16 грудня 2015 р. Справа № 814/120/15
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Градовського Ю.М.
- Кравченка К.В.,
при секретарі - Діденко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправною та скасування вимоги від 08 грудня 2014 року №Ф-0023491701, визнання протиправним рішення від 25 грудня 2014 року №0024051701.
ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 25 грудня 2014 року №0024031701, №0024041701, визнання протиправною та скасування вимоги від 08 грудня 2014 року №Ф-0023491701, визнання протиправним рішення від 25 грудня 2014 року №0024051701.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року адміністративний позов задоволено.
В апеляційній скарзі ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи справу, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований, як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 07 жовтня 1998 року за №052212, станом на 17 жовтня 2014 року перебував на обліку в державній ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Міндоходів у Миколаївській області.
Фахівцем ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75,пп.78.1.8. п.78.1 ст.78, ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ (із змінами і доповненнями), відповідно до наказу від 27 листопада 2014 року №452 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства щодо взаємовідносин з платника податків ТОВ "Нафто - Сервіс Плюс" за травень, грудень 2013 року та ТОВ "Константа -Імпекс" за жовтень 2013 року, за результатами якої відповідачем складено акт від 08.12.2014 року №963/14-05-17-01/НОМЕР_1.
Зазначеним актом встановлено наступні порушення: п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України від 02.12.2010 року №2755-IV, із змінами та доповненнями, в результаті завищення витрат на 2013 рік на суму 150782,56 грн., занижено податок на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за 2013 рік на суму 22880,23 грн.; п.6 ст.128 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-IV, п.177.10 ст.177 ПК України, а саме не належне ведення обліку витрат за 2013 рік (включено перекручені дані до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік, а саме: завищено витрати за 2013 рік на суму 150782,56 грн., в результаті чого знижено суму чистого оподатковуваного доходу за 2013 рік на суму 150782,56 грн.; ч.2 п.1 ст.7 ЗУ від 08.07.2010 року №2464- VІ "Про збір на облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого перевіркою донарахованого єдиного внеску за 2013 рік на суму 52321,55 грн.; п.198.1, п.198.6 ст.198 ПК України , в результаті завищення податкового кредиту за травень 2013 року на суму 4667,00 грн. за червень 12258,00 грн., за жовтень 2014 року на суму 8732,00 грн., за грудень 2014 року на суму 4500,00 грн., занижено податок на додану вартість за 2013 рік всього на суму 30157,00 грн., в т.ч. за травень 2013 року на суму 4667,00 грн., за червень 12258,00 грн., за жовтень 2014 року на суму 8732,00 грн., за грудень 2014 року на суму 4500,00 грн.
На підставі вказаного акту відповідачем була прийнята вимога про сплату боргу від 08 грудня 2014 року №Ф-0023491701 3 розмірі 52321,55 грн. та прийняті податкові повідомлення-рішення від 25 грудня 2014 року №00240417011 про нарахування податку на доходи фізичних осіб за основним платежем - 22880,23 грн., за штрафними санкціями - 11440,12 грн.; від 25 грудня 2014 року №0024031701 про нарахування податку на додану вартість за основним платежем - 30157,00 грн., за штрафними санкціями - 15078,50 грн., рішення від 25 грудня 2014 року №0024051701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Позивач скористався правом адміністративного оскарження прийнятої вимоги та акту.
За результатами розгляду скарги ГУ Міндоходів у Миколаївській області 30 грудня 2014 року №294/10/14-29-10-05-10 прийняло рішення про залишення скарги без задоволення, а податкової вимоги без змін.
Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, податковою вимогою від 08 грудня 2014 року №Ф-0023491701, рішенням від 25 грудня 2014 року №0024051701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, позивач оскаржив їх в судовому порядку.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів перед судом законність рішень та вимоги, які є предметом розгляду даної справи, отже позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з п.п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно з пунктом 177.1 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця /пункт 177.2 статті 177 Податкового кодексу України/.
Відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Відповідно до п.177.10 ст. 177 ПК України, фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
У відповідності до п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
У відповідності до п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу).
За змістом ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.
Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності позивача за КВЕД є:47.30 - оптова торгівля пальним. Згідно витягу з ЄДР, видом діяльності контрагентів позивача - ТОВ "Константа-Імпекс" та ТОВ "Нафто- Сервіс Плюс" є, зокрема, - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.
Так, 09 січня 2013 року між позивачем та ТОВ "Константа-Імпекс" було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №01-03К, факт виконання якого підтверджено видатковою накладною, податковою накладною, платіжними дорученнями та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти), паспортами якості та сертифікатами відповідності .
30 травня 2013 року між позивачем та ТОВ "Нафто-Сервіс Плюс" було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №05-75Н, факт виконання якого підтверджено видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, паспортами якості та сертифікатами відповідності .
В подальшому придбаний товар (нафтопродукти) ФОП ОСОБА_2 реалізувало через мережу власних автозаправних станцій, що було вірно встановлено судом першої інстанції.
Разом з цим, для належного обліку нафтопродуктів ФОП ОСОБА_3 ведеться журнал реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах АЗС, ведення якою за формою № 7-НП передбачено в додатку № 6 до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України. Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155, в якому відображається щоденний облік (прийняття та відпуск) кожною виді нафтопродуктів та інші відомості. Також, для обліку надходжень нафтопродуктів позивачем ведеться журнал обліку надходження нафтопродуктів, ведення якого за формою 13-НП передбачено в додатку №13 до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджено; наказом Міністерства палива та енергетики України. Міністерства економіки Украйні Міністерства транспорту та зв'язку України. Державного комітету з питань технічною регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155, та в якому відображаються відомості про дату надходження нафтопродуктів, на підставі якого транспортного документу, порівняльні показники товару, визначені ТТН та в резервуарі, інші відомості.
Пункт 6 зазначеної Інструкції передбачає вимоги до зберігання нафтопродуктів. Так підпункт 6.1 пункту 6 визначає, що на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожною резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.
Така вимога ФОП ОСОБА_2 дотримана, в журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів відображені відомості про прийняття нафтопродуктів.
Наведені первинні документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.
Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ ''Константа-Імпекс" та ТОВ "Нафто-Сервіс плюс", що підтверджено належним чином складеними первинними документами, у зв'язку з чим доводи апелянта щодо неможливості підтвердження факту реального здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами є необґрунтованими.
Посилання апелянта - ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області на акт перевірки Світловодської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області №33/2200/37377179 від 14 липня 2014 року "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Нафто-Сервіс плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Аріс" за лютий-липень 2013 року", акт №239/2200/37377179 від 28 серпня 2014 року "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Нафто-Сервіс плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Аріс", акт № 27/2200/37624342 від 14 липня 2014 року" "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ " Константа-Імпекс " щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП"Аріс" їх реальності та повноти відображення в обліку за жовтень 2013 року", колегія суддів вважає безпідставними, оскільки висновки актів жодним чином не доводять факт порушення позивачем приписів податкового законодавства при отриманні товарів у контрагентів, оскільки можливі порушення контрагентом платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з таким контрагентом.
Відомості, що є обов'язковими для перевірки стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Константа-Імпекс" та ТОВ "Нафто- Сервіс Плюс" останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість. В свою чергу, відповідачем не надано доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання укладеного правочину
ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод позивачем з ТОВ "Константа-Імпекс" та ТОВ "Нафто- Сервіс Плюс" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.
Отже, оскільки позивачем правомірно віднесені до складу податкового кредиту сплачені в ціні придбаного товару суми ПДВ, колегія суддів вважає що відповідачем безпідставно збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 30 157,00 грн., за штрафними санкціями - 15 078,50 грн. Відтак, податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Як вже встановлено при дослідженні питання правомірності віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни товару (паливо), придбаних у ТОВ "Константа-Імпекс" та ТОВ "Нафто- Сервіс Плюс", за господарськими операціями по поставці позивачу його контрагентами палива з боку ФОП ОСОБА_2 були надані усі необхідні первинні, бухгалтерські та супутні їм документи, що підтверджують як правомірність віднесення спірних сум до складу податкового кредиту, сплачених у складі ціни товару, так, відповідно й витрати, здійснені позивачем на придбання вказаного товару з метою використання у подальшій господарській діяльності.
Таким чином, враховуючи викладене, зважаючи на те, що позивачем документально підтверджені усі витрати, здійснені на придбання у ТОВ "Константа-Імпекс" та ТОВ "Нафто- Сервіс Плюс" палива, та з урахуванням того, що перевіркою не встановлено жодних зауважень до документів, що підтверджують здійснені позивачем витрати, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно встановлено порушення позивачем п.177.2, п. 177.4, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, та відповідно неправомірно визначено суму грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся.
У зв'язку з неправомірністю визначення податковим органом суми грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо безпідставності донарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 52321,55 грн., у зв'язку із чим вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.12.2014 року №Ф-0023491701 та рішення про застосування штрафних санкцій від 25.12.2014 року №0024051701 підлягають скасуванню.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ФОП ОСОБА_2 до ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги, і, відповідно, необхідність в їх задоволенні.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: Ю.М. Градовський
Суддя: К.В. Кравченко