ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
14 грудня 2015 року № 813/5696/15
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Сидор Н.Т.,
за участю секретаря судового засідання Присташ І.М.
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Державного підприємства “Львіввугілля” до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач звернувся в суд з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС, в котрому просить про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.07.2015 року № 0000524101/126.
В обґрунтування позову зазначив, що спірне рішення прийняте за неподання звіту про контрольовані операції. Однак, на думку позивача, господарські операції з реалізації вугілля звичайного з його контрагентом не підпадали під критерії контрольованих операцій, адже контрагент позивача не є пов'язаною з ним особою, а відтак відсутній суб'єктний склад, що є складовою контрольованої операції. Зважаючи на наведене, у позивача відповідно виключався обов'язок подання звіту, а тому просить рішення про застосування штрафних санкцій щодо нього скасувати.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав наведених у ньому, просить суд позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечив, вказавши на безпідставність заявленого позову з огляду на те, що згідно з нормами Податкового кодексу України в даній справі для віднесення господарських операцій до контрольованих до уваги було взято об'єми операцій, збитковість контрагента позивача, а також факт їхньої пов'язаності, оскільки обидва входять до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. Відтак, за наявності цих критеріїв господарські операції між ними з приводу купівлі-продажу вугілля були контрольованими операціями, а відповідно позивач зобов'язаний був вчасно подати звіт про такі операції. З наведених причин просить у позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.
Відповідачем проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства “Львіввугілля” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.09.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.09.2014 року.
За результатами проведеної перевірки складено Акт № 174/28-06-41-01/32323256 від 23.06.2015 року, в якому встановлені зокрема порушення вимог пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України, - несвоєчасно поданий звіт про контрольовані операції за 2013 рік.
На підставі вище зазначеного акту перевірки, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС прийняла податкове повідомлення-рішення від 13.07.2015 року № 0000524101/126, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання (адміністративний штраф) в розмірі 114700 грн.
Вирішуючи спір суд виходить з наступного.
Згідно з п.п. 39.4.2 п.39.4 ст. 39 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за № 2756-VI (в редакції, що діяла в період виникнення спірних правовідносин), платники податків (крім Національного банку України), які протягом звітного періоду здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, наступного за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Форма звіту (уточнюючого звіту) про контрольовані операції встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Підпуктом 39.2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України передбачено, що контрольованими операціями зокрема є господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - резидентами, які: задекларували від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за попередній податковий (звітний) рік.
Згідно з пп. 39.2.1.4 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України, операції, передбачені у підпунктах 39.2.1.1 і 39.2.1.2 цієї статті, визнаються контрольованими за умови, що загальна сума здійснених операцій платника податків з кожним контрагентом дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за відповідний календарний рік.
Отже, критеріями, наявність котрих законодавець зокрема ставить як умову, за котрої господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків, вважатимуться контрольованими є: здійснення господарської операції платниками податків з пов'язаними особами - резидентами, які задекларували від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за попередній податковий (звітний) рік, за умови, що загальна сума здійснених операцій платника податків з кожним контрагентом дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за відповідний календарний рік.
Судом встановлено, що й не заперечується сторонами, що згідно з договорами поставки №16-13/1-ЕН від 25.12.2012, №16-13/2-ЕН позивач відвантажив вугілля для ДП «Вугілля України» за період з 01.09.2013 року по 31.12.2015 року на суму 113676651 грн (без ПДВ).
Також між сторонами немає спору щодо задекларування ДП «Вугілля України» за 2012-2013 роки від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток.
Натомість спір між сторонами виник з приводу такого критерію за наявності котрого є можливе віднесення господарської операції до контрольованої господарської операції - операції між пов'язаними особами - резидентами.
Як свідчать матеріали справи, відповідач вважає господарську операцію контрольованою, оскільки позивач та його контрагент ДП «Вугілля України» входять до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, а відтак вважаються між собою пов'язаними особами - резидентами.
Підпунктом 14.1.159 Податкового кодексу України встановлено, що пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють.
При визнанні осіб пов'язаними враховується вплив, який може здійснюватися через володіння однією особою корпоративними правами інших осіб відповідно до укладених між ними договорів або за наявності іншої можливості однієї особи впливати на рішення, що приймаються іншими особами. При цьому, такий вплив враховується незалежно від того, чи здійснюється він особою безпосередньо і самостійно або спільно з пов'язаними особами, що визнаються такими відповідно до цього підпункту.
Пов'язаними особами для цілей трансфертного ціноутворення згідно з пп. "ґ" п.п.14.1.159 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, юридичні особи, одноособові виконавчі органи яких призначені (обрані) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу).
Відповідно до положень ст. 73 Господарського кодексу України державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку і входить до сфери його управління.
Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
Органом управління державного унітарного підприємства є керівник підприємства, який призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові.
Так, зокрема позивача створено наказом Мінпаливенерго України від 24.12.2002 року № 751 "Про реорганізацію ВАТ ДХК "Львіввугілля".
Водночас, як не заперечується позивачем засновником ДП «Вугілля України» є Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, яке є правонаступником Мінпаливенерго України.
Отже, зважаючи на наведене, державні підприємства, які належать до сфери управління одного міністерства, є пов'язаними особами відповідно до пп. „г” п.п. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.
Відтак, наведені законодавчі положення спростовують твердження позивача про те, що пряма чи опосередкована участь держави в юридичних особах не є підставою визнання таких осіб пов'язаними.
Згідно з п. 120.3 ст. 120 Податкового кодексу України, неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або не включення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу у розмірі 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції.
Суд не бере уваги покликання позивача на норми пп. 39.2.1.6 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України, з огляду на відсутність такої норми в ПК України у період виникнення спірних правовідносин.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 1,4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до ч. 3 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги не належать до задоволення.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено та підписано 17.12.2015 року.
Суддя Сидор Н.Т.