Справа № 212/6155/15-к Суддя 1 інстанції ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/774/665/К/15 Суддя-доповідач ОСОБА_2
24 листопада 2015 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 вересня 2015 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР 23 червня 2015 року за № 12015040730001718, за яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженець м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянин України,
українець, з середньою освітою, не одружений, не має на утриманні
неповнолітніх дітей, не працюючий, раніше неодноразово судимий:
1)29.03.2004 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу
Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до
позбавлення волі строком на 4 роки, з випробуванням строком на 2 роки;
2)01.03.2006 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу
Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309, ст. 71 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць. Звільнився 22.06.2007 року на підставі ст. 81 КК України, згідно ухвали Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.06.2007 року;
3)13.11.2008 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 71 КК України до позбавлення волі строком на 6 років. Звільнився 13.12.2013 року на підставі ст. 81 КК України, згідно ухвали Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 05.12.2013 року, умовно-достроково на невідбутий строк 3 місяці 26 днів;
4)13.02.2015 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки, з випробуванням строком на 2 роки;
5)04.06.2015 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу
Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки 3 місяці,
6)23.07.2015 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 71 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців,
зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_7
обвинувачений ОСОБА_6 .
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 , не оскаржуючи фактичні обставини провадження, просить пом'якшити йому покарання, застосувавши ст. 69 КК України та зменшивши строк покарання з 3 років позбавлення волі на 2 роки 6 місяців позбавлення волі.
Вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 вересня 2015 року ОСОБА_6 було визнано винним за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у житло.
23 червня 2015 року приблизно о 14 год. 00 хв. ОСОБА_6 , мешкаючи за адресою: АДРЕСА_2 , проте не маючи доступу до кімнати вказаного будинку, де проживає його сестра ОСОБА_8 , оскільки остання зачиняє двері кімнати на замок, обмежуючи доступ свого брата ОСОБА_6 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у житло, переслідуючи корисливу мету, скориставшись відсутністю свідків та очевидців, знявши раму вікна, проник до кімнати, де проживає його сестра ОСОБА_8 , та повторно, таємно викрав звідти майно, а саме, пилосмок марки «Філіпс» вартістю 1776,00 гривень, без урахування ПДВ, ноутбук марки НР «Соmpag CQ58-38» вартістю 3500,00 гривень, без урахування ПДВ, що належать ОСОБА_8 , чим заподіяв потерпілій майновий збиток на загальну суму 5276,00 гривень, без урахування ПДВ, після чого з місця скоєного злочину зник, обернувши викрадене майно на свою користь та розпорядившись ним на власний розсуд.
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки.
Згідно ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю вироків, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 липня 2015 року, більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки.
Питання з речовими доказами вирішене.
В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_6 зазначає, що суд першої інстанції призначив йому занадто суворе покарання, не врахувавши його визнання вини та обставини, які пом'якшують покарання - щире розкаяння у скоєному, добровільне відшкодування завданої шкоди, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Крім того, апелянт зауважує, що він не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, за місцем мешкання характеризується позитивно, до арешту працював, але неофіційно, перебував на обліку у центрі зайнятості.
Під час апеляційного розгляду прокурор заперечував проти апеляційної скарги та просив залишити рішення суду без змін; обвинувачений підтримав свою апеляційну скаргу та просив призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
Відповідно до ст. 402 КПК України заперечення на апеляційну скаргу учасниками судового провадження подані не були.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з вироку суду, судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 було здійснено на підставі положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Згідно технічного запису судового засідання, журналу судового засідання та вироку суду, обвинувачений ОСОБА_6 при розгляді кримінального провадження повністю визнав себе винним у скоєному кримінальному правопорушенні і не оспорював фактичні обставини провадження та кваліфікацію його дій.
На підставі викладеного, колегія суддів, відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального провадження, які не оскаржувалися і стосовно яких, відповідно до вимог ч. 1 ст. 349 КПК України, докази не досліджувалися.
Разом з тим, на думку колегії суддів, доводи обвинуваченого щодо суворості призначеного покарання не заслуговують на увагу.
Так, згідно ст. 69 КК України, на застосуванні положень якої наполягав обвинувачений, суд за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією відповідної статті (частини статті) КК України, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного у санкції даної статті (частини статті) КК України.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд достатньою мірою взяв до уваги обставини, що підлягають врахуванню відповідно до ст. 65 КК України, а саме те, що останнім було вчинено кримінальне правопорушення - злочин, що згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином; характеристику особи цього обвинуваченого, який визнав свою вину у повному обсязі, раніше судимий (а.к.п. 41-43, 52-54, 59-61), не перебуває на обліку у лікаря-психіатра і лікаря-нарколога (62-63); обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття в скоєному; відсутність обставин, що обтяжують покарання, та призначив покарання на рівні нижчої межі, передбаченої санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, втім з реальним його відбуванням.
Колегія суддів погоджується з тим, що це покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 , та з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування при призначені покарання цьому обвинуваченому положень ст. 69 КК України.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 цього висновку не спростовують, оскільки обставини, на які останній посилається у своїй апеляційній скарзі, були враховані судом першої інстанції та у сукупності не є достатньо вагомими для визнання їх такими, що істотно знижують ступень тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, і є достатньою підставою для застосування положень ст. 69 КК України.
Крім того, характеристика особи цього обвинуваченого, а саме, те, що він є раніше неодноразово судимим (а.к.п. 41-43, 52-54, 59-61), у тому числі за вчинення корисливих злочинів проти власності, остаточне покарання обвинуваченому обрано за ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю вироків, за принципом поглинення менш суворого покарання більш суворим за оскаржуваним вироком, що, на думку колегії суддів, виключає можливість застосування при призначенні йому покарання положень ст. 69 КК України.
За викладених обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 .
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 вересня 2015 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР 23 червня 2015 року за № 12015040730001718, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення.
На судові рішення першої та апеляційної інстанцій може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з моменту вручення йому копії судового рішення.
Судді апеляційного суду
Дніпропетровської області
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4