"16" грудня 2015 р. м. Київ К/800/57419/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Лосєва А.М.,
Бившевої Л.І.,
Шипуліної Т.М.,
за участю секретаря Титенко М.П.
представників сторін:
позивача Рибак А.Ю.
відповідача Михайлюк А.З.
третьої особи не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуДержавного агентства резерву України
на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року
у справі826/4721/14
за позовомДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві
до третя особаДержавного агентства резерву України Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві
простягнення заборгованості,
Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - позивач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного агентства резерву України (далі по тексту - відповідач), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі по тексту - третя особа, ГУ ДКСУ у м. Києві), в якому просила стягнути суму податкового боргу у розмірі 84442620,00 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
За результатами перегляду зазначеного судового рішення, Київським апеляційним адміністративним судом 21 жовтня 2014 року винесено постанову, якою постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2014 року скасовано, а позов задоволено.
Вважаючи рішення суду апеляційної інстанції таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2014 року.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.
В письмових заперечення на касаційну скаргу третя особа просить в її задоволенні відмовити.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 серпня 1997 року № 941 «Про забезпечення фінансування видатків на закладення до державного резерву вугільної продукції згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1997 року № 728» у зв'язку з відсутністю надходжень до державного бюджету коштів від Державного комітету по матеріальних резервах Кабінет Міністрів України постановив: Міністерству фінансів профінансувати видатки на закладення до державного резерву вугільної продукції згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1997 року № 728 у сумі 55058,4 тис. гривень за рахунок резервного фонду Кабінету Міністрів України. Міністерству енергетики забезпечити повернення зазначених коштів до Державного бюджету України через Державний комітет по матеріальних резервах в міру використання вугільної продукції з державного резерву, але не пізніш як 15 грудня 1997 року (далі по тексту - постанова КМУ №941).
Із змісту норм постанови Кабінету Міністрів України від 16 квітня 1998 року № 501 «Про виділення коштів на закладення вугільної продукції до державного резерву», слідує, що з метою забезпечення закладення до державного резерву вугільної продукції Кабінет Міністрів України постановив: Міністерству фінансів профінансувати видатки на закладення до державного резерву на електростанціях вугільної продукції підприємствами, що належать до сфери управління Міністерства вугільної промисловості, у сумі 30 млн. гривень за рахунок резервного фонду Кабінету Міністрів України. Міністерству енергетики забезпечити оплату вугілля, отриманого від Державного комітету по матеріальних резервах, а зазначеному Комітету до 1 грудня 1998 року повернути до державного бюджету отримані кошти (далі по тексту - постанова КМУ №501).
В порядку статей 59, 89 Податкового кодексу України ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Державному агентству резерву України виставлено вимогу від 23 серпня 2012 року № 4399 на загальну суму податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 22 серпня 2012 року - 84442620,00 грн. та винесено рішення від 23 серпня 2012 року № 4399/19-128 про опис майна у податкову заставу.
Листом від 14 жовтня 2013 року №06-08/4061-13641 Головне управління Державної казначейської служби у м. Києві звернулося до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про направлення подань відповідно до статті 17 Бюджетного кодексу України та пунктів 10, 15 Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2011 року № 174, для ведення претензійно-позовної роботи по підприємствах-позичальниках, зареєстрованих у Шевченківському районі м. Києва, що мають прострочену заборгованість за бюджетними позичками та фінансовою допомогою на зворотній основі, наданими Міністерством фінансів України у минулих роках та інформації про заборгованість підприємств станом на 01 жовтня 2013 року.
Серед переліку боржників, доданому до листа, зазначено Державне агентство резерву України із зазначенням суми наданої позички, зокрема, згідно постанови КМУ № 941 - 55058400,00 грн., та згідно постанови КМУ №501 - 30000000,00 грн., а також суми простроченої заборгованості 54823400,00 грн. та 29619220,00 грн. - відповідно.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено заявлену до відповідача суму боргу та не надано документів, з яких би вбачалися підстави її формування та розмір.
Постановляючи рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що в додатку №2 до листа Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві від 14 жовтня 2013 року №06-08/4061-13641, а також у поданнях від 14 жовтня 2013 року №520 та №521, третьою особою детально розписано підстави виникнення спірної заборгованості відповідача, первісну суму отриманих ним коштів та залишок простроченої заборгованості, який у сумарному вигляді складає спірну суму боргу (54823400,00 грн. + 29619220,00 грн. = 84442620,00 грн.).
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Як вбачається зі змісту постанов КМУ №941 та №501, урядом прийнято рішення щодо фінансування видатків на закладення до державного резерву на електростанціях вугільної продукції підприємствами, що належать до сфери управління Міністерства вугільної промисловості.
Оплату відповідного вугілля повинно було забезпечити Міністерство енергетики, а Державний комітет по матеріальних резервах провести перерахування відповідних коштів до державного бюджету.
Посилаючись на положення Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2011 року №174 «Питання обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості» (далі по тексту - Порядок №174), третьою особою до позивача направлено подання та лист, в якому зазначено про необхідність проведення претензійно-позовної роботи з метою стягнення простроченої заборгованості за бюджетними позичками та фінансовою допомогою на зворотній основі, наданими Міністерством фінансів України у минулих роках.
Однак, під час розгляду справи судами не було витребувано доказів та досліджено питання здійснення Міністерством фінансів України видатків для проведення закупівлі вугільної продукції та надходження такої продукції до Державного комітету по матеріальних резервах.
Також поза увагою судів залишилося питання чи є відповідач правонаступником саме Державного комітету по матеріальних резервах.
Крім того, колегія суддів вважає помилковим посилання суду апеляційної інстанції на додаток №2 до листа Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві від 14 жовтня 2013 року №06-08/4061-13641, подання від 14 жовтня 2013 року №520 та №521 в обґрунтування заявленої до стягнення суми, оскільки названі документи не містять будь-яких посилань на первинні документи, на підставі яких визначено відповідні суми заборгованості.
Додатково колегія суддів звертає увагу, що з метою повного та об'єктивного розгляду справи як третю особу має бути залучений правонаступник Міністерства енергетики, яке відповідно до постанов КМУ №941 та №501 повинно було забезпечити повернення коштів, виділених з резервного фонду Кабінету Міністрів України на фінансування видатків на закладення до державного резерву вугільної продукції.
При розв'язанні відповідного спору судам варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
У зв'язку з викладеним колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід звернути увагу на дослідження доказів, які б підтверджували обставини, викладені у позові, та, за результатами встановлення відповідних обставин, перевірити правомірність заявлених вимог.
Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.
Згідно частин 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 236, частиною 6 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Державного агентства резерву України задовольнити частково.
2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у справі №826/4721/14 скасувати.
3. Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: А.М. Лосєв
Судді: Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна