"17" грудня 2015 р. м. Київ К/800/28339/15
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Пасічник С.С., Швець В.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївської області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015р. у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Миколаєва до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області про скасування постанови про стягнення виконавчого збору,
У серпні 2014 року Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва звернулось до суду з позовом, в якому просило скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області від 05.08.2014р. про стягнення виконавчого збору з примусового виконання виконавчого листа №2а/489/249/2013 від 10.09.2013р.
Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17.03.2015р. в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015р. скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області від 05.08.2014р. про стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва виконавчого збору у розмірі 2 292,82 грн. з примусового виконання виконавчого листа №2а/489/249/2013, виданого 10.09.2013р. Ленінським районним судом м. Миколаєва.
У касаційній скарзі представник Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївської області з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущених апеляційним судом, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги.
За змістом ст. 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" ч. 3 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України та роз'яснень, викладених в п. 11 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13.12.2010р. "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" (з подальшими замінами та доповненнями) відповідачем у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби. Такими органами державної виконавчої служби виступають:
1. Державна виконавча служба України, до складу якої входить відділ примусового виконання рішень;
2. Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;
3. Районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Виходячи із зазначених положень, у даній категорії справ відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби.
Структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - не визначені Законом України "Про державну виконавчу служб" як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем в даній справі є Відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області, тобто неналежний відповідач.
Всупереч вимогам ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції, вирішуючи спір, не здійснив заміну первинного відповідача на належного, що привело до процесуальних порушень, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Апеляційний суд зазначених порушень не виправив, тому судові рішення на підставі частини другої ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді необхідно за правилами ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України вирішити питання про заміну неналежної сторони (відповідача). Окрім того, слід врахувати вимоги частини другої ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" щодо стягнення виконавчого збору .
Керуючись ст.ст. 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївської області задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17.03.2015р. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015р. скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237-244 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Кочан В.М.
судді Пасічник С.С.
Швець В.В.