17 грудня 2015 року Справа № 921/56/15-г/5
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Палій В.В і Прокопанич Г.К.,
розглянувши матеріали касаційної скарги регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області, м. Тернопіль (далі -регіональне відділення ФДМУ),
на рішення господарського суду Тернопільської області від 03.04.2015 та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2015
зі справи № 921/56/15-г/5
за позовом регіонального відділення ФДМУ
до товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК "Сіті Центр", м. Чортків Тернопільської області (далі - Товариство),
про розірвання договору купівлі-продажу,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Чортківська районна рада Тернопільської області, м. Чортків Тернопільської області (далі - Рада), та
за зустрічним позовом Товариства
до регіонального відділення ФДМУ
про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору купівлі-продажу,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Рада,
Регіональне відділення ФДМУ звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою від 10.11.2015 № 10-12-04554 (разом з клопотанням про поновлення строку її подання, яке мотивовано несвоєчасним отриманням повного тексту копії оскаржуваної постанови апеляційної інстанції та клопотанням про відстрочення сплати судового збору), в якій просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 03.04.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2013 зі справи № 921/56/15-г/5 в частині відмови у задоволенні первісного позову і прийняти в цій частині нове рішення, яким первісний позов задовольнити.
Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність повернення касаційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до частини четвертої статті 111 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
З 01.09.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір" та змінено порядок обчислення ставок судового збору за подання, зокрема, касаційних скарг.
За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 120 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 даного Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що була чинна на час розгляду справи судом першої інстанції) ставкою судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру було встановлено: 1 розмір мінімальної заробітної плати (за станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).
Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" у 2015 році з 1 січня встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1 218 гривень.
До касаційної скарги скаржником не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому розмірі.
Разом з тим, у касаційній скарзі скаржник просить відстрочити недоплачену частину суми судового збору, посилаючись на відсутність фінансування на вказані цілі, що підтверджується довідкою Державної казначейської служби України від 06.11.2015 № 9-08/1003-6086, доданою до касаційної скарги.
Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачена можливість, зокрема, відстрочення сплати судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення.
Статтею 1118 ГПК України передбачено, що касаційна скарга у випадках, передбачених пунктом 1 частини першої статті 107 цього Кодексу, розглядається протягом одного місяця.
Таким чином, особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Таку ж правову позицію викладено і в підпункті 3.1 пункту 3 згаданої постанови пленуму Вищого господарського суду України.
Регіональним відділенням ФДМУ у клопотанні про відстрочення сплати судового збору не наведено та не подано доказів на підтвердження того, що матеріальне становище скаржника зміниться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду касаційної скарги та він зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі.
За таких обставин згадане клопотання задоволенню не підлягає
Пунктом 4 частини першої статті 1113 ГПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Керуючись пунктом 4 частини першої і частиною другою статті 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України,
1. Клопотання регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду Тернопільської області від 03.04.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 зі справи № 921/56/15-г/15 відхилити.
2. Касаційну скаргу на рішення господарського суду Тернопільської області від 03.04.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 зі справи № 921/56/15-г/15 повернути регіональному відділенню Фонду державного майна України по Тернопільській області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя В. Палій
Суддя Г. Прокопанич