостей у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік щодо наявності відповідного майна (майнових прав).
З огляду на вищевикладені норми права та фактичні обставини справи суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 4 ст. 118 КАС України, якщо у задоволенні вимог позивачеві буде відмовлено, вжиті заходи забезпечення адміністративного позову зберігаються до набрання постановою суду законної сили. Проте суд може одночасно з прийняттям постанови або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення адміністративного позову або заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 22.04.2015.
Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд
у позові відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову - зупинення дії висновку ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області №1014/7/08-28-17-04 від 02.04.2015 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», та заборону СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів використовувати цей висновок для прийняття на його підставі будь-яких рішень, пов'язаних із проходженням ОСОБА_1 публічної служби, вжиті ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.04.2015 у справі №808/2045/15.
Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.В. Матяш