16 грудня 2015 рокусправа № 808/7975/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.
суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.
за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.10.2015 року у справі № 808/7975/15 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання протиправним дій та скасування акту опису та арешту майна боржника -
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання протиправними дій Відповідача щодо складення акту опису та арешту майна боржника від 14.09.2015 року по виконавчому провадженню №47887827 та скасування зазначеного акту.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.10.2015 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
ОСОБА_1, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.10.2015 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 18.06.2015 було відкрито виконавче провадження ВП №47887827 про примусове виконання виконавчого напису №2626 від 23.02.2015 нотаріуса ОСОБА_2 про звернення стягнення на нежитлове приміщення, будинку торгівлі інв.. №03416, заг. Площею 98,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1
В подальшому, державним виконавцем був складений Акт опису та арешту майна боржника від 14.09.2015 року, яким описано і накладено арешт на таке майно: приміщення літера А-14, А2, інв. №03416, вул. Таганська, 16, м.Запоріжжя; коридор 4,8 кв.м., коридор 3,9 кв.м., коридор 15,9 кв.м.,коридор 4,5 кв.м., туалет 2,0 кв.м., коридор 1,2 кв.м., душева 1,3 кв.м., комора 3,7 кв.м., кімната 28, 3 кв.м., допоміжне приміщення 8,7 кв.м., кабінет 7,3 кв.м., комора 1,2 кв.м., коридор 2,5 кв.м., допоміжне приміщення 6,0 кв.м. кабінет 7,3 кв.м. Загальна площа 98,6 кв.м. Опис здійснено по технічній документації.
На підставі інформації зазначеного Акту, державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції була прийнята постанова від 15.09.2015 про арешт майна боржника.
Однак, не погоджуючись з обґрунтованістю складення акту про арешт майна боржника від 14.09.2015 року, Позивач звернулась до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Правомірність складення акту опису та арешту майна боржника від 14.09.2015 року по виконавчому провадженню №47887827 є предметом спору, переданого на вирішення суду.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний акт про опис та арешт майна боржника був складений у відповідності з приписами чинного законодавства, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.
Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.
Відповідно до ст..1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.2 ст25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Положеннями ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що арешт майна боржника є заходом забезпечення виконання вимог виконавчого документа та може застосовуватися державним виконавцем після спливу семиденного строку, встановленого боржнику для його добровільного виконання.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що у зв'язку з невиконанням Позивачем вимог виконавчого напису №2626 від 23.02.2015 року у встановлений строк, державним виконавцем було складено акт опису та арешту майна від 14.09.2015 року, на підставі відомостей якого 15.09.2015 року була прийнята постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Однак, у своїх поясненнях Позивач зазначає, що складення оскаржуваного акту опису та арешту майна є необґрунтованим, оскільки вона не отримувала постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, у зв'язку з чим не мала можливості на самостійне виконання вимог виконавчого документа.
Між тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем після спливу семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження по справі.
Як вбачається зі змісту постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.06.2015 року, Позивачу був наданий строк на самостійне виконання вимог виконавчого документа до 25.06.2015 року.
Однак, станом на 13.09.2015 року, Позивачем самостійно вимоги виконавчого документу виконанні не були, у зв'язку з чим Відповідачем був обґрунтовано складений акт опису та арешту майна боржника від 14.09.2015 року.
При цьому, посилання Позивача на порушення державним виконавцем порядку складення акту опису та арешту майна, а саме складення акту в одному примірнику та невручення його копії, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки як вбачається зі змісту оскаржуваного акту, Позивач отримала його копію та на підтвердження зазначеного факту поставила свій підпис (а.с.45).
Окрім того, суд апеляційної інстанції також вважає обґрунтованою позицію суду першої інстанції, щодо можливості використання державним виконавцем бланку акту опису та арешту майна, затвердженого Інструкцією №74/5 від 15.12.1999 року, як способу оформлення оскаржуваного документа, оскільки його використання не має впливу на обґрунтованість відображеної у ньому інформації.
Отже, виходячи з викладеного, акт опису та арешту майна боржника від 14.09.2015 року по виконавчому провадженню №47887827 був прийнятий державним виконавцем у відповідності з приписами чинного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
В даному випадку, Позивачем не було надано до суду додаткових доказів чи пояснень, які б спростовували висновки суду першої інстанції та свідчили про необхідність скасування його рішення.
З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 12.10.2015 року була прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.
Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.10.2015 року у справі № 808/7975/15 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: Ю.М. Дадим
Суддя: І.Ю. Богданенко
Суддя: С.А. Уханенко