10 грудня 2015 року м.Київ К/800/32473/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді Заяць В.С.,
Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції у Волинській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернулася з позовною заявою до Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції у Волинській області, в якій просила визнати протиправними дії відповідача щодо скасування 27 червня 2014 року державної реєстрації права власності на частку у розмірі 2/3 квартири АДРЕСА_1; зобов'язати відповідача внести до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності на частку у розмірі 2/3 квартири АДРЕСА_1.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області від 27 червня 2014 року № 14086659; зобов'язано Реєстраційну службу Луцького міського управління юстиції Волинської області внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації, вчиненої на підставі рішення про скасування від 27 червня 2014 року № 14086659 шляхом внесення запису від 27 червня 2014 року про скасування державної реєстрації права власності за № 6156697; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_3; постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року скасовано, провадження у справі закрито.
При винесенні ухвали суд апеляційної інстанції виходив із того, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, ОСОБА_2 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі позивач зазначає, що даний спір за суб'єктним складом, предмету та характеру відносин повністю підпадає під юрисдикцію адміністративного судочинства.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Згідно п.п.1, 7 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Головною ознакою публічно-правового спору є участь у ньому хоча б однією із сторін суб'єкта владних повноважень - органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб, іншого суб'єкта при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Владна управлінська функція розуміється як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій та повноважень, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Як встановлено ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Реєстраційна служба в особі державного реєстратора прав на нерухоме майно виконує владні управлінські функції щодо державної реєстрації прав, предметом позовних вимог у даній справі є оскарження дій (рішення) реєстраційної служби (державного реєстратора) з питань державної реєстрації з посиланням на їх невідповідність вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Суб'єктний склад спірних відносин та предмет позовних вимог свідчать про публічно-правовий характер даного спору, який виник та пов'язаний зі здійсненням відповідачем владних управлінських функцій у зв'язку з виконанням повноважень та завдань, покладених на нього законом.
Висновок суду апеляційної інстанції щодо непідвідомчості спору адміністративним судам є невірним.
Вищенаведені обставини у відповідності до ч.1 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року скасувати. Справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді