15 грудня 2015 року Справа № 922/2332/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Малетича М.М.
суддів Мамонтової О.М.
Круглікової К.С.
За участю представників сторін:
від позивача не з'явилися
від відповідача не з'явилися
розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Безмятежне" на рішення господарського суду Харківської області від 25.05.15р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.15р. та касаційну скаргу ТОВ "Вога" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.15р.
у справі № 922/2332/15
за позовом ТОВ "Безмятежне", с. Безмятежне Харківської області
до ТОВ "Вога", м. Харків
про визнання недійсними умов договору
Рішенням господарського суду Харківської області від 25.05.15р. у справі № 922/2332/15 (суддя Буракова А.М.) у позові відмовлено повністю.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.15р. (головуючий Медуниця О.Є., судді Бондаренко В.П., Ільїн О.В.) вказане рішення скасовано частково, визнано недійсними умови договору купівлі-продажу від 27.03.13р. № 44, укладеного між сторонами, в частині пунктів 4.4, 8.4.1, 8.4.2; в решті - рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення від 25.05.15р. скасувати, постанову від 23.07.15р. в частині незадоволених вимог про визнання недійсним п.4.7 договору від 27.03.13р. скасувати, позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема, ч.1 і 2 ст. 533, ч. 2 ст. 632 ЦК України, ст. ст. 188, 198 ГК України, ст. 10 Закону України "Про ціни і ціноутворення", п.1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про удосконалення порядку формування цін" № 1998 від 18.12.98р.
Не погоджуючись із прийнятою постановою, відповідач звернувся з касаційною, в якій просить постанову від 23.07.15р. скасувати, а рішення від 25.05.15р. залишити в силі. В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 534, ч.2 ст. 536, ст. 549, ч.2 ст. 551, ст. ст. 554, 624, ч.2 ст. 625, ч.3 ст. 692 ЦК України, ст. ст. 224, 225 ГК України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 11128 ГПК України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а касаційну скаргу відповідача слід задовольнити частково, з огляду на слідуюче.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
27.03.13р. між ТОВ "Вога" (Продавець) та ТОВ "Безмятежне" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 44, за умовами якого продавець зобов'язався передати товар узгодженими партіями у власність покупця, а покупець - прийняти товар та сплатити за нього визначену грошову суму (ціну товару), найменування, кількість та ціна якого, зазначаються у специфікаціях (видаткових накладних), що є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 4.3 сторони погодили, що з дня, коли товар повинен бути оплачений покупцем, продавець має право вимагати від останнього сплати процентів за користування чужими грошовими коштами до дня повної оплати товару, понад неустойки та збитків ( ст.ст. 536, 625, п. 3 ст.692 ЦК України).
За п. 4.4, проценти за користування чужими грошовим коштами сплачуються в наступному порядку: а) 0,1% від несплаченої ціни товару за специфікацією (у разі її відсутності по кожній видатковій накладній) за кожний календарний день протягом 30 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений покупцем; б) 0,5% від несплаченої ціни товару за специфікацією (у разі її відсутності по кожній видатковій накладній) за кожний календарний день протягом 60 календарних днів з дати закінчення 30 календарних днів, зазначених у підпункті "а" цього пункту; в) 3% від несплаченої ціни товару за специфікацією (у разі її відсутності по кожній видатковій накладній) за кожний календарний день до дня повної оплати з дати закінчення 60 календарних днів, зазначених у підпункті "б" цього пункту. Інший розмір процентів, дата, з якої починається нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами та сума, від якої будуть нараховуватись проценти можуть бути передбачені у специфікації або в іншому узгодженому сторонами чи їх представниками документі.
Відповідно п. 4.7, ціна товару встановлюється сторонами в гривнях. Крім того, сторони договору визначають доларовий еквівалент ціни товару. Ціна (вартість) товару погоджена сторонами на момент узгодження товару, що підлягає поставці, змінюється автоматично, на неоплачений товар, при зміні курсу долара США. При зміні курсу, ціна (вартість) товару, який підлягає оплаті покупцем, визначається самостійно покупцем на день оплати товару шляхом множення доларового еквівалента угодженої сторонами ціни товару, який не сплачений, на офіційний курс гривні до долару США, встановленому Національним банком України на день фактичної оплати покупцем ціни товару. Сторони також вирішили, що якщо офіційний курс гривні до долару США, встановлений НБУ на день фактичної оплати покупцем ціни товару менше (нижче), ніж курс гривні до долару США, визначений на 14:00 год. за київським часом банком продавця, зазначений в даному договорі (в реквізитах сторін), то покупець для визначення суми оплати за товар (ціни товару) помножує доларовий еквівалент узгодженої сторонами ціни товару, який не сплачений, на курс гривні до долару США, встановлений банком продавця на день фактичної оплати покупцем ціни товару, а саме на 14:00 год. за київським часом. Якщо офіційний курс гривні до долару США встановлений на день фактичної оплати покупцем ціни товару або курс гривні до долару США, визначений на 14:00 год. за київським часом банком продавця, більше (вище) курсу, який був встановлений на день узгодження сторонами ціни (вартості) конкретної партії товару, яка належить до оплати, то ціна (вартість) товару змінюється автоматично без будь-яких додаткових узгоджень. Однак для належного ведення бухгалтерського обліку протягом семи календарних днів після оплати товару по зміненій ціні, покупець зобов'язаний скласти на направити продавцю цінним листом з описом вкладення (повідомленням про вручення) акт донарахування ціни товару, в якому послатися на номер та дату видаткових накладних, по яким змінена ціна товару згідно зі зміненим курсом долара США по відношенню до гривні. Крім того, в даному акті повинні бути зазначені: найменування товару, кількість, початкова і змінена ціна товару, а також курс долара США до гривні на момент узгодження ціни товару та на момент його фактичної оплати. Ціна товару підлягає зміні також і при зменшенні курсу долара США. Для поставки насіння сторони встановлюються еквівалент в євро та застосовують умови, погоджені в п.4.7, з врахуванням курсу продажу не долару США, а євро. Покупець підтверджує, що має доступ до інформації про офіційний курс гривні до долару США, а також про курс гривні до долару США банка продавця, зазначеному в даному договорі (в реквізитах сторін).
Згідно п. 8.4.1, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених п. 3.1.2 договору, покупець сплачує продавцю, крім збитків, неустойку в розмірі 0,5 % від суми боргу за кожний день незалежно від вини. Нарахування неустойки припиняється через рік від дати, коли зобов'язання по оплаті товару повинно бути виконано покупцем.
Якщо покупець прострочить оплату товару більш, ніж на 60 календарних днів, то крім неустойки, він відшкодовує продавцю збитки у розмірі 20 % від ціни неоплаченого товару, якщо більш ніж на 100 днів - 40 % від ціни неоплаченого товару, а якщо більш, ніж на 200 днів - 60 % від ціни неоплаченого товару (п.8.4.2).
Договір вважається укладеним з моменту підписання першої видаткової накладної або специфікації Дія договору продовжується на тих же умовах і на той же строк, якщо у останній місяць строку дії договору продавець не надішле покупцю заяву про припинення договору. У будь-якому випадку, якщо на момент закінчення строку дії договору, будь-яка із сторін не виконає зобов'язання за договором, то він продовжує свою дію до моменту виконання зобов'язань у повному обсязі (п. п.10.1, 10.2, 10.3).
09.04.15р. ТОВ "Безмятежне" звернулося з позовом до ТОВ "Вога" про визнання недійсними пунктів 4.3, 4.4, 4.7, 8.4.1, 8.4.2 договору купівлі-продажу від 27.03.13р. № 44, у зв'язку з надмірно великим розміром санкцій за неналежне виконання договірних зобов'язань, їх невідповідністю приписам ст. ст. 524, 533, 632 ЦК України, ч. 1 ст. 207 ГК України, принципу розумності та справедливості.
Рішенням господарського суду Харківської області від 25.05.15р. у справі № 922/2332/15 у позові відмовлено повністю за недоведеністю заявлених вимог.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.15р. вказане рішення скасовано частково, визнано недійсними пункти 4.4, 8.4.1, 8.4.2 договору від 27.03.13р., оскільки вони не відповідають чинному законодавству; в решті - рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Частиною першою ст. 215 ЦК України передбачено, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1).
Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 180 ГК України передбачено, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
За приписами ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами встановлено, що діючий договір купівлі-продажу № 44 від 27.03.13р. укладений та підписаний сторонами без зауважень і заперечень, спрямований на реальне настання правових наслідків, волевиявлення сторін правочину є вільним і відповідає їх внутрішній волі, сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; зміст пунктів 4.3, 4.7 договору від 27.03.13р. визначений сторонами на власний розсуд і не суперечить чинному законодавству. За таких обставин, на думку колегії, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили в задоволенні позову про визнання недійсними пунктів 4.3, 4.7 договору з підстав, зазначених в рішенні та постанові, оскільки при укладенні договору позивач не заперечував проти викладення вказаних пунктів саме у такій редакції.
Як встановлено апеляційним господарським судом, пункт 4.4 договору визначає інший порядок нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, зазначені проценти підпадають під визначення пені, яка передбачена договором, відтак, суд правильно визнав цей пункт недійсним, враховуючи те, що у відповідності до положень ст. 536, ч.3 ст. 692 ЦК України договором може бути встановлено інший розмір процентів за користування коштами, а не інший порядок їх нарахування, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах № № 3-31гс14, 3-32гс14 від 01.07.14р.
Проте, суд апеляційної інстанції дійшов невірного висновку, що пункт 8.4.2 договору суперечить вимогам ст. ст. 224, 225 ГК України, оскільки статтею 224 ГК України врегульовано питання відшкодування збитків, а згідно ч.5 ст. 225 ГК, сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.
Апеляційним господарським судом також помилково зазначено, що ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яка обмежує розмір пені при її обчисленні від суми простроченого платежу подвійною обліковою ставкою Національного банку України, може бути підставою для визнання недійсним п. 8.4.1 договору, яким за згодою сторін встановлено сплату покупцем неустойки (пені). Крім того, навіть розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (абз. 3 ч. 2 ст. 551 ЦК України).
Враховуючи вищенаведене, колегія вважає, що постанова апеляційної інстанції підлягає частковому скасуванню, в зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу ТОВ "Безмятежне" залишити без задоволення.
Касаційну скаргу ТОВ "Вога" задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.15р. у справі № 922/2332/15 скасувати в частині визнання недійсними пунктів 8.4.1, 8.4.2 договору купівлі-продажу № 44 від 27.03.13р.
Виключити з абзацу другого резолютивної частини постанови пункти 8.4.1, 8.4.2.
В решті - постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.15р. у даній справі залишити без змін.
Головуючий суддя М. М. Малетич
Судді: О.М. Мамонтова
К.С Круглікова