донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
10.12.2015 справа №908/4521/15
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий: судді за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи:ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 - за довіреністю №12/1294 від 02.11.15р. ОСОБА_5 - за довіреністю №57 від 05.06.15р. Не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Водоканал", м. Запоріжжя
на рішення господарського судуЗапорізької області
від10 вересня 2015 р. (повний текст рішення складено та підписано 14.09.2015р.)
у справі№ 908/4521/15 (суддя Гандюкова Л.П.)
за позовомКомунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя
до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Комунального підприємства "Водоканал", м. Запоріжжя Запорізька обласна рада, м. Запоріжжя
простягнення 739 194,69 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.09.2015р. у справі №908/4521/15 позовні вимоги Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя до Комунального підприємства "Водоканал", м. Запоріжжя за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя про стягнення 739 194,69 грн. задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Комунального підприємства „Водоканал” на користь Комунального підприємства „Облводоканал” Запорізької обласної ради заборгованість з орендної плати в сумі 482 062 грн. 10коп., пеню в сумі 29 457грн. 25 коп., 3 % річних в сумі 2412 грн. 12 коп.
Стягнуто з Комунального підприємства „Водоканал” на користь обласного бюджету на розрахунковий рахунок № 3321787070003 в УДК в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 38025440, основний борг в сумі 209579 грн. 23 коп., пеню в сумі 14 486грн. 36 коп., 3 % річних в сумі 1188 грн. 63 коп. Стягнуто з Комунального підприємства „Водоканал” на користь Комунального підприємства „Облводоканал” Запорізької обласної ради судовий збір в сумі 14 738 грн. 90 коп.
Комунальним підприємством "Облводоканал" Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя подана апеляційна скарга, в якій останній просить скасувати судове рішення у зв'язку з тим, що судом порушено та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник вважає хибним висновок місцевого суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача суму заборговності, пені та 3 % річних з огляду на те, що сплата орендної плати повинна здійснюватись у відповідності до п.3.2. додаткової угоди від 06.10.2003р., у зв'язку з чим нарахування позивачем пені на підставі п. 3. 7 додаткової угоди від 14.09.2007р. є безпідставним з огляду на відстуність прострочення виконання зобов'язань.
Позивач проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення, про що зазначив у відзиві на апеляційну скаргу.
Скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, просить рішення суду скасувати, в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надіслав відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив рішення суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення. Також, в зазначеному відзиві, останній просив суд розглянути справу без його участі.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження у даній справі та про відкладення розгляду апеляційної скарги сторони були попереджені про те, що у разі нез'явлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами.
Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи №908/4521/15; розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї; заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Комунального підприємства "Водоканал", м. Запоріжжя та скасування рішення господарського суду Запорізької області від 10.09.2015р. у справі №908/4521/15 з огляду на наступне.
Так, 01 липня 2000 року між Запорізьким обласним комунальним підприємством водопровідно - каналізаційного господарства „Запоріжводоканал” (Орендодавець), правонаступником якого є КП «Облводоканал» Запорізької обласної ради та ДКП «Водоканал» (Орендар), правонаступником якого є КП «Водоканал», укладений договір оренди цілісних майнових комплексів, з додатками та додатковими угодами до нього, за умовами якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння та користування цілісні майнові комплекси структурних підрозділів Запорізького обласного комунального підприємства водопровідно - каналізаційного господарства „Запоріжжяводоканал” - Вільнянського міжрайонного виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства та Запорізької дільниці водопровідного господарства, склад та вартість яких визначено відповідно до акта оцінки та передаточного балансу вказаного підприємства, складеного станом на 01 липня 2000 року і становить 9 116 306 грн. 66 коп.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що вступ Орендаря у володіння та користування майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту прийому - передачі вказаного майна.
Як встановлено місцевим господарським судом, між позивачем та відповідачем, складено Акт приймання-передачі, з якого вбачається, що предмет оренди переданий в користування відповідачу.
Згідно п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 10 квітня 1995 року № 786 і складає 273 489,20 грн. за рік з помісячною індексацією згідно з Додатковою угодою (додаток № 1).
Розмір орендної плати, у відповідності до п. 3.2 Договору, може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.
06 жовтня 2003 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до договору, за умовами якої позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне володіння та користування водопровідні мережі смт. Балабіно та смт. М.Катеринівка, які входили до складу цілісного майнового комплексу Запорізької ДВГ .
Орендна плата, у відповідності до п. 3.1 додаткової угоди № 1, визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої облрадою 30 січня 2001 року № 9 і складає 15145,48 грн. ПДВ на рік з помісячною індексацією.
Оплата здійснюється щорічно до 25 березня року наступного за розрахунковим. Оплата може здійснюватись будь-яким способом не забороненим законодавством у тому числі векселями (п. 3.2 додаткової угоди № 1).
Орендар (відповідач) має право здійснювати оплату за оренду до терміну, вказаному в п. 3.2 при наявності документу, що підтверджує заборгованість перед Орендодавцем (позивачем) (п. 3.3 додаткової угоди № 1).
Додаткова угода № 1 діє з 01 жовтня 2003 року до 01 липня 2015 року (п.4.1 додаткової угоди № 1).
Між сторонами також укладались додаткові угоди до договору оренди цілісних майнових комплексів від 01.07.2000р., а саме: №2 від 27.02.2003р. (доповнення п.3.4. договору реченням «...або здійснити розрахунок векселями за згодою сторін»), №3 від 27.04.2006р. (договір доповнено п.3.8. «За згодою сторін оплата по цьому договору може здійснюватись будь -яким способом відповідно до чинного законодавства в тому числі векселями»), №5 від 14.09.2007р. (договір доповнено п. 3.7. « Орендна плата, яка перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, включаючи день оплати.».
Додатковими угодами №4 від 01.01.2007 р., №6 від 01.04.2009 р., №7 від 01.04.2009 р., №8 від 24.11.2009 р. доповнено договір оренди пунктом 3.6 пункт, в якому сторони змінювали реквізити для перерахування орендної плати. При цьому, строк виконання зобов'язання зі сплати орендної плати сторонами не змінювався та встановлювався щомісячно до 15 числа, наступного за звітним.
24 листопада 2009 року між позивачем та відповідачем укладено додаткова угода № 8 до договору, якою сторони змінили редакцію п. 3.6 договору та виклали цей пункт в наступній редакції: орендна плата перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок позивача щомісячно, до 15 числа, наступного за звітним у наступному співвідношенні: 70% орендної плати - Орендарю, 30% - до обласного бюджету на розрахунковий рахунок № 332 178 707 00003 в УДК в Запорізькій області, МФО 813015, одержувач - обласний місцевий бюджет Запорізької області, код ЄДРПОУ 34677124, код платежу 22080400.
Ця додаткова угода вступає в дію з дня її підписання.
Договір оренди цілісних майнових комплексів від 01 липня 2000 року діє з 01 липня 2000 року до 01 липня 2015 року ( п. 10.1 Договору).
Матеріалами справи свідчать, що з боку позивача зобов'язання за Договором оренди були виконані належним чином, що підтверджується актами про використання орендованого майна від 28.02.2015р., 31.03.2015р., 30.04.2015р., 31.05.2015р., 30.06.2015р.
Позивачем щомісячно виставлялися відповідачу рахунки за орендну плату, окремо за оренду майнового комплексу та окремо за оренду водопровідних мереж (за додатковою угодою № 1 від 06.10.2003 р.), при цьому зазначалися суми, які необхідно сплатити до бюджету (30%) та основний платіж (70%).
Як вбчається з матеріалів справи, позивачем виставлено рахунки за оренду майнового комплексу: № 14 від 28.02.2015 р. за оренду за лютий 2015 р. на суму 112557,85 грн. без ПДВ (30% - 33767,36 грн., 70% - 94548,59 грн. з ПДВ); № 22 від 31.03.2015 р. за оренду за березень 2015 р. на суму 124714,10 грн. без ПДВ (30% - 37414,23 грн., 70% - 104759,84 грн. з ПДВ); № 33 від 30.04.2015 р. за оренду за квітень 2015 р. на суму 142174,07 грн. без ПДВ (30% - 42652,22 грн., 70% - 119426,22 грн. з ПДВ), № 44 від 31.05.2015 р. за оренду за травень 2015 р. на суму 145301,90 грн. без ПДВ (30% - 43590,57 грн., 70% - 122053,60 грн. з ПДВ), № 45 від 30.06.2015 р. за оренду за червень 2015 р. на суму 145883,11 грн. без ПДВ (30% - 43764,93 грн., 70% - 122541,82 грн. з ПДВ).
Також виставлено рахунки за оренду водопровідних мереж: № 12 від 28.02.2015 р. за оренду за лютий 2015 р. на суму 4693,86 грн. без ПДВ (30% - 1408,16 грн., 70% - 3942,84 грн. з ПДВ); № 23 від 31.03.2015 р. за оренду за березень 2015 р. на суму 5200,80 грн. (30% - 1560,24 грн., 70% - 4368,67 грн. з ПДВ); № 34 від 30.04.2015 р. за оренду за квітень 2015 р. на суму 5928,91 грн. без ПДВ (30% - 1778,67 грн., 70% - 4980,29 грн. з ПДВ), № 45 від 31.05.2015 р. за оренду за травень 2015 р. на суму 6059,35 грн. без ПДВ (30% - 1817,80 грн., 70% - 5089,86 грн. з ПДВ), № 55 від 30.06.2015 р. за оренду за червень 2015 р. на суму 6083,59 грн. без ПДВ (30% - 1825,08 грн., 70% - 5110,21 грн. з ПДВ).
Факт отримання вказаних рахунків досліджувався під час розгляду справи у суді першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем здійснено часткову оплату орендної плати за березень 2015р. на користь позивача.
Згідно положень статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішень суду.
Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Пунктом першим статті 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За положеннями пункту 1 статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлені основні обов'язки орендаря, зокрема, обов'язок своєчасно вносити орендну плату.
Згідно з вимогами статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами статі 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Пунктом 5.2 Договору оренди передбачено, що Орендар повинен своєчасно і в повному обсязі вносити Орендодавцеві орендну плату.
Таким чином, оскільки відповідачем не надано доказів оплати позивачу заборгованості з орендної плати у розмірі 482 062,10 грн. та суми 209 579,23 грн. заборгованості з орендної плати до обласного бюджету за період з лютого по червень 2015 р. включно, останнім допущено порушення вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України щодо належного виконання договірних зобов'язань. Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо правомірності задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати у розмірі 482 062,10 грн. та суми 209 579,23 грн. заборгованості з орендної плати до обласного бюджету за період з лютого по червень 2015 р. включно.
Згідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.
Відповідно до ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
За приписом ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У пункті 3.7 договору від 01.07.2000 р. (в редакції додаткової угоди від 14.09.2007р.) сторонами встановлено, що орендна плата, яка перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
За прострочення оплати вищевказаних рахунків позивачем нараховано до стягнення на його користь пені в розмірі 29457,25 грн. та пені в розмірі 14486,36 грн. на користь обласного бюджету за загальний період з 16.03.2015 р. по 31.07.2015 р. включно.
Враховуючи викладене, перевіривши наданий Позивачем рахунок, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо правомірності стягнення з Відповідача на користь позивача пені в межах заявлених позовних вимог в розмірі 29457,25 грн. та пені в розмірі 14486,36 грн. на користь обласного бюджету.
Одночасно, Позивач просив суд стягнути з Відповідача 3% річних на користь позивача в сумі 2421,12 грн. та в сумі 1188,63 грн. до обласного бюджету за загальний період з 16.03.2015 р. по 31.07.2015 р. включно.
Відповідно до приписів ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення 3% річних на користь позивача в сумі 2421,12 грн. та в сумі 1188,63 грн. до обласного бюджету за загальний період з 16.03.2015 р. по 31.07.2015 р. включно, апеляційна інстанція дійшла висновку, що розрахунок позивача є арифметично вірним та таким, що не суперечить діючому законодавству.
Враховуючи підтвердження матеріалами справи того факту, що відповідач своїх зобов'язань за договором оренди цілісних майнових комплексів від 01.07.2000р. (з урахуванням умов, визначених додатковими угодами) належним чином не виконав, а саме: несвоєчасно сплачував орендну плату у встановлений договором строк, апеляційна інстанція визнає правомірним та обґрунтованим стягнення з відповідача пені, трьох відсотків річних у визначеному судом першої інстанції розмірі.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі щодо невірно застосованих норм діючого законодавства судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, тому колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії. Зокрема посилання відповідача в апеляційній скарзі на альтернативний порядок сплати орендної плати є безпідставним з огляду на наступне.
Так, у відповідності до п. 3.2 Додаткової угоди №1, укладеною сторонами 06 жовтня 2003 року, оплата може здійснюватись щорічно до 25 березня року, слідуючого за розрахунковим, а за змістом п. 3.6 введеним в дію укладеними між сторонами Додатковими угодами: орендна плата перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок позивача щомісячно, до 15 числа, наступного за звітним у наступному співвідношенні: 70% орендної плати - Орендарю, 30% - до обласного бюджету на розрахунковий рахунок № 332 178 707 00003 в УДК в Запорізькій області, МФО 813015, одержувач - обласний місцевий бюджет Запорізької області, код ЄДРПОУ 34677124, код платежу 22080400.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22 вересня 2006 року у справі №20/247д/06 договір оренди цілісних майнових комплексів від 01 липня 2000 року доповнено пунктами 3.6 та 3.7., а додаткова угода №1 від 06 жовтня 2003 року підписана сторонами ще до прийняття господарським судом Запорізької області цього рішення. Згодом, у пункт 3.6 Договору самі сторони вносили зміни, укладавши додаткові угоди. Таким чином, строк та порядок оплати був остаточно узгоджений сторонами в п. 3.6 спірного Договору.
Додаткова угода №1 від 06.10.2003 р. є невід'ємною частиною договору оренди цілісних майнових комплексів від 01.07.2000 р. і згідно з п. 1.1 угоди водопровідні мережі, передані за цією угодою, входили до складу цілісного майнового комплексу Запорізької ДВГ. Таким чином, усі подальші в хронологічному порядку зміни до договору стосуються договору в цілому, в тому числі щодо встановлення строку і порядку сплати орендної плати, передбаченого у п.3.6: додатковою угодою №4 від 01.01.2007 р. доповнено договір оренди пунктом 3.6; додатковими угодами №6 від 01.04.2009 р., №7 від 01.04.2009 р., №8 від 24.11.2009 р. пункт 3.6 викладався у новій редакції. У жодній із цих додаткових угод немає виключень щодо строку внесення орендної плати за оренду водопровідних мереж смт. Балабино та смт. М.Катеринівка.
Крім того, рішенням господарського суду Запорізької області від 17.03.2015 р. у справі № 908/1082/15-г встановлено, що оплата орендної плати повинна здійснюватися у строк, встановлений п. 3.6 договору від 01.07.2000 р. у редакції додаткової угоди від 24.11.2009 р., а саме: щомісячно до 15 числа, наступного за звітним. Відповідно до інформаційної системи “Діловодство спеціалізованого суду” зазначене рішення у справі № 908/1082/15-г набрало законної сили 23.06.2015 р. Також, у вказаному рішенні господарського суду є посилання на перелік справ, за якими при винесенні рішень, судами досліджувалось, що оплата повинна здійснюватися у строк, встановлений у п.3.6 договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, кінцевим строком сплати орендної плати відповідачем є 15 число місяця, наступного за звітним місяцем, у зв'язку з чим посилання відповідача на сплату орендної плати у відповідності до п.3.2. додаткової угоди від 06.10.2003р., а саме щорічно до 25 березня року, слідуючого за розрахунковим є помилковими.
Крім того, зазначені обставини вже досліджувались судом першої інстанції при прийнятті рішення, з висновками якого погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 10.09.2015р. у справі №908/4521/15 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Водоканал", м. Запоріжжя - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 10.09.2015р. у справі №908/4521/15-г залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Марченко О.А.
Судді: Зубченко І.В.
ОСОБА_3