Справа: № 826/19195/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
Іменем України
10 грудня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Мамчура Я.С.,
Шостака О.О.,
при секретарі: Вітковській К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 вересня 2015 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в м. Києві до Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу про стягнення збитків та повернення їх у бюджет, -
Державна фінансова інспекція в м. Києві звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу та просила стягнути з відповідача та повернути у відповідний бюджет збитки у сумі 893 077,52 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 вересня 2015 року у відкритті провадження за вказаним позовом відмовлено на підставі п.1 ч.1 ст.109 КАС України, - у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати в поряду адміністративного судочинства.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неправильно встановив характер спірних правовідносин.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження в даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки питання відшкодування збитків вирішується в порядку цивільного та господарського судочинства, дана справа не підлягає розгляду в адміністративному суді.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Положеннями частини 2 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
У відповідності до частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до п. 6 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011, Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями п. 7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 50 КАС України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:
1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;
4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);
5) в інших випадках, встановлених законом.
Разом з тим, як вбачається зі змісту позовної заяви, Державна фінансова інспекція в м.Києві просить суд стягнути збитки та повернути їх до бюджету з юридичної особи, яка не є підконтрольною позивачеві установою в розумінні Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні».
Слід зазначити, що адміністративними судами можуть бути розглянуті вимоги про відшкодування шкоди лише, якщо вимоги стосуються суб'єкта владних повноважень, яким завдано збитків шляхом виконання своїх владних управлінських функцій.
Приписами статті 21 КАС України встановлено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Аналіз припису наведеної норми дає підстави для однозначного висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
В іншому випадку, спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, в тому числі й на користь держави) носять приватно - правовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.
Аналогічна позиція викладена в рішенні Верховного Суду України у справах №21-204а13, №21-40а14 та 21-89а14, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.04.2015 по справі № 2а-18099/11/2670.
Враховуючи, що спірні відносини виникли внаслідок невиконання підконтрольною установою вимоги про відшкодування збитків, завданих державі та направлені лише на стягнення з відповідача грошових коштів, внаслідок порушення фінансової дисципліни, а отже є деліктними, а тому, на переконання колегії суддів, з урахуванням їх приватно - правового характеру вони мають бути вирішені в порядку господарського судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні правовідносини не мають публічно-правового характеру та не відповідають суб'єктному складу, визначеному приписами Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення питання колегією суддів не виявлено, суд правильно визначив правовідносини, що склалися між сторонами, - з огляду на що підстави до скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст.41, 160, 167, п.2 ч.1 ст.197, 199, 200, 205, 206, 211 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в м. Києві залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 вересня 2015 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 15 грудня 2015 року.
.
Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.
Судді: Мамчур Я.С
Шостак О.О.