03 грудня 2015 року м. Київ К/800/53831/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Олексієнка М.М. (доповідач), Рецебуринського Ю.Й., Штульман І.В.,
здійснивши в касаційному порядку попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області (далі - УСЗН), Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги на оздоровлення за касаційною скаргою позивача на судові рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2014 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2014 року,
У березні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
визнати бездіяльність відповідачів протиправною;
зобов'язати відповідачів за період з 1996 року по 2013 рік здійснити перерахунок та виплату йому як інваліду ІІ групи щорічної допомоги на оздоровлення, одноразової компенсації у розмірі, передбаченому Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII).
Посилався на неправомірність визначення розміру соціальних виплат та незаконність застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 12 червня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова КМУ № 562), оскільки вона суперечить Закону № 796-ХІІ.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2014 року рішення суду першої інстанції від 19 березня 2014 року в частині позовних вимог про здійснення нарахування і виплати щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації за період з 1996 року по 2012 рік, залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, за 2013 рік справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2014 року, залишеною без змін Київським апеляційним адміністративним судом від 02 жовтня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Вказує на те, що при вирішенні спору суди неправомірно застосували в часі постанову КМУ.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі № 796-ХІІ.
Статтею 48 вказаного Закону передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам ІІ групи у розмірі п'ятьох мінімальних заробітних плат.
Проте, пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році норми і положення, в тому числі статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосовуються у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
На виконання положень зазначеного Закону, Постановою КМУ № 562 установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи - інвалідам II групи, розмір щорічної допомоги на оздоровлення - 120 грн.
Вищезазначені положення Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік», прийняті пізніше ніж Закон №796-XII, його норми неконституційними не визнавалися, положення Постанови № 562 були чинними на час виникнення спірних правовідносин, тому суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про безпідставність позову, оскільки матеріальна допомога визначена правомірно.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують.
На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: М.М. Олексієнко
Ю.Й. Рецебуринський
І.В. Штульман