15 грудня 2015 року м. Київ К/800/51028/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБорисенко І.В.
суддів Кошіля В.В.
Моторного О.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргуКременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області
на постанову та ухвалуПолтавського окружного адміністративного суду від 06.08.2014 Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014
у справі № 816/2409/14
за позовомВідкритого акціонерного товариства «Кременчуцький завод технічного вуглецю»
до1. Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області 2. Міністерства доходів і зборів України 3. Управління Державної казначейської служби України у м. Кременчук Полтавської області
провизнання дій неправомірними, скасування повідомлення та зобов'язання вчинити дії,-
Відкрите акціонерне товариство «Кременчуцький завод технічного вуглецю» звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, Міністерства доходів і зборів України, Управління Державної казначейської служби України у м. Кременчук Полтавської області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати неправомірними дії Міністерства доходів і зборів України по включенню до переліку платників податку, що не відповідають критеріям, визначеним у Кодексі, та не мають право на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ за квітень 2014 року, скасувати повідомлення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 69/13880/10 від 04.06.2014 про відсутність права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ за квітень 2014 року та зобов'язати Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області надати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми у розмірі 7480432 грн., що підлягає автоматичному бюджетному відшкодуванню.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.08.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано повідомлення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 69/13880/10 від 04.06.2014 про відсутність права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ за квітень 2014 року; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач-1 подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:
- 20.05.2014 позивачем подано відповідачу-1 податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2014 року, в якій у рядку 23.1 задекларована сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 7480432 грн.;
- разом з податковою декларацією позивачем до податкового органу були надані розрахунок коригувань сум податку, довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, розрахунок суми бюджетного відшкодування, заява про повернення суми бюджетного відшкодування із зазначенням такої суми в розмірі 7480432 грн., розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів;
- повідомленням № 69/13880/10 від 04.06.2014 відповідач-1 сповістив позивача, що він не має права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість відповідно до п. 200.18 ст.200 Податкового кодексу України, оскільки не відповідає критеріям на автоматичне бюджетне відшкодування, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, а саме - сума податкового боргу (ПБ=0): 38840,65 грн.
Задовольняючи часткового позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що під час направлення повідомлення позивачу контролюючим органом не було надіслано детальні пояснення і розрахунки щодо виникнення у позивача податкового боргу у сумі 38840,65 грн., у зв'язку з чим податковим органом, всупереч вимогам п.200.21 ст.200 Податкового кодексу України, не доведено правомірності свого рішення про відсутність у позивача права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість. Крім того, відмовляючи в позові в частині вимог про визнання дій неправомірними, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач-2 діяв у межах та на підставі чинних норм законодавства.
Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до п.200.19 ст.200 Податкового кодексу України встановлено, що право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку мають платники податку, які відповідають одночасно всім критеріям, що визначені зазначеною нормою цього Кодексу.
Порядок визначення відповідності платника податку критеріям, зазначеним у пункті 200.19 цієї статті, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику (п.200.20 ст. 200 ПК України).
Згідно п. 2 Порядку, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.12.2013 №781, для отримання права на автоматичне бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість платник податку повинен відповідати одночасно критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 розділу V Кодексу. Критерії оцінки платника, відповідність яким надає такому платнику податку право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування сум ПДВ, побудовані на аналізі даних його звітних показників та наявної податкової інформації.
Підпунктом 7 п.3 названого Порядку встановлено, що для формування такого критерію, як податковий борг (ПБ), використовуються зведені показники загальної суми податкового боргу платників податків до бюджетів усіх рівнів (із врахуванням суми боргу за основним платежем, пені, за штрафними (фінансовими) санкціями) на перше число місяця, другого за звітним періодом.
Разом з тим, пунктом 200.21 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що у разі невідповідності за висновком контролюючого органу платника податку визначеним цією статтею критеріям та відсутності в такого платника права на автоматичне бюджетне відшкодування податку контролюючий орган зобов'язаний протягом 17 календарних днів після граничного терміну подачі звітності повідомити платника податку про відповідне рішення та надати детальні пояснення і розрахунки за критеріями, значення яких не дотримано. Відповідне рішення може бути оскаржене платником податку у встановленому порядку.
Таким чином, з наведеного вбачається, що відповідач, виконуючи вимоги законодавства, повинен направити позивачу повідомлення згідно додатка до Порядку №781 та окремим документом надати детальні пояснення та розрахунки за критеріями, значення яких не дотримано.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом на адресу позивача не було надіслано жодних розрахунків щодо факту виявлення порушення п.200.18 ст.200 Податкового кодексу України в частині наявності податкового боргу, а також не надано детальних пояснень, за яким саме видом податкового зобов'язання у позивача наявний податковий борг.
При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій, існування у позивача податкового боргу у сумі 38840,65 грн. ( про який зазначено в оскаржуваному повідомленні), є технічною помилкою, виникнення якої пов'язано із обробкою інформаційних даних в АІС «Податковий блок», виявивши яку Головне управління Міндоходів у Полтавській області звернулося до Міністерства доходів і зборів України із листом від 05.06.2014 № 2263/8/16-31-15-02-18 з проханням надання технічної допомоги у вірному відображенні показників господарської діяльності вказаних суб'єктів господарської діяльності в ІС «Перелік платників податку, які не мають права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ» та ІС «Перелік платників податку, які мають право на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ».
З урахуванням зазначеного, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним, не спростованим доводами касаційної скарги, висновок судів попередніх інстанцій про наявність законних підстав для задоволення позову в частині вимог про визнання протиправним та скасування повідомлення відповідача-1 № 69/13880/10 від 04.06.2014 про відсутність права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ за квітень 2014 року.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що суди попередніх інстанцій повно встановили обставини у справі та надали їм належну правову оцінку на підставі законодавства, що підлягало застосуванню до спірних відносин.
Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.
2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.08.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Борисенко
Судді В.В. Кошіль
О.А. Моторний