"10" грудня 2015 р. м.Київ К/800/21335/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді Заяць В.С.,
Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-плюс» до Державної екологічної інспекції у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування припису та претензій,-
У вересні 2014 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес-плюс» звернулось з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Львівській області, у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати п.1 припису від 30 липня 2014 року №546-06 щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами для забору підземних вод на виробничі потреби із свердловини №1, 2 в селі Гаї, №4 в селі Дітківці,6 в селі Суховоля;
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування збитків у сумі 893894,40 грн., заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства;
- визнати протиправною та скасувати вимогу у формі претензії від 12 серпня 2014 року №157 про нарахування збитків у сумі 893894,40 грн., заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства;
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування збитків у сумі 382802 грн., заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства;
- визнати протиправною та скасувати вимогу у формі претензії від 12 серпня 2014 року №156 про нарахування збитків у сумі 382802 грн., заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства.
В обґрунтування позовних вимог позивач, з посиланням на ст.23 Кодексу України про надра, зазначав про відсутність у нього обов'язку щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами); вказував, що відповідач, здійснюючи контроль за наявністю спеціального дозволу на користування надрами, діяв поза межами владних повноважень, оскільки представник не був уповноважений проводити перевірку на відповідність дотримання законодавства про надра; стосовно забору підземних прісних вод у період з 22 жовтня 2013 року по 06 травня 2014 року позивач зазначив, що ним вживались відповідні дії щодо отримання дозволу на спеціальне водокористування, однак, з причин, що не залежали від нього, дозвіл було отримано лише 06 травня 2014 року.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано п.1 припису Державної екологічної інспекції у Львівській області від 30 липня 2014 року №546-06; визнано протиправними дії відповідача щодо нарахування збитків у сумі 893894,40 грн., заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства; визнано протиправною та скасовано вимогу відповідача у формі претензії від 12 серпня 2014 року №157 про нарахування збитків у сумі 893894,40 грн. заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна екологічної інспекції у Львівській області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що перевіркою встановлено використання позивачем води із свердловини для виробничих потреб, а тому Держекоінспекцією правомірно зобов'язано приписом від 30 липня 2014 року №546-06 отримати спеціальний дозвіл на користування надрами, розраховано розмір збитків та виставлено претензію про відшкодування збитків за забір води без спеціального дозволу на користування надрами.
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес-плюс» у поданих запереченнях зазначає про безпідставність посилань відповідача на порушення ст.ст.16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра, оскільки вказаними нормами регулюється порядок надання надр у користування для видобування та обмеження щодо кількості видобування води на добу. Він проводить забір води на підставі дозволу на спеціальне водокористування, порушень щодо обсягів видобування підземних вод, передбачених ст.23 Кодексу України про надра, відповідачем не встановлено. Просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, судові рішення залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як встановлено ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.1 Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києва та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04 листопада 2011 року №429, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 25 листопада 2011 року за 1347/20085 (далі - Положення №429), Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Держекоінспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується. Повноваження Держекоінспекції поширюються на територію відповідної області.
Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів щодо наявності та дотримання умов виданих дозволів, установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів забору і використання води та скидання забруднюючих речовин; законодавства щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов (п.4.2 Положення №429).
Згідно п.п.6.4, 6.7, 6.11 та 6.17 Положення №429 Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право: проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження; перевіряти документи на право спеціального використання природних ресурсів (дозволи, ліцензії, сертифікати, висновки, рішення, ліміти, квоти, погодження, свідоцтва); розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, та пред'являти претензії; вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.
Відповідно до ч.ч.6, 7, 8 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.
На підставі акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлені порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.
Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
Пунктом 4.7 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 року №464, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 січня 2009 року за №18/16034, передбачено право державних інспекторів під час здійснення перевірок вимагати усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища. За правилами п.4.22 вказаного Порядку на підставі акта, який складено за результатами перевірки, протягом п'яти днів з дня її завершення, у разі виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства складається припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 14 липня 2014 року по 29 липня 2014 року Державною екологічною інспекцією у Львівській області на підставі наказу від 07 липня 2014 року № 360-і/п та направлення на перевірку від 07 липня 2014 року №1045 проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Плюс».
За результатами перевірки складено акт перевірки № 1045/06/, яким встановлено здійснення позивачем самовільного забору підземних прісних вод із свердловин (№№ 1, 2 в с.Гаї, № 4 в с.Дітківці, № 6 в с.Суховоля) на виробничі потреби без спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням права державної власності на надра, та вимог ст.ст.16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра.
30 липня 2014 року Державною екологічною інспекцією у Львівській області видано припис № 546-06, пунктом 1 якого зобов'язано позивача до 30 січня 2015 року отримати спеціальний дозвіл на користування надрами, для забору підземних прісних вод на виробничі потреби із свердловин №№ 1, 2 в с.Гаї, № 4 в с.Дітківці, № 6 в с.Суховоля.
На підставі акта перевірки відповідачем до СТОВ «Прогрес-Плюс» пред'явлено вимоги у формі претензій про відшкодування збитків, заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства, саме: претензія № 156 від 12 серпня 2014 року вих.№ 09-3395 про відшкодування збитків у сумі 382802 грн.; претензія № 157 від 12 серпня 2014 року вих.№ 09-3394 про відшкодування збитків у сумі 893894,40 грн.
З висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування припису від 30 липня 2014 року №546-06 в частині вимог п.1 відносно отримання спеціального дозволу на користування надрами та визнання протиправним дій та претензії відповідача від 12 серпня 2014 року № 157 на суму 893894,40 грн. колегія суддів не погойдується та зазначає наступне.
Статтею 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Відповідно до визначень ст.1 Водного кодексу України водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт); водні ресурси - обсяги поверхневих, підземних і морських вод відповідної території.
Відповідно до ст.46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне або спеціальне.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Як встановлено ч.1 ст.49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.
Пунктом 9 ст.44 Водного кодексу України здійснення спеціального водокористування лише за наявності дозволу передбачений як обов'язок водокористувача.
Відповідно до ст.1 Кодексу України про надра надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.
Статтею 16 Кодексу України про надра встановлено, що спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.19 Кодексу України про надра надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. При укладенні угод про розподіл продукції надра надаються в користування на підставі угоди про розподіл продукції з оформленням спеціального дозволу на користування надрами та акта про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.21 Кодексу України про надра надання надр у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці та Міністерства охорони здоров'я України на місцях.
Таким чином, спеціальне використання надр на праві надрокористування, відповідно до ст.ст.16, 19, 21 Кодексу України про надра, передбачає отримання спеціального дозволу (ліцензії) на використання надр.
Відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року №827, прісні підземні води є корисними копалинами загальнодержавного значення.
Спеціальне використання прісних підземних вод включає в себе як використання водних ресурсів (підземних вод відповідної території) так і надр (мінеральної сировини).
Спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.
Згідно ч.1 ст.23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.
Таким чином, Кодексом України про надра встановлено обмеження для реалізації цього права виходячи з мети видобування - для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання.
З системного аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) Водного кодексу України та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що господарсько-побутові потреби віднесено до потреб населення, а виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями «водокористування для потреб галузей економіки» та «промислові потреби».
Як вбачається з матеріалів справи, Сільськогосподарське ТОВ «Прогрес-плюс» для забезпечення виробничих та господарсько-побутових потреб товариства здійснювало та здійснює спеціальне використання водних ресурсів, а саме забір підземних прісних вод із 6 артезіанських свердловин ( № 1, 2, 4, 6 - діючі, № 3, 5 - резервні).
Водокористування здійснюється на підставі дозволів на спеціальне водокористування Укр-364-10/Льв. від 21 жовтня 2010 року, виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Львівській області, із терміном дії до 21 жовтня 2013 року та Укр-201-ДЕП-14/Льв від 07 травня 2014 року, виданого Департаментом екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації, із терміном дії до 07 травня 2017 року, у яких визначено мету водопостачання - водопостачання, скидання стічних вод, зрошування та інше, виробниче, господарськопобутове.
Відповідно до вказаних дозволів на спеціальне водокористування основними показниками діяльності об'єкта-водокористувача є виробнича потужність, площа зрошування, чисельність населення. Виробнича спеціалізація: в тваринництві - м'ясо-молочна, в рослинництві - вирощування зернових, цукрових буряків та кормових культур.
Перевіркою встановлено, що позивач здійснював використання води не тільки для власних господарсько-побутових потреб, а й для виробничих, тому наявність спеціального дозволу на користування надрами є обов'язковою.
Таким чином, видобувати підземні води без отримання спеціального дозволу на користування надрами при використанні підземних вод за умови не перевищення продуктивності забору води в обсязі 300 куб.м. мають право суб'єкти господарювання тільки для власних господарсько-побутових потреб, а для видобутку підземних вод для здійснення господарської діяльності необхідне отримання спеціального дозволу уповноваженого державного органу.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 01 квітня 2015 року №3-32гс15, від 23 червня 2015 року у справі №21-431а14 та від 13 жовтня 2015 року у справі № 21-2828а15.
З урахуванням вищенаведених обставин та положень закону, колегія суддів вважає доведеним факт порушення позивачем вимог ст.ст.19, 23 Закону України про надра у зв'язку з чим є законними вимоги п.1 припису Державної екологічної інспекції у Львівській області від 30 липня 2014 року №546-06 щодо отримання позивачем спеціального дозволу на користування надрами для забору підземних вод на виробничі потреби із свердловини №1, 2 в селі Гаї, №4 в селі Дітківці, №6 в селі Суховоля.
Позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування п.1 припису від 30 липня 2014 року №546-06 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до п.п.6.11 п.6 Положення №429 Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, та пред'являти претензії.
Статтею 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі також Закон № 1264-XII) до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища віднесено: п.ґ) пред'явлення претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Як встановлено ч.4 ст.68 Закону № 1264-XII, підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ч.1 ст.68 Закону №1264-XII).
Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), встановлений Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 року №389, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2009 року за № 767/16783 (далі - Методика), відповідно до п.1.4 якої ця Методика застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог фізичними особами, фізичними особами - підприємцями та юридичними особами природоохоронного законодавства. Державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і на підставі цієї Методики розраховують розмір відшкодування збитків.
З урахуванням вищевказаних положень закону та обставин справи щодо встановлення факту порушення позивачем вимог законодавства зі здійснення забору підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування та самовільного забору підземних вод для виробничих потреб без спеціального дозволу на користування надрами, колегія суддів вважає правомірними дії відповідача щодо обрахування суми збитків, заподіяних державні позивачем у зв'язку з порушенням останнім вимог природоохоронного законодавства.
При цьому колегія погоджується з позицією судів попередніх інстанцій в частині правомірності нарахування відповідачем збитків у сумі 382802 грн. за самовільний забір підземної прісної води із свердловин, які знаходять в межах Гаївської сільської ради, у період з 22 жовтня 2013 року по 06 травня 2014 року без дозволу на спеціальне водокористування, з урахуванням обов'язку позивача припинити здійснення водокористування з 22 жовтня 2013 року за фактом закінчення дії дозволу до моменту отримання нового дозволу на спеціальне водокористування.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Отже, в порядку адміністративного судочинства розглядаються спори щодо законності рішень суб'єкта владних повноважень як нормативно-правових актів та правових актів індивідуальної дії.
Відповідно п.п.6.11 п.6 Положення №429 Держекоінспекція має право пред'являти претензії, а згідно п.п.6.17 п. Положення має право вживати у встановленому законом порядку заходи досудового врегулювання спорів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем пред'явлено позивачу не вимоги у формі претензії, а претензію у порядку досудового врегулювання, які направлялися позивачу для добровільного відшкодування заподіяних збитків, вказані претензії не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не містять приписів обов'язкових до виконання та не породжують юридичних наслідків для позивача.
З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування вимог у формі претензії від 12 серпня 2014 року №157 та від 12 серпня 2014 року №156, а також визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування збитків, є необґрунтованими, підстави для їх задоволення відсутні.
Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень про задоволення позовних вимог порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень, які підлягають скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Львівській області задовольнити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року скасувати; ухвалити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-плюс» відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді