16 грудня 2015 року м. Київ К/800/10578/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Лосєва А.М.,
Бившевої Л.І.,
Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2013 року
та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року
у справі826/5186/13-а
за позовомДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Київське автомобільно-транспортне підприємство №13056»
простягнення коштів за податковим боргом,
Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське автомобільно-транспортне підприємство №13056» (далі по тексту - відповідач, ТОВ «КАТП №13056») про стягнення коштів за податковим боргом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року, зазначене подання було залишено без розгляду.
Посилаючись на невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанції положенням чинного законодавства, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 11 квітня 2013 року ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві звернулось до суду з поданням про стягнення з ТОВ «КАТП №13056» податкового боргу у розмірі 18868553,23 грн.
На обґрунтування зазначеного подання податковим органом надано копію податкової вимоги від 05 лютого 2013 року №47, яка була направлена відповідачу 07 лютого 2013 року.
Залишаючи подання без розгляду, суд першої інстанції зазначив про пропуск податковим органом строку, визначеного у статті 1833 Кодексу адміністративного судочинства України, для його подання до суду.
З відповідним висновком суду погодився і Київський апеляційний адміністративний суд.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1833 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.
Частиною 3 названої статті закріплено, що подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинно містити:
1) найменування адміністративного суду;
2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку заявника;
3) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку, якщо такий відомий, відносно сторони, до якої застосовуються заходи, передбачені частиною першою цієї статті;
4) підстави звернення з поданням, обставини, що підтверджуються доказами, та вимоги заявника;
5) перелік документів та інших матеріалів, що додаються;
6) підпис уповноваженої особи суб'єкта владних повноважень, що скріплюється печаткою.
Згідно з частиною 4 статті 1833 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків.
Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику подання та доданих до нього документів.
Повернення подання не є перешкодою для повторного звернення з ним до суду після усунення його недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.
Аналіз наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що 48 годин для звернення до суду з поданням мають обраховуватись з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про помилковість доводів касаційної скарги про обрахування зазначеного строку з моменту винесення судом ухвали про повернення подання.
Відповідно до частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення.
2. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі №826/5186/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: А.М. Лосєв
Судді: Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна