10 грудня 2015 року м. Київ К/800/44815/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Шведа Е.Ю.,
суддів Горбатюка С.А.,
Мороз Л.Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за
касаційною скаргою ОСОБА_2
на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року
у справі № 2а/0614/8286/11
за позовом ОСОБА_2
до Житомирської митниці Міндоходів,
третя особа Національний банк України,
про визнання незаконною та скасування постанови,
встановив:
ОСОБА_2 звернувся до суду позовом до Житомирської митниці Міндоходів, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову про порушення митних правил № 0432/101000001/2011 від 22 липня 2011 року, прийняту начальником Житомирської митниці, радником митної служби 1-го рангу Тимошенко М.М., якою на позивача накладено штраф у розмірі 17000 грн.
Постановою Малинського районного суду Житомирської області від 28 квітня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року знято з апеляційного розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_2 щодо постанови Малинського районного суду Житомирської області від 28 квітня 2014 року у справі про визнання незаконною та скасування постанови про порушення митних правил, закрито апеляційне провадження, як помилково відкрите. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення суду першої інстанції у даній справі.
07 травня 2015 позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року.
За наслідками касаційного перегляду ухвали суду апеляційної інстанції, постановленої на підставі заяви позивача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні його заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, справу направити до апеляційної інстанції для подальшого розгляду.
В запереченнях, що надійшли на адресу суду, відповідач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.
В поясненнях, що надійшли на адресу суду, третя особа підтримає касаційну скаргу позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.
Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що визнання рішенням Конституційного Суду України від 08 квітня 2015 року неконституційними положень ч. 2 ст. 1712 КАС України не може бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами ухвали суду від 27 травня 2014 року, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження..
Вищий адміністративний суд України не погоджується з такими висновком суду, виходячи з наступного.
За змістом ст. 245 КАС України постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.
Ухвала суду апеляційної інстанції від 27 травня 2014 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2, про перегляд якої позивач звернувся із заявою до суду, постановлена на підставі того, що відповідно до ч. 2 ст. 1712 КАС України рішення місцевого загального суду як адміністративного суду з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає, тому з огляду на ст. 185 КАС України позивач позбавлений процесуальної можливості оскаржити рішення суду першої інстанції до суду апеляційної інстанції.
Рішенням Конституційного Суду України від 08 квітня 2015 року N 3-рп/2015 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч. 2 ст. 1712 КАС України.
З урахуванням того, що Конституційним Судом України визнано неконституційним положення закону, на підставі якого судом апеляційної інстанції постановлено ухвалу від 27 травня 2014 року та тієї обставини, що таке рішення суду перешкоджає провадженню у справі і фактично є рішенням, яким закінчився розгляд справи, на переконання суду касаційної інстанції наявні передбачені ст. 245 КАС України підстави для перегляду такого рішення за нововиявленими обставинам.
З приводу висновку суду апеляційної інстанції, що визнання рішенням Конституційного Суду України від 08 квітня 2015 року за № 3-рп/2015 у справі № 1-6/2015 положення ч. 2 ст. 1712 КАС України такими, що не відповідають Конституції України, не є підставою для відкриття апеляційного провадження, оскільки на час прийняття постанови судом першої інстанції зазначена норма була чинною, а отже оскарженню підлягають постанови, які прийняті після зазначеної дати, а не постанови, які прийняті до 08 квітня 2015 року, слід зазначити наступне.
Згідно з ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У своєму рішенні від 06 вересня 2005 року у справі «Гурепко проти України» Європейський суд з прав людини зазначає, що ст. 13 Конвенції як така не гарантує право на оскарження або право на перегляд другою інстанцією.
Тим не менше, якщо оспорюване провадження характеризується як «кримінальне» в цілях Конвенції, скарга заявника може бути розглянута за статтею 2 Протоколу № 7 до Конвенції, яка передбачає наступне:
«Кожен, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесеного йому вироку. Здійснення цього права, включаючи підстави, на яких воно може бути здійснене, регулюється законом.
Із цього права можуть поширюватися винятки для передбачених законом незначних правопорушень або коли відповідну особу судив у першій інстанції найвищий суд, або коли її було визнано винною і засуджено після оскарження виправдувального вироку.».
Згідно з ст. 53 КК України, штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті.
Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.
Отже, мінімальний розміром штрафу (кримінального) є 510 гривень.
Оскаржуваною постановою начальником Житомирської митниці на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.
Таким чином, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, дана справа відносно ОСОБА_2 за своєю суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носило кримінальний характер з усіма гарантіями статті 6 Конвенції, та, відповідно й статті 2 Протоколу № 7 по Конвенції.
За таких обставин, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 останнього позбавлено гарантованого права на оскарження судового рішення.
Крім того, за змістом ст. 193 КАС України про прийняття відмови від скарги та закриття у зв'язку з цим апеляційного провадження суд постановляє ухвалу.
Також, суд апеляційної інстанції закриває провадження у справі з підстав, передбачених ст. 157 КАС України, а саме: 1) якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства; 2) якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом; 3) якщо сторони досягли примирення; 4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами; 5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.
Вказаний перелік підстав є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню, тому суд апеляційної інстанції відкривши апеляційне провадження, позбавлений процесуальних повноважень закрити його лише з тих підстав, що на думку суду, таке провадження відкрито помилково.
Відповідно до ч. 1 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: